Постанова

від 11.02.2014 по справі 812/9466/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9466/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Тріфанової С.С.

при секретарі: Саприкіній Т.О.

за участю представників сторін від:

позивача №1: ОСОБА_1 (адвокат, довіреність від 12.11.2013)

позивача №2: Панфілов А.Г. (директор ТОВ "Караван", наказ від 01.04.1995 №1)

позивача №3: Крамарева О.Є. (головний бухгалтер ТОВ "Караван", наказ від

19.08.2013 №6-к)

відповідача: Лейбенко О.Д. (довіреність №7911/10 від 19.11.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004261503 від 01.11.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Караван» (надалі - позивач, ТОВ «Караван») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004261503 від 01.11.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформленої податкової накладної сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, відповідач не мав законних підстав для проведення камеральної перевірки податкової звітності, оскільки минули строки для її проведення. Також, на думку позивача, відповідачем, у порушення пункту 201.6 статті 201 ПК України, не повідомлено позивача про наявність розбіжностей з даними контрагентів за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних. На думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що 20.02.2013 ТОВ «Караван» було надано декларацію з ПДВ за січень 2013 року, при перевірці органом ДПІ встановлено факт включення до податкового кредиту податкової накладної не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «Караван» не було надано скаргу на постачальника, яка відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі з додаванням копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У запереченнях проти позову відповідачем зазначено, що відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Але підприємством на дату проведення перевірки не надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2013 року та не нараховано суму до сплати в бюджет з нарахуванням 3 відсотків штрафних санкцій.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван» є юридичною особою, ідентифікаційний номер 21771960, місцезнаходження: 91022, Луганська область, м.Луганськ, вул.Леніна,100/2 зазначено у відповідному свідоцтві серія А00 №321146, перебуває на обліку у позивача як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Актом перевірки від 15.10.2013 №534/12-34-15-03/21771960 зафіксовані порушення, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме п. 198.6 ст. 198 розділу V ПК України, п.201.10 ст.201 ПК України, встановлено неправомірне включення до податкового кредиту січня 2013 року суми ПДВ у розмірі 92628 грн. по податковій накладній №7 від 24.01.2013. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року № 0004261503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 138942,00 грн. з яких за основним платежем у розмірі 92628,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46314,00 грн.

Як встановлено у судовому засіданні підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення рішення є акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Караван», яким встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту податкову накладну від 24.01.2013 № 7 на суму ПДВ 92628 грн. виписану ТОВ «Шванк Україна», але не зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом, єдиною підставою неправомірності формування податкового кредиту є той факт, що він сформований на підставі податкової накладної, яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків повинні бути складені у письмовій формі відповідним чином підписанні та завіренні печаткою відповідних органів.

Пунктом 75.1, 75.1.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно п. 76.1. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Згідно положень п. 86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 86.8. статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на зміст вищенаведених норм, враховуючи наявність лише єдиного порушення з боку контролюючого органу при проведенні перевірки - недотримання строку, встановленого п. 200.10 ст. 200 ПК України, а також беручи до уваги, що факт проведення камеральної перевірки відповідачем після закінчення граничного терміну не мав наслідку порушення строків давності для визначення податкового зобов'язання відповідачем, суд приходить до висновку, що дане порушення має формальний характер і не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому, варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, зазначених в акті перевірки.

Таким чином, відповідач мав право визначити суму грошових зобов'язань позивача - платника податків не пізніше закінчення 1095 дня за останнім днем граничного строку подання декларації - 20.02.2013.

З положень п. 200.10. ст. 200 ПК України вбачається, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України суд зазначає про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України також встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункти 201.4, 201.6 статті 201 ПК України).

Однак, не завжди можливо одночасне відображення ПДВ у реєстрах продавця та покупця, тому законодавством передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Порядок видачі податкових накладних регламентовано пунктом 201.10 статті 201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 7 п. 201.10 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Водночас, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

На виконання зазначеної норми законодавства, постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

Тобто, оскільки законодавець на пряму пов'язує право платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з наявністю факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд дійшов до висновку, що саме платник податку покупець, наділений не лише правом, а й обов'язком щодо перевірки отриманих податкових накладних на відповідність їх законодавчим нормам.

З метою врегулювання даних правовідносин, для покупця передбачено також право звернутись до податкового органу зі скаргою на контрагента, у випадку нереєстрації податкової накладної, що надасть право на включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Так, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абзаци 1112 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Таким чином, подання заяви зі скаргою на постачальника (постачальників) за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПАУ від 25.01.2011 № 41, надає покупцю право відобразити сплачену суму у податковому кредиті з ПДВ.

Про те, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він скористався наданим йому правом подання одночасно з декларацією по податку на додану вартість за січень 2013 року скарги на свого постачальника - ТОВ «Шванк Україна», яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит.

А відтак оспорювану суму ПДВ було цілком правомірно донараховано позивачеві.

Згідно з пунктами 201.14, 201.15. ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 13 та 14.5 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 25.01.2011 N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935), у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Одним з наведених додатків до декларації є додаток 5 - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Таким чином результати податкового обліку позивача, у тому числі щодо податкового кредиту, відображаються у поданих ним деклараціях та додатку 5 до них, а у разі їх виправлення -у відповідних уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1402/18697 у реєстрі окремо обліковуються операції з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку.

Основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість є реєстр виданих та отриманих податкових накладних (надалі - Реєстр).

Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що у розділі II Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.

Таке відповідає положенням п.201.15 ст. 201 ПК України, згідно з яким платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

З наведеного слідує, що Реєстр є документом податкової звітності, на основі якого у податковій декларації та додатку 5 до неї відображається сума податку, включена до податкового кредиту звітного періоду. Саме у цьому документі повинні відображатися податкові накладні або інші документи, які підтверджують таку суму податку.

Пунктом 1 зазначеного Порядку встановлено, що виправлення помилки в реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими и для бухгалтерського обліку, у момент виявлення помилок.

Згідно з пунктом 9.4 Порядку передбачено, що у разі якщо дані документа включаються до уточнюючих розрахунків за звітний (податковий) період, до виду документа додається літера «У» (наприклад, ПН - податкова накладна, ПНУ - податкова накладна, яку включено до уточнюючих розрахунків).

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано позивачем під час судового засідання, уточнюючих розрахунків за січень 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Караван» не надано, коригування реєстрів отриманих податкових накладних за січень 2013 року (тобто з позначкою «ПНУ») не проводилось.

Замість цього позивачем було зроблено ряд спроб щодо виправлення помилки, а саме:

- в декларації з ПДВ за березень 2013 року ТОВ «Караван» проведено коригування у бік зменшення по контрагенту ТОВ «Шванк Україна» на суму 92628,05 грн. без посилання на податкову накладну, до якої проводиться коригування та повторне включення до податкового кредиту суму 92628,05 грн. за січень 2013 року. Однак, контрагентом не проведено коригувань у бік зменшення податкових зобов'язань у березні 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Караван» по операціях за січень 2013 року. Тоді ТОВ «Караван» 26.04.2013 надано уточнюючий розрахунок з ПДВ за березень 2013 року;

- в уточнюючому розрахунку за березень 2013 року проведено операцію сторнування невірно проведеного раніше розрахунку коригування на суму 92628,05 грн. та виключено з податкового кредиту вказану суму за січень 2013 року;

- в запереченні до акта перевірки № 534/12-34-15-03/21771960, в якому вказується що податкова накладна № 7 від 24.01.2013 року у сумі 92628,05 грн. вказана помилково, треба було вказати замість неї 10 накладних.

Перелічені факти свідчать про ухилення платника податку від оподаткування у будь-який спосіб.

Отже, позивачем не було реалізовано передбачене чинним податковим законодавством право на коригування податкової звітності у відповідності з чинним Порядком.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що допущені контролюючим органом процедурні порушення, не впливають на правильність визначення податкових зобов'язань, а отже не є виключною підставою для визнання противоправними таких рішень.

Оскільки, окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення - рішення не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення. Позивач інших підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не зазначив, суму відхилення у податкових зобов'язаннях не оскаржував.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, щодо неповідомлення про наявність порушень оформлення податкової накладної з боку контрагента, чим позбавило його права на подання уточнюючих розрахунків, суд вважає зазначити таке.

За вказаною нормою закону передбачено, що органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що в даному випадку йдеться мова про наявність розбіжностей у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що надається платниками податків податковому органу в електронному вигляді одночасно з подачею декларації по податку на додану вартість, який позивач помилково ототожнює з Єдиним реєстром податкових накладних.

Водночас, виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою лише для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абзац 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

Враховуючи вищевикладене, у судовому засіданні спростовано доводи позивача відносно того, що вчинені відповідачем дії про проведенні камеральної перевірки призвели до прийняття протиправного та незаконного податкового повідомленні - рішення.

Зважаючи на наявність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави відсутності права у платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними які незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2013 № 0004261503, яким позивачу збільшено суму з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 138942,00 грн., є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу не повертаються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004261503 від 01.11.2013 року - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 17 лютого 2014 року.

Суддя С.С. Тріфанова