Постанова

від 13.02.2014 по справі 826/20254/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2014 року № 826/20254/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу: за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трой Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 листопада 2013 року №77526552208 та № 77626552208, На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трой Інтернешнл" звернулося до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 листопада 2013 року №77526552208 та № 77626552208.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 29.01.14р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Спецторгпостач», ТОВ «Карденвол», ТОВ «Вікейд», ТОВ «Вергус», ТОВ «Айпі-Сервіс», ТОВ «Стім-А», ТОВ «Бренд Буд Плюс» та ТОВ «ДМС Голд» за період з 01.01.2012р. по 31.08.2013р.

За результатами перевірки складено акт від 21.10.2013 року № 536/26-55-22-08/36387390 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень ст. 134, пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого Позивачем занижено податок на прибуток у сумі 269 392 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 951 611 грн.).

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 01.11.2013р. винесено податкові повідомлення рішення:

- № 77526552208, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 336 740 грн., з яких за основним платежем - 269 392 грн., та за штрафними санкціями - 67 348 грн.;

- № 77626552208, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 189 514 грн., з яких за основним платежем - 951 611 грн., та за штрафними санкціями - 237 903 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугувало встановлення перевіркою формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум, сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Спецторгпостач», ТОВ «Карденвол», ТОВ «Вікейд», ТОВ «Вергус», ТОВ «Айпі-Сервіс», ТОВ «Стім-А», ТОВ «Бренд Буд Плюс» та ТОВ «ДМС Голд» за правочинами які укладено без мети настання реальних наслідків .

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Спецторгпостач», ТОВ «Карденвол», ТОВ «Вікейд», ТОВ «Вергус», ТОВ «Айпі-Сервіс», ТОВ «Стім-А», ТОВ «Бренд Буд Плюс» та ТОВ «ДМС Голд», при цьому реальність настання наслідків за правочинами, укладеними з такими контрагентами на переконання позивача у повній мірі підтверджуються первинною документацією яка надана позивачем до матеріалів справи.

В підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту у перевіряємий період позивачем додано копії договорів, податкових та видаткових накладних, акти виконаних робіт та ін. документації, яка на переконання позивача у повній мірі підтверджує правомірність формування звітності.

Натомість судом як з пояснень наданих сторонами у судових засіданнях так і з наявних матеріалів справи, встановлено, що надані позивачем матеріали не відображають реального настання наслідків за ними.

З аналізу наявних матеріалів справи вбачається, що актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.06.2013р. №156/22-30/38320521 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецторгпостач" за період з 13.08.2012р. по 31.05.2013р. встановлено, що засновник ОСОБА_1 зареєстрував підприємство на своє ім'я за грошову винагороду, відношення до діяльності підприємства не має, місце перебування підприємства, вид діяльності йому не відомі.

Крім того перевіркою встановлено, що відповідно до документів наданих до перевірки , станом на 01.09.2013р. існує дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам між Позивачем та ТОВ "Карденвол" у сумі 18 500,00 грн. Згідно БД ІАІС "Податковий облік", сума ПДВ у розмірі 3 083,33 грн. віднесена Позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2012 року, відкоригована шляхом подання 16.10.2013р. уточнюючого розрахунку податковий зобов'язань з ПДВ №9065345455.

Відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2013р. №1735/22-20/38320448 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вікейд" за період з 01.08.2012р. по 03.06.2013р. встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а також вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання неправомірної податкової вигоди.

Актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.06.2013р. №169/2240/38260803 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вергус" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2012 року - травень 2013 року встановлено, що на момент складання первинних документів, наданих Позивачем, директор і одночасно головний бухгалтер ОСОБА_2 перебував під вартою та утримувався в СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Згідно до акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.06.2013р. №101/2240/38204492 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Айпі-сервіс" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2012р. по 30.04.2013р. встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, відповідно до вказаного акту правочини ТОВ "Айпі-сервіс", укладені в період з 01.07.2012р. по 30.04.2013р. порушують публічний порядок, а тому задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит були зменшені до 0 грн.

Відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.06.2013р. №4/22-20/38203656 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Стім-А" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.07.2012р. по 30.04.2013р. встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а також вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання неправомірної податкової вигоди.

Актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.06.2013р. №182/22-20/38203572 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бренд Буд Плюс" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 05.06.2012р. по 21.06.2013р. встановлено, відсутність підприємства за місцезнаходженням а також первинних документів.

Згідно до акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2013р. №125/22-20/34981576 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДМС Голд" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 01.11.2010р. по 19.06.2013р. встановлено, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "ДМС Голд" з постачальниками та покупцями за період з 01.11.2010р. по 19.06.2013р.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданнях, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні та первинні документи не підтверджують право позивача на формування податкового кредиту або валових витрат.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість або до складу витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням товарів та послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Зважаючи на те, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з позивача 4 129,19 грн.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трой Інтернешнл" (ЄДРПОУ 36387390; місцезнаходження: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня 58-а, кв. 17) 4 129,19 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень 19 коп.) судового збору на користь Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій