Рішення

від 13.02.2014 по справі 913/3369/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

13 лютого 2014 року Справа № 913/3369/13

Провадження №8/913/3369/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський м'ясокомбінат", м. Луганськ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 103956 грн. 02 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у присутності представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_2 - представник, - довіреність №3051 від 19.12.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар (м'ясні та ковбасні вироби) у сумі 103956,02 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 655, укладеного між сторонами 06.05.2013.

У зв'язку з надходженням позову 13.12.2013 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/3369/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 26.12.2013 до 16.01.2014; з 16.01.2014 до 03.02.2014 та з 03.02.2014 до 13.02.2014 - у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

16.01.2014, через канцелярію суду, відповідач подав заяву про розстрочку боргу (без вихідного номеру від 16.01.2014), якою поставив суд до відома про те, що станом на 16.01.2014 заборгованість за договором складає 69304,02 грн., оскільки 15.01.2014 він добровільно сплатив частку боргу у розмірі 34652,01 грн. та просить суд розстрочити виконання зобов'язання у сумі 69304,02 грн. строком на 8 місяців, а саме: у перший місяць - шляхом сплати частку боргу у розмірі 8663,02 грн. та у наступні сім місяців - у розмірі 8663,00 грн. щомісячно (а.с.42).

Суд долучив цю заяву до матеріалів справи та встановив, що відповідач припустився арифметичної помилки щодо суми боргу, яку він просить розстрочити, а саме: 69304,02 грн., - в той час як ця сума складає - 69304,01 грн. (103956,02 грн. - 34652,01 грн.).

03.02.2014, через канцелярію суду, відповідач подав заяву (без вих. номера від 03.02.2014) - про відкликання заяви про розстрочку сплати боргу, мотивуючи її невизнанням боргу перед ТОВ "ЛМК" (а.с.51).

З урахуванням того, що ця заява не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 13.02.2014 від відповідача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Позивач до цього судового засідання не з'явився, але 13.02.2014, через канцелярію суду, подав листа від 13.02.2014 за вих.№б/н, у якому підтвердив, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський м'ясокомбінат" (далі - ТОВ "ЛМК") є єдиним правонаступником Товариства з додатковою відповідальністю "Луганський м'ясокомбінат" (далі - ТДВ" ЛМК"), а тому звернувся до суду з цим позовом; підтвердив наявність у відповідача на день подання позову перед ним основного боргу у сумі 103956,02 грн. та факт часткової добровільної сплати відповідачем частки боргу у розмірі 34652,01 грн., здійсненої після звернення позивача з даним позовом до суду; просить відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість забезпечити явку свого представника до судового засідання.

Відповідач, визнаючи факт наявності боргу перед ТДВ "ЛМК" у сумі 103956,02 грн., вважає, що у справі відсутні належні докази того, що ТОВ "ЛМК" є правонаступником прав та обов'язків ТДВ"ЛМК", зокрема, - що Товариство з додатковою відповідальністю "Луганський м'ясокомбінат" дійсно передало цю суму боргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганський м'ясокомбінат" згідно передавальному акту (відзив на позов від 26.12.2013 за вих. №б/н) (а.с.30).

У судовому засіданні відповідач заперечив проти продовження терміну розгляду цієї справи (добігає кінця сьогодні - 13.02.2014) та висловив згоду на розгляд спору за відсутності позивача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору за відсутності позивача, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встанови наступні фактичні обставини справи.

06.05.2013 між ТДВ "ЛМК" (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі було укладено договір поставки №655, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар - м'ясні та ковбасні вироби (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах цього договору. Асортимент, кількість товару та пункти поставки вказуються покупцем у замовленні, що подається постачальнику (п.1.1).

Ціни на товар вказуються у накладних на кожну партію товару (п.4.1).

Покупець здійснює оплату поставленого товару згідно товарно-транспортній накладній впродовж 5-ти банківських днів з дня отримання товару готівкою (п.4.2).

Приймання-передавання товару здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних (п.5.1).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до домовленостей, викладених у розділі 6 "Відповідальність сторін" договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 (п.8.1) (а.с.7-8).

