Ухвала

від 02.04.2014 по справі 812/9466/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тріфанова С.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року справа №812/9466/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представника позивача Гасанова З.В., представника відповідача Лейбенка О.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 812/9466//13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004261503 від 01.11.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.11.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що податковим органом було складено акт № 534/12-34-15-03/21771960 від 15.10.2013 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року № 0004261503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 138942,00 грн. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004261503 від 01.11.2013 року - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилався на положення ст. 17, 21, 50, 198 Податкового кодексу України, ст. 185-187, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначав, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Караван» та ТОВ «Шванк Україна» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення суми грошових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість на 138942,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 15.10.2013 року № 534/12-34-15-03/21771960, в якому вказано на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань. Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем у декларації за січень 2013 року було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 92628,00 грн. по податковій накладній № 7 від 24.01.2013 року, яка була видана контрагентом - постачальником ТОВ «Шванк Україна» (ІПН 325167205621) та в порушення п. 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 21).

Позивачем 23.10.2013 року було надано заперечення на акт перевірки до податкового органу (а.с. 20).

За результатами розгляду заперечення податковим органом надано відповідь від 30.10.2013 року № 6950/12-34-15-03/08, в якій повідомлено позивача про те, що відображення в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 15.10.2013 року, є цілком обґрунтованим (а.с. 23-25).

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року № 0004261503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 138 942,00 грн. з яких за основним платежем у розмірі 92 628,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 46 314,00 грн. (а.с. 29).

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і визначив коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3)

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Колегія суддів вважає, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у січні 2013 року по фінансово-господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Шванк Україна» сформовано в порушення вимог діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у декларації за січень 2013 року було віднесено до складу податкового кредиту суму з податку на додану вартість у розмірі 92628,00 грн. по податковій накладній № 7 від 24.01.2013 року, яка видана контрагентом постачальником ТОВ «Шванк Україна» (а.с.66-69, 70-74).

Вказана податкова накладна від № 7 від 24.01.2013 року не включена до реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, проаналізувавши зазначене, колегія суддів зазначає, що позивач мав право звернутися до податкового органу зі скаргою на контрагента, стосовно нереєстрації податкової накладної.

Натомість, позивачем в декларації з ПДВ за березень 2013 року проведено коригування у бік зменшення по контрагенту ТОВ «Шванк Україна» на суму 92628,05 грн. без посилання на податкову накладну, до якої проводиться коригування та повторне включення до податкового кредиту суми 92628,05 грн. за січень 2013 року. Однак, контрагентом не проведено коригувань у бік зменшення податкових зобов'язань у березні 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Караван» по операціях за січень 2013 року. ТОВ «Караван» 26.04.2013 року надано уточнюючий розрахунок з ПДВ за березень 2013 року; в уточнюючому розрахунку за березень 2013 року проведено операцію сторнування невірно проведеного раніше розрахунку коригування на суму 92628,05 грн. та виключено з податкового кредиту вказану суму за січень 2013 року; в запереченні до акта перевірки № 534/12-34-15-03/21771960, в якому вказується що податкова накладна № 7 від 24.01.2013 року у сумі 92628,05 грн. вказана помилково, треба було вказати замість неї 10 інших накладних (а.с. 22, 70-74, 83).

Проаналізувавши зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийнято податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» у справі № 812/9466//13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 812/9466//13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004261503 від 01.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 4 квітня 2014 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: І.В. Юрко

А.А. Блохін