Рішення

від 12.02.2014 по справі 913/117/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 лютого 2014 року Справа № 913/117/14

Провадження №19/913/117/14

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" , м.Луганськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут з автоматизації вугільної промисловості "НДПІ вуглеавтоматизація" , м.Луганськ

про стягнення 100523 грн 16 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Айрапетян Д.Ю. - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 111-д від 14.10.2013;

відповідач: Довженко В.П. - директор, посвідчення № 318 від 01.11.2006.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 23 від 01.09.2008 на поставку теплової енергії в сумі 100523 грн. 16 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.01.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 27.01.2014.

Відповідач відзивом б/н від 27.01.2014 вимоги позову визнав частково в сумі 24932 грн 97 коп. за приєднане максимальне теплове навантаження, посилаючись на те, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків по лічильнику (умовно-змінна складова тарифу) заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію складає за період з 01.01.2009 по 23.03.2013 - 131597 грн 60 коп., куди входить також плата за теплоносій по лічильнику за лютий 2013 року в сумі 30414 грн 57 коп.; що теплова енергія в інституті використовується виключно для опалення, а максимальне теплове навантаження (приєднане теплове навантаження користувача) з 03.04.2001 реєструється в електронній пам'яті приладу обліку СВТУ-10М щоденно та помісячно, то ці фактичні дані більш достовірно в порівнянні з розрахунковими характеризують приєднане теплове навантаження, якщо їх брати навіть по максимальному значенню в один із місяців опалювального періоду кожного року. Крім того, відповідач просить сплату заборгованості відстрочити на один рік.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.01.2014 була оголошена перерва до 12.02.2014.

Позивач письмовим поясненням б/н від 12.02.2014 зазначив, що в додатку № 1 до договору передбачено, що послуги надаються для опалення адміністративної будівлі за адресою: вул.Оборонна, 32А опалювальною площею 3831 кв. м, будівельний об'єм 19459 куб. м, максимальне теплове навантаження на опалення визначено в розмірі 361470 ккал/год; що рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 01.06.2008 № 188 було прийнято двоставковий тариф, який було введено в дію з 01.05.2008; що рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2009 № 51 було встановлено відповідні двоставкові тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії згідно додатку 1 до вказаного рішення.

У судовому засіданні 12.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (позивач, постачальник) та Державним відкритим акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут з автоматизації вугільної промисловості "НДПІ вуглеавтоматизація", яке в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут з автоматизації вугільної промисловості "НДПІ вуглеавтоматизація" (відповідач, споживач) був укладений договір на поставку теплової енергії № 23, за яким постачальник взяв на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію необхідної якості і в необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової приналежності, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі за встановленими тарифами в строки, визначені даним договором. Максимальне теплове навантаження 0,361470 Гкал/год (п.2.1 договору).

Облік теплової енергії здійснюється за прибором обліку (п.6.1 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони встановили, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій формі відповідно з затвердженими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під підпис. У випадку відмови споживача від отримання рахунку, постачальник здійснює відповідний запис в реєстрі видачі рахунків. Оформлений таким чином документ є підставою для стягнення з споживача вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.7.2 договору споживач здійснює оплату за надані послуги з поставки теплової енергії в 5-денний строк з дня отримання рахунку.

Згідно п.11.1 договору він вступає в силу з 01.09.2008 і діє до 01.09.2011.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін (п.11.4 договору).

Таким чином, договір був продовжений на наступний період, починаючи з 02.09.2011.

Як зазначив позивач, свої договірні зобов'язання він виконував своєчасно та в повному обсязі.

Крім того, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 913/975/13 було встановлено, що матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не надано відповідних доказів отримання відповідачем рахунків за травень 2009 року, червень 2009 року, серпень 2010 року, червень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, лютий 2013 року на суму 100523 грн 16 коп.

26.11.2013 цінним листом відповідачу було направлено рахунки за вказані місяці, які отримані відповідачем 29.11.2013.

Відповідач оплати отриманих рахунків не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.7.2 договору сторони передбачили, що споживач здійснює оплату за надані послуги з поставки теплової енергії в 5-денний строк з дня отримання рахунку.

Факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу підтверджується актами включення (відключення) опалення та відповідачем не оспорюється.

Відповідачу були направлені поштою рахунки за травень 2009 року, червень 2009 року, серпень 2010 року, червень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, лютий 2013 року (а.с.48-54), які отримані ним 29.11.2013 (а.с.55).

Таким чином, враховуючи умови договору, відповідач повинен був оплатити зазначені рахунки до 05.12.2013, але не зробив цього.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.09.2008 № 23 за відпущену теплову енергію за травень 2009 року, червень 2009 року, серпень 2010 року, червень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, лютий 2013 року в сумі 100523 грн 16 коп.

Також суд зазначає, що в п.2.1 договору сторони визначили максимальне теплове навантаження 0,361470 Гкал/год і виходячи з цього позивач здійснював нарахування за договором від 01.09.2008 № 23, про що також зазначено у виставлених відповідачу рахунках на оплату. Відповідних змін до зазначеного пункту договору сторони не вносили, тому доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву суд вважає необґрунтованими і не приймає їх до уваги.

Відносно клопотання відповідача, викладеного у відзиві № б/н від 27.01.2014, про відстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач взагалі у своєму відзиві не обґрунтував необхідності відстрочення виконання рішення у справі строком на один рік та не надав документального підтвердження цього, тому суд, з урахуванням думки позивача, відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут з автоматизації вугільної промисловості "НДПІ вуглеавтоматизація" задовольнити повністю .

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут з автоматизації вугільної промисловості "НДПІ вуглеавтоматизація", вул.Оборонна, б.32А, м.Луганськ, ідентифікаційний код 00174036, на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", вул.Куракіна, б.23а, м.Луганськ, ідентифікаційний код 24047779, заборгованість у сумі 100523 грн 16 коп., судовий збір у сумі 2010 грн 46 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду терміном на один рік відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2014.

Суддя Т.В.Косенко