Як вбачається з наявних у справі доказів, у червні 2013 року відбулася реорганізація ТДВ "ЛМК" шляхом його перетворення у ТОВ "ЛМК", що підтверджується п.1.1 доданого до справи статуту ТОВ "ЛМК", затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "ЛМК" від 19.06.2013, протокол №3, державна реєстрація якого здійснена 19.06.2013 (а.с.18-19).

Статтею 108 Цивільного кодексу України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки.

За таких обставин позивач в особі ТОВ "ЛМК" належним чином довів факт правонаступництва прав та обов'язків ТДВ "ЛМК", - з огляду на що він є належним позивачем у цій справі та у такий спосіб спростовує усі заперечення відповідача проти позову.

Цей спір виник з наступних підстав.

Постачальник за вищевказаним договором, правонаступником якого є позивач, на виконання умов договору №655 від 06.05.2013 поставив на користь відповідача м'ясні та ковбасні вироби на загальну суму 103956,02 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

№0159171 від 11.11.2013 на суму 34351,87 грн.;

№0159172 від 11.11.2013 на суму 8520,92 грн.;

№0160536 від 13.11.2013 на суму 24505,25 грн.;

№0160537 від 13.11.2013 на суму 4384,56 грн.;

№0161589 від 15.11.2013 на суму 23502,90 грн.;

№0161590 від 15.11.2013 на суму 8690,52 грн. (а.с.9-16), кожна з яких містить докази отримання відповідачем зазначеного в них товару, факт отримання якого відповідач, крім того, підтвердив шляхом складення та підписання двостороннього акту звіряння взаємних розрахунків за вищезгаданим договором станом на 26.11.2013 (а.с.17).

Підставою для звернення позивача з цим позовом до суду став факт ухилення відповідача від сплати вищезгаданого боргу, термін якого за кожною з поставок є таким, що настав.

Відповідач, визнаючи наявність боргу перед ТДВ "ЛМК", не визнав його ж наявність перед його правонаступником - ТОВ "ЛМК".

Заслухавши відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ), а згідно ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що відповідач неналежним чином поставився до виконання умов договору в частині оплати вартості товару на загальну суму 103956,02 грн., - тобто припустився порушення зобов'язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договорів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

На день звернення позивача до суду з цим позовом сума невиконаного відповідачем грошового зобов'язання складала 103956,02 грн.

Після порушення судом провадження у цій справі відповідач добровільно сплатив частку боргу у розмірі 34652,01 грн., - з урахуванням чого залишок боргу становить 69304,01 грн. (103956,02 грн. - 34652,01 грн.).

З обставин справи відомо, що позивач просить стягнути з відповідача лише основний борг, - що є його правом.

При вирішенні цього спору суд не приймає до уваги доводи відповідача про його скрутне матеріально-фінансове становище внаслідок пожежі (а.с.33), оскільки договір, укладений між сторонами, та чинне законодавство не визнають зазначену обставину в якості підстави для повного чи часткового звільнення боржника від сплати боргу.

Спосіб захисту порушеного права відповідає ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково - на загальну суму 69304,01 грн. (103956,02 грн. - 34652,01 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Щодо решти позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункті 1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору повністю покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,525-527,530,547-549,610-614,623-625,632,655,662,691-692 Цивільного кодексу України, ст. 20,173 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,36,43,44,ч.2 ст. 49,ст.ст.69,75,п.1 1 .ч.1ст.80,ст.ст. 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський м'ясокомбінат" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - про стягнення 103956 грн. 02 коп. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський м'ясокомбінат", ідентифікаційний код 05507034, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Лутугінская, 119, - основний борг за поставлений товар у сумі 69304 (шістдесят дев'ять тисяч триста чотири) грн. 01 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2079 (дві тисячі сімдесят дев'ять) грн. 12 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Провадження у справі №913/3369/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський м'ясокомбінат" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо решти позовних вимог - припинити за відсутності предмету спору.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.02.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 17 лютого 2014 року.

Суддя А.П.Середа