Ухвала

від 04.02.2014 по справі 816/6671/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 816/6671/13 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2013р. по справі № 816/6671/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Полтавський дослідний механічний завод"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Полтавський дослідний механічний завод" (далі по тексту - ДП "ПДМЗ"), звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року №0001102310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1695 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2013р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 листопада 2013 року №0001102310.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719450) на користь Дочірнього підприємства "Полтавський дослідний механічний завод" (код ЄДРПОУ 37592468) витрати зі сплати судового збору в розмірі 172 (сто сімдесят дві) гривні 05 (п'ять) копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДП "ПДМЗ" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37592468, з 24 березня 2011 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість (а.с. 8, 11).

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у. (28.29), виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (25.99), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12), будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 9).

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "ПДМЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 за період з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 жовтня 2013 року №1313/16-01-22-09-12/37592468 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) загалом в розмірі 1356 грн. (в т.ч., за серпень 2011 року - 158 грн., вересень 2011 року - 441 грн., жовтень 2011 року - 551 грн., листопад 2011 року - 206 грн.) (а.с. 10-23).

Не погоджуючись з викладеними доводами, ДП "ПДМЗ" 29 жовтня 2013 року за вих. №143 подало заперечення на вказаний акт перевірки (а.с. 28).

Листом від 05 листопада 2013 року вих. №5425/10/16-01-22-09-21 відповідач надав відповідь на вказані заперечення, в яких вказав на правомірність висновків податкового ревізора-інспектора про заниження ДП "ПДМЗ" ПДВ (а.с. 29-30).

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 08 листопада 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001102310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1695 грн. (в т.ч., 1356 грн. - основний платіж, 339 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 7).

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки та рішення органу податкової служби встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладеними в акті ДПІ у м. Полтаві від 19 червня 2013 року №3369/17.2/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ПП "Дюкон" (код ЄДРПОУ 34443573) за період з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2012 року" (а.с. 201-208). Зокрема, податковою інспекцією зазначено, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, за результатами аналізу наданих платником податків документів та з урахуванням матеріалів перевірки ПП "Дюкон", не підтверджено реальність здійснення контрагентом позивача протягом липня 2010 року - серпня 2012 року господарських операцій з придбання товарів (дроту) у ПП "Дюкон". А оскільки покупцем даних товарів (дроту) у подальшому було саме ДП "ПДМЗ", контролюючий орган вказав на відсутність фактичної поставки товарів по ланцюгу постачання. Крім того, відповідач звертав увагу на ненадання позивачем на перевірку товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджували б якість товарів (дроту).

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що при вирішенні спору належить застосувати приписи пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ДП "ПДМЗ" (покупець) 04 травня 2011 року укладено договір купівлі-продажу №222, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (а.с. 32-33). На виконання умов Договору № 222 від 04 травня 2011 року ДП "ПДМЗ" протягом травня-вересня 2011 року придбано у ФОП ОСОБА_1 товари - дріт зварювальний СВ08Г2с д-1,2 мм омідн. (15 кг.) AWS загальною кількістю 255 кг, вартістю 5333 грн. 40 коп. (в т.ч. ПДВ - 888 грн. 90 коп.) та дріт зварювальний СВ08Г2с д-1,0 мм омідн. (5,0 кг) AWS загальною кількістю 135 кг, вартістю 2815 грн. 50 коп. (в т.ч. ПДВ - 469 грн. 25 коп.), на загальну вартість 8130 грн. 90 коп. (в т.ч., ПДВ - 1355 грн. 15 коп.), що підтверджується виписаними податковими та видатковими накладними (а.с. 34-57).

На підставі отриманих податкових накладних ДП "ПДМЗ" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.

Оглянувши податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_1 для документального оформлення виконання умов договору купівлі-продажу товару, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 58-69).

Пункту 3.4 договору купівлі-продажу від 04 травня 2011 року №222 передбачено, що доставка товару зі складу продавця здійснюється шляхом самовивозу (а.с. 32).

Так, зважаючи на незначний обсяг придбаних товарів, доставлявся орендованим автотранспортом ДП "ПДМЗ" шляхом самовивозу (а.с. 79-82).

Зокрема, долученими до матеріалів справи викопіюваннями з журналу реєстрації довіреностей, виданих на право отримання товарно-матеріальних цінностей, підтверджується, що товари від продавця отримано уповноваженими особами ДП "ПДМЗ" - гр. Храмцовим С.О. та гр. Смірновим О.В. на підставі відповідних довіреностей, реквізити яких зазначено у видаткових накладних (а.с. 83-99).

В подальшому вказані товари були використано при виробництві жорстких поперечин, драбин, огорож жорстких поперечин та оголовок, що, у подальшому, реалізовані Дочірньому підприємству "Електромонтажний поїзд №707", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями лімітно-забірних карт, договору поставки, видаткових накладних та банківських виписок (а.с. 70-76, 163-195, 210-211).Таким чином, матеріалами справи в повному обсязі підтверджується реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 1355 грн. 15 коп., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності. Отже, позивачем, при розрахунку податкового кредиту, правомірно враховано суму ПДВ загалом в розмірі 1355 грн. 15 коп. по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1

Крім того, судом першої інстанції правомірно було зазначено, що посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у м. Полтаві від 19 червня 2013 року №3369/17.2/НОМЕР_1, як на підставу правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, є хибним, оскільки отримання податковим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якій викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України, зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ФОП ОСОБА_1 та ДП "ПДМЗ" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ФОП ОСОБА_1 та ДП "ПДМЗ" є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2013р. по справі № 816/6671/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.