Постанова

від 02.04.2014 по справі 913/3326/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 913/3326/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року у справі господарського судуЛуганської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доАнтрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" простягнення 1 092 351,21 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Безпалюк О.Л., - відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (далі - АМКП "Теплокомуненерго") про стягнення 791 288,65 грн. - основного боргу, 220 858,56 грн. - пені, 62 585,91 грн. - 3% річних та 17 618,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі - продажу природного газу № 14/2396/11 від 30.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.12.2013 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 791 288,65 грн. - основного боргу, 40 527,55 грн. - пені, 62 585,91 грн. - 3% річних, 17 618,09 грн. - інфляційних втрат та 21 847,02 грн. - судового збору. В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року, рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013 року скасовано частково, п. 2 резолютивної частини рішення викладено в новій редакції, згідно якої було стягнуто з відповідача на користь позивача 791 288,65 грн. - основного боргу, 109 338,45 грн. - пені, 60 653,55 грн. - 3% річних, 17 618,09 грн. - інфляційних втрат та 19 577,11 грн. - судового збору. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року та рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 111 520,11 грн. і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та АМКП "Теплокомуненерго" (покупець) був укладений договір № 14/2396/11 купівлі - продажу природного газу (надалі - договір №14/2396/11), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2011 - 2012 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з п.6.1 договору №14/2396/11, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору №14/2396/11, в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у жовтні 2011 року та протягом жовтня - грудня 2012 року природний газ в обсязі обумовленому договором на загальну суму 6 927 601,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України частково оплатив вартість отриманого природного газу, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 791 288,65 грн.

У зв'язку із неповним виконанням умов договору, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.2 договору нарахував відповідачу 220 858,56 грн. пені, яку суд апеляційної інстанції стягнув в сумі 109 338,45 грн.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судом апеляційної інстанції пені згідно ст.83 ГПК України. При цьому, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно використано право щодо зменшення пені, оскільки суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що причинами несвоєчасної оплати поставленого газу було те, що підприємство відповідача несвоєчасно та не в повному обсязі отримує доплати з державного бюджету, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, також, населення та інших суб'єктів господарювання, які є кінцевими споживачами газу, невчасно та не в повному об'ємі сплачували відповідачу за газ грошові кошти, у зв'язку із чим відповідач не міг вчасно розрахуватись з позивачем.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата в даному випадку пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, населення та інших суб'єктів господарювання, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності зменшення розміру пені до 109 338,45 грн.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року у справі №913/3326/13 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець