Постанова

від 17.02.2014 по справі 826/19056/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року № 826/19056/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу: за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярослав" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013р. №0001982207 та №0001992207 , На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ТОВ "Будівельна компанія "Ярослав" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013р. №0001982207 та №0001992207.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача позов заперечив в повному обсязі відповідно до поданих заперечень.

У судовому засіданні 04.02.2014р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 25.07.2013р. №68/1-22-07-35380551 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень: (1) п. 44.1. ст. 44, п. 138.2 ст.138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 446 846,00 грн.; (2) 198.1., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість суму 45 027,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 09.08.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001992207, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток на 558 558,00 грн., в тому числі за основним платежем - 446 846 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 111 712,00 грн.

- №0001831702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 56 284,00 грн., в тому числі за основним платежем - 45 027,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11 257,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про підставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у перевіряємий період, слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до податкового кредиту та витрат коштів сплачених на користь ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Зодчі-7», ТОВ «Мегатерм-С» та ТОВ «Еверест-С» на підставі господарських договорів укладеними такими суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді, оскільки правочини, укладені позивачем з даними контрагентами укладено без мети настання реальних наслідків, а тому складені документи на підтвердження фактів виконання господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського обліку та взяті за основу для підтвердження реальності вчинених господарських операцій.

В основу висновків податкового органу про безтоварність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, покладено акт ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровську від 26.10.2012р. №183/224/35808453 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бонд-Сервіс», а також в акті перевірки зазначено, що до перевірки підприємством ТОВ „Будівельна Компанія Ярослав" не надано належним чином оформлених первинних документів які б підтверджували отримання послуг від ТОВ „Мегатерм-С", ТОВ «Еверест-С» (аркуш 14 акту перевірки). Надані позивачем первинні документи в підтвердження господарських відносин з ТОВ «Будівельна компанія «Зодчі-7» містять істотні недоліки, зокрема в актах приймання-передачі виконаних робіт відсутній обґрунтований розрахунок вартості отриманих послуг, а відтак вони носять загальний характер в яких не просліджується конкретного персонального підходу до отриманих послуг.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість або валових витрат є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Втім, податковим органом в акті перевірки не встановлено та в судовому засіданні належними доказами не доведено, що господарські операції позивача з ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Зодчі-7», ТОВ «Мегатерм-С» та ТОВ «Еверест-С» не мали реального характеру.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Зодчі-7», ТОВ «Мегатерм-С» та ТОВ «Еверест-С». Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

У той же час, в матеріалах справи містяться докази, які спростовують доводи податкового органу, викладені в акті перевірки.

Так, відносно доводів податкового органу про відсутність документів, які б підтверджували отримання послуг та які були віднесені до складу валових витрат від ТОВ „Мегатерм-С" та ТОВ "Еверест-С", то судом було досліджено договори, кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт тощо, які підтверджують факти вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами та спростовують доводи податкового органу.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на акт ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровську від 26.10.2012р. №183/224/35808453 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бонд-Сервіс», як на підставу для висновку про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Бонд-Сервіс», то дана обставина спростовується постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. у справі № 2а/0470/14219/12, якою зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонд-Сервіс" по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012р.

Відносно зауважень податкового органу щодо недоліків актів приймання-передачі виконаних робіт, складених між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Зодчі-7», то суд вважає їх безпідставними, оскільки складені акти мають всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація до правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Зодчі-7», ТОВ «Мегатерм-С» та ТОВ «Еверест-С» у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за такими правочинами, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування як податкового кредиту так і валових витрат є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 09.08.2013р. №0001982207 та №0001992207.

Судові витрати у розмірі 458,80 грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» (код ЄДРПОУ 35380551, адреса: 03680, м. Київ, вул. Горького, 51, кімн. 1115 ) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій