Постанова

від 12.02.2014 по справі 913/3326/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.02.2014 р. справа №913/3326/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівПринцевської Н.М , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача:не з"явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013 року по справі№913/3326/13 (Ворожцов А.Г.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ доАнтрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Антрацит Луганської області простягнення 1 092 351 грн. 21 коп. В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Луганської області (суддя Ворожцов А.Г.) рішенням від 25.12.2013р. частково задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») та стягнув з Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Антрацит Луганської області (далі - АМКП «Теплокомуненерго») основний борг в сумі 791288,65грн., пеню в сумі 40527,55грн., 3% річних в сумі 62585,91грн., інфляційні нарахування в сумі 17618,09грн. та судовий збір в сумі 21847,02грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. у справі №913/3326/13 просить скасувати в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 180331,01 грн., та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині пені задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом безпідставно зменшено розмір пені на 81,65% (до 40527,55грн.), що суперечить положенням п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", оскільки позивачем не було надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання з вчасної оплати отриманого газу, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Крім того, скаржник зазначив, що рішення суду ґрунтується лише на доводах відповідача і судом першої інстанції не враховано фінансовий стан позивача та його особливий економічний і соціально-важливий статус.

Позивач та відповідач своїх представників у судове засідання 12.02.2014р. не направили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 24.01.2014р. Доказів поважності причин їх неявки суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з АМКП «Теплокомуненерго» 791288,65грн. основного боргу, 220858,56грн. пені, 17618,09 інфляційних нарахувань та 62585,91грн. 3% річних, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором на купівлю -продаж природного газу №14/2396/11 від 30.09.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між НАК «Нафтогаз України» (Продавець) та АМКП «Теплокомуненерго» (Покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2396/11, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

У п.2.1 Договору сторони визначили обсяг продажу природного газу в 2011 та 2012 роках.

Приймання-передача газу у відповідному місяці продажу оформляється актом приймання-передачі газу (п.3.3 Договору).

Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору (в редакції додаткової угоди 2 від 01.08.2012р.) ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 м3 природного газу -1091,00грн., крім того ПДВ -20% - 218,20грн., всього з ПДВ -1309,20грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 30.11.2012р.).

Відповідно до п.11.1 договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 791288,65грн. основного боргу, 220858,56грн. пені, 62585,91грн. 3% річних та 17618,09грн. суми інфляції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору №14/2396/11 від 30.09.2011р. позивач протягом жовтня 2011 року, жовтня - грудня 2012 року поставив відповідачу газ в обумовлених договором обсягах, на загальну суму 6927601,68грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання за вказаний період (а.с.21-24).

Покупець у свою чергу в порушення умов Договору отриманий природний газ своєчасно не оплатив.

Відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі та сплатив лише 6136313,03грн., в тому числі на виконання рішення господарського суду Луганської області у справі №23/5014/1629/2012 від 17.07.2012р. сплатив 01.10.2012р. 613921,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд, пославшись на ч. 5 ст. 78 ГПК України, відповідно до якої у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушуюють прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнав позовні вимоги обгрунтованими

З огляду на вказане судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 791288,65грн., інфляційних нарахувань в сумі 17618,09грн.

Перевіривши розрахунки позивача апеляційний суд встановив, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було неправильно визначено період, за який нараховується пеня та 3% річних на борг, що виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі своєчасної оплати газу, поставленого за актом приймання-передачі природного газу від 27.11.2012р.

Відповідно до п. 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім того, згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто у даному випадку пеня та 3% річних на борг, який виник внаслідок несвоєчасної оплати газу, поставленого за актом приймання-передачі від 27.11.2012р., має нараховуватись з 15.12.2012р. Розмір 3% річних складає 4058,51 грн.

Крім того, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 8051,42 грн. за період з 24.04.2012р. по 01.10.2012р.

З огляду на вказане загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 60653,55 грн.

Відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з клопотанням № 1730 від 18.12.2013р. про зменшення розміру пені, що стягується, на 81,65 % (а.с. 59-60). На підставі вказаного клопотання суд першої інстанції зменшив розмір нарахованої пені до суми 40527,55 грн.

Частиною 1 ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне положення міститься й у п.3 ст. 83 ГПК України, яка передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових пипадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за наявності визначених умов на розсуд суду.

Суд першої інстанції при зменшенні розміру пені посилався на такі обставини: пеня, яка нарахована позивачем, надмірно велика порівняно з його збитками, до того ж позивач скористався своїм правом на нарахування 3% річних та інфляційних збитків; відповідач, як дотаційне підприємство, несвоєчасно та не в повному обсязі отримує доплати з державного бюджету, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів; відповідач відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення та є планово-збитковим, яке має отримувати державну підтримку щодо компенсації собівартості вироблених послуг.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, та враховувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання про зменшення пені на 81,65 % тим, що відсоткове відношення населення та інших споживачів складає саме 81,65 %. Однак, відсоткове співвідношення споживачів газу відповідача не є обставиною, яка визначає на скільки суд має зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню.

Місцевий господарський суд врахував лише статус та майновий стан позивача та, оскільки не отримав заперечень позивача та інформації про його майновий стан, оскільки оскаржуване рішення було прийнято в першому судовому засіданні, за відсутності представника позивача, та задовольнив клопотання АМКП «Теплокомуненерго» про зменшення розміру пені.

Заявник в апеляційній скарзі повідомив суд про свій майновий стан, а саме про те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2013 року та консолідованим балансом на 30.06.2013р. (а.с. 101-104). Крім того, позивач діє у у рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачем і не може відмовитись від постачання природного газу споживачам, як наслідок несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів призводить до нестачі коштів та виникненню заборгованості перед газопостачальними підприємствами.

Оскільки господарський суд, при застосуванні норм, які надають йому право на зменшення розміру пені, не врахував майновий стан та інтереси позивача, який був позбавлений можливості надати свої заперечення до прийняття судового рішення, колегія суддів апеляційної анстанції вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50% до суми 109338,45 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. у справі №913/3326/13 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України», м.Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. у справі № 913/3326/13 скасувати частково.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. у справі № 913/3326/13 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (94613, Луганська область, м.Антрацит, вул. Гірничорятувальна, буд 4, код ЄДРПОУ 03076618) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу в розмірі 791288,65 грн., пеню в розмірі 109338,45 грн., 3 % річних в розмірі 60653,55 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 17618,09 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 19577,11 грн.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (94613, Луганська область, м.Антрацит, вул. Гірничорятувальна, буд 4, код ЄДРПОУ 03076618) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1692,91грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5 г/с Луганської обл.