Ухвала

від 16.06.2014 по справі 826/20254/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20254/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трой Інтернешнл" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трой Інтернешнл" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Трой Інтернешнл" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку апелянта з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Спецторгпостач», ТОВ «Карденвол», ТОВ «Вікейд», ТОВ «Вергус», ТОВ «Айпі-Сервіс», ТОВ «Стім-А», ТОВ «Бренд Буд Плюс» та ТОВ «ДМС Голд» за період з 01.01.2012 року по 31.08.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт №536/26-55-22-08/36387390 від 21 жовтня 2013 року, в якому встановлено порушення апелянтом ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток на суму 530 420 грн. та порушення п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за весь період на загальну суму 461 232 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення № 77526552208 від 01 листопада 2013 року, яким апелянту збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 336 740 грн. та податкове повідомлення-рішення № 77626552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 189 514 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів підтримує дану позицію, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугувало формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум, сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Спецторгпостач», ТОВ «Карденвол», ТОВ «Вікейд», ТОВ «Вергус», ТОВ «Айпі-Сервіс», ТОВ «Стім-А», ТОВ «Бренд Буд Плюс» та ТОВ «ДМС Голд», за правочинами, які укладено без мети настання реальних наслідків .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товару, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаними контрагентами реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази, а саме: рахунки-фактури з фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, є неналежними доказами, оскільки не дають підстав для формування валових витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенні є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трой Інтернешнл" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 20.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.