Рішення

від 16.01.2013 по справі 175/3/13- ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.01.2013

Справа № 175/3/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді -Шабанова А.М.,

при секретарі -Ратушній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП»до Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3, Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП» звернулося до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3, Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні майном, в якому просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП»право власності без додаткових актів введення в експлуатацію на нерухоме майно, а саме: фабрику з виробництва санітарно-побутового паперу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_3 усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП»перешкоди в користуванні зазначеним нерухомим майном шляхом звільнення приміщень вказаних будівель та споруд. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.09.2001 року Позивач за договором купівлі-продажу набув у власність нерухоме майно - будівлю цеху по виробництву санітарно-побутового паперу з допоміжними спорудами, загальною площею 571,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір було укладено в простій письмовій формі згідно вимог ст.ст. 42, 44 ЦК УРСР (1963 р.). Зазначені нерухоме було прийнято позивачем у власність за відповідним актом приймання-передачі. Проте право власності позивача на вищезазначене нерухоме майно не визнається відповідачем -ОСОБА_3, що проявляється у вчиненні ним перешкод в користуванні спірним майном. Окрім того, в процесі використання спірного майна позивачем проведено без відповідних дозволів компетентних органів його технічну реконструкцію та перебудову, в зв'язку з чим позивач просить визнати за ним права власності на вказане нерухоме майно без додаткових актів введення в експлуатацію.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області проти задоволення позову не заперечував, просив суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, зазначивши про те, що права та інтереси Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області в даному випадку не порушуються.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши при цьому, що заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника сільради, просив суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін та дослідивши докази залучені до матеріалів справи, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Статус-ПАП»»набуло у власність за договором купівлі-продажу від 12 вересня 2001 року нерухоме майно - будівлю цеху по виробництву санітарно-побутового паперу з допоміжними спорудами.

Спірне майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3 га., яка була надана в постійне користування на підставі Державного акту серія ДП ДН № 003227, виданого на підставі Рішення 7 сесії ХХІІІ скликання Любимівської сільської ради народних депутатів від 07 липня 1999 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (в редакції від 08 жовтня 1999 року) та Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (в редакції від 08 жовтня 1999 року), угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Зазначений договір купівлі-продажу від 12 вересня 2001 року було укладено в простій письмовій формі у повній відповідності до вимог ст.ст. 42, 44 ЦК УРСР 1963 р. (чинного на момент укладення договору).

За змістом ч.1 ст.153 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (в редакції від 08 жовтня 1999 року), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції від 08 жовтня 1999 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч.1,2 ст.154 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (в редакції від 08 жовтня 1999 року), коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (в редакції від 08 жовтня 1999 року), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняв у власність за актом приймання-передачі від 12 вересня 2001 року спірне нерухоме майно.

За таких обставин, сторони договору купівлі-продажу № б/н від 12 вересня 2001 року досягли згоди по всіх істотних умовах вказаного договору, надали йому простої письмової форми та здійснили фактичну передачу вищевказаного нерухомого майна, що повністю відповідає вимогам законодавства, що діяло на той період.

З дати укладення договору позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП»у відповідності до ст. 128 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (в редакції від 08 жовтня 1999 року) та ст.21 Закону України «Про власність»від 07 лютого 1991 року N 697-XII набув право власності на вказане нерухоме майно.

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах незаборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, в разі якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 128 ЦК УРСР 1963 року встановлює, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи, що позивач прийняв у власність за актом приймання-передачі від 12 вересня 2001 року спірне нерухоме майно, суд приходить до висновку, що ТОВ «Статус-ПАП»здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном на достатніх правових підставах.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 12 вересня 2001 року, на підставі якого позивач набув право власності на спірне майно, повністю відповідає вимогам законодавства України.

Також судом встановлено, що в процесі використання спірного нерухомого майна позивач самостійно, за власні кошти, без відповідних дозволів і узгоджень здійснив реконструкцію та самочинне перепланування вищевказаного нерухомого майна.

Згідно технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації»за даними технічної інвентаризації, нерухоме майно складається з: літ. А - будівля цеху - 1061,5м; літ. Б- будівля складу 162,2м; літ. В- сторожа 4,4м; літ. Г- навіс (НЗ); літ. Д- вбиральня( тимчасова); літ. Е, Е 1 ,Е 2 ,Е 3 - господарчі блоки (тимчасова); літ. Б.тр. - будка трансформаторна; № №1,2,3 -огорожа; № 4 - очисні споруди побутових стоків; № 5 - очисні споруди; № 6,7 - ємності для води; І -замощення.

При цьому, вказане нерухоме майно переобладнано самовільно та потребує введенню в експлуатацію.

Щодо об'єкту вказаного самовільного будівництва, Приватне підприємство «Архітектурне бюро «КРАМАРОВ ТЕКТОНІК ГРУП»(Ліцензія АВ № 5191084 від 10 серпня 2011 року, Ліцензія діє до 10 серпня 2016) було зроблено технічний висновок від 15 січня 2013 року за результатами обстеження спірного нерухомого майна.

За результатами обстеження встановлено, що технічний стан конструкцій будівель відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації, всі конструкції придатні для подальшої експлуатації.

Жодних скарг щодо самовільного будівництва від третіх осіб не надходило.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи яка придбала будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За змістом ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Таким чином, оскільки здійснене самочинне будівництво позивачем не порушує прав інших осіб, суд вважає за можливе визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП»право власності без додаткових актів введення в експлуатацію на нерухоме майно -фабрику з виробництва санітарно-побутового паперу, - яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і складається з: літ. А - будівля цеху - 1061,5м; літ. Б- будівля складу 162,2м; літ. В- сторожа 4,4м; літ. Г- навіс (НЗ); літ. Д- вбиральня( тимчасова); літ. Е, Е 1 ,Е 2 ,Е 3 - господарчі блоки ( тимчасова); літ. Б.тр. - будка трансформаторна; № №1,2,3 -огорожа; № 4 - очисні споруди побутових стоків; № 5 - очисні споруди; № 6,7 - ємності для води; І -замощення.

В судовому засіданні було встановлено, що з грудня 2012 року спірними приміщеннями та паперовиробничим обладнанням, яким обладнане вказане нерухоме майно, також систематично користується для власних потреб відповідач ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів (правовстановлюючих документів), на підтвердження права власності або права користування спірним нерухомим майном, проте надав до суду в заяву, в якій зазначив, що позивач не є власником спірного майна. При цьому, жодних доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав.

Статтями 16 та 392 Цивільного кодексу України передбачено право власника звернутися з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Тому суд приходить до висновку про необхідність усунення перешкод ТОВ «Статус-ПАП»в користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 звільнити приміщення будівель та споруд за вказаною адресою.

Оцінюючи усі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, приймаючи до уваги, що виконане самочинне будівництво зроблено із додержанням встановлених норм і правил, суд вважає за можливе задовольнити позов у заявлений позивачем спосіб, оскільки Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 року, визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі і рішення судів, при цьому необхідності оформлення та надання разом з рішенням суду будь-яких інших документів, в тому числі актів введення в експлуатацію - не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

На момент звернення позивача до суду з цим позовом спірному нерухомому майну присвоєно поштову адресу «АДРЕСА_1», що належить до адміністративно-територіальної одиниці поділу -Дніпропетровський район Дніпропетровської області.

Таким чином, враховуючи встановлені ст. 114 ЦПК України, правила виключної територіальної підсудності, зазначений спір підсудний Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 42-44, 128, 153, 154, 224, 225 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 16, 319, 321, 328, 375, 376, 377, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП»до Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3, Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні майном, - задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП»(код ЄДРПОУ 30260889, юридична адреса: м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети «Правда», буд. 35, кімн. 603) право власності без додаткових актів введення в експлуатацію на нерухоме майно - фабрику з виробництва санітарно-побутового паперу, - яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і складається з: літ. А - будівля цеху - 1061,5м; літ. Б- будівля складу 162,2м; літ. В- сторожа 4,4м; літ. Г- навіс (НЗ); літ. Д- вбиральня( тимчасова); літ. Е, Е 1 ,Е 2 ,Е 3 - господарчі блоки ( тимчасова); літ. Б.тр. - будка трансформаторна; № №1,2,3 -огорожа; № 4 - очисні споруди побутових стоків; № 5 - очисні споруди; № 6,7 - ємності для води; І -замощення.

Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Статус-ПАП»(код ЄДРПОУ 30260889, юридична адреса: м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети «Правда», буд. 35, кімн. 603) перешкоди у користуванні нерухомими майном та зобов'язати ОСОБА_3 звільнити приміщення будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Дніпропетровський районний суд м. Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.М. Шабанов