Постанова

від 11.02.2014 по справі 812/12/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

5.1.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/12/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Тріфанової С.С.

при секретарі: Саприкіній Т.О.

за участю представників сторін від:

позивача №1: Тотієв А.В. (довіреність від 09.01.2014 №07/27)

позивача №2: Акберова А.Е. (довіреність від 09.01.2014 №07/26)

відповідача: Чудовська К.І. (довіреність від 09.01.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області до приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2014 року позивач - Головне управління Держсанепідслужби у Луганській області звернулося з позовом до приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» про застосування заходів реагування шляхом тимчасової заборони діяльності приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» до отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на діючий об'єкт, отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, до організації санітарно-захисної зони та здійсненню плану заходів передбачених у санітарно-захисної зоні, до не перевищення концентрації та рівнів шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови та доведення їх до гігієнічних нормативів (ГДК, ГДР).

Позовні вимоги полягають у наступному. 19.12.2013 року фахівцями ВСП Луганське міське управління Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області відповідно до ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснено позапланову перевірку діяльності об'єкта приватного підприємства «Донбас-Теплогаз», розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Братьєв Палкіних, 133-а, щодо дотримання вимог санітарного законодавства. Позапланова перевірка проводилась на підставі звернення гр. ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, яке надійшло до Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області через Луганську облдержадміністрацію за вх. № ОЗ-Я-03906-2 від 17.10.2013 року щодо незадовільних умов проживання, у зв'язку із підвищеним рівнем шуму при функціонуванні промислового підприємства «Донбас-Теплогаз».

На проведення позапланової перевірки отримано згоду Держсанепідслужби України (лист від 12.12.2013 № 04.01-25-563/28) та згоду Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області (лист від 13.12.2013 № 02/3947). За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог санітарного законодавства на промислових підприємствах від 19.12.2013 б/н. Директор ПП "Донбас-Теплогаз" ознайомився з актом, підписав та отримав його. Заперечень до Акту не надано.

Згідно довідки АА № 717088 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ПП "Донбас-Теплогаз" є: будівництво житлових та нежитлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

Позивачем зазначено, що діяльність ПП "Донбас-Теплогаз" пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря та створенням високого рівня шуму і підприємство може бути джерелом забруднення навколишнього середовища хімічними та фізичними факторами.

Позивачем вказано, що ПП "Донбас-Теплогаз" грубо порушує санітарне законодавство, а саме: ст.ст. 11, 15, 19, 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», п.п. 5.4; 5.5; 5.6; 5.13, 5.14 ДСП № 173 від 19.06.1996 р."Планування та забудови населених пунктів"; п. 6.1.1 ДСП № 201 «Охорона атмосферного повітря населених місць», СН 3077-84 «Допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки» а саме:

відсутній позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на діючий об'єкт;

відсутній позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел;

не організована санітарно-захисна зона та не здійснено план заходів передбачених у санітарно-захисної зоні,

рівні шумового навантаження у житловому приміщенні та на території житлової забудови привищують гранічно-допустимі.

Позивач наголошує, що необхідність отримання висновків передбачена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Таким чином, позивач вважає, що до приватного підприємства "Донбас-Теплогаз" розташованого за адресою: м.Луганськ, вул. Братьєв Палкіних, 133-а, необхідно застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді тимчасової заборони (на певний період) діяльності підприємства до отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на діючий об'єкт; позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел; організації санітарно-захисної зони, здійсненню плану заходів передбачених у санітарно-захисної зоні та не перевищення концентрації та рівнів шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови та доведення їх до гігієнічних нормативів (ГДК, ГДР).

Ухвалою від 09 січня 2014 року відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу подати до суду заперечення проти позову або письмову заяву про визнання позову.

У зв'язку із надходженням від приватного підприємства "Донбас-Теплогаз" заперечень проти позовних вимог Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області, ухвалою від 21 січня 2014 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Під час судового засідання представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові. Додатково надали пояснення, що виявлені перевіркою порушення вимог санітарного законодавства на даний час не усунуті. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та, зокрема, посилався на той факт, що позивачем пропущено 15-денний строк звернення до суду, який передбачено ч.2 ст.99 КАС України. Також пояснив, що орган, який проводив позапланову перевірку - ВСП ЛМУ ГУ Держсанепідемслужби у Луганській області не ознайомив відповідача із зверненням громадянина ОСОБА_4, яке стало підставою для проведення зазначеної перевірки та не надав копії зазначеного документа. Зазначив, що наказ від 16.12.2013 №1359-С, так само як і направлення на перевірку від 16.12.2013 №15 не містили чіткого предмету проведення перевірки. Вказані у Акті перевірки порушення, не мають жодних підтверджень, так немає доказів того, чи здійснювалися заміри органом, що проводив перевірку, розмірів санітарно-захисної зони від джерел шкідливості підприємства до житлової забудови, чи є вони більшими, чи меншими за встановлені норми, в якому розмірі вони перевищують чи зменшують встановлені нормативи, чим підтверджується це порушення, відсутні також відомості, що підтверджують нерозпланованість та неупорядкованість території санітарно-захисної зони, немає інформації яким саме чином орган, що проводив перевірку, встановив зазначені порушення. Відповідачем зазначено, порушення рівню шуму було зафіксовано в протоколах від 19.12.2013 №1 та №2, які були покладені в основу Акту перевірки, проте на думку відповідача, вказані протоколи складалися з порушенням норм чинного законодавства. Також у запереченнях проти позову відповідачем зазначено, що Інструкція про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона., заборона, припинення, зупинення) закріплює повноваження щодо тимчасової заборони (на певний період) діяльності підприємств, установ, організацій у разі порушення вимог санітарного законодавства за посадовими особами Держсанепідемслужби України на підставі винесеної постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів. Вважав, що органи Державної санітарно-епідеміологічної служби України не мають повноважень щодо звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт. У зв'язку вищенаведеним просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (із змінами, внесеними Законом України від 20.06.2013р. №353-VII) передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Інструкцією про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 №67, передбачено, що до адміністративно-запобіжних заходів, порядок застосування яких регулюється цією Інструкцією, відносяться: обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення при наявності значних санітарних показань (заподіяння або реальна загроза заподіяння шкоди здоров'ю).

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" із змінами та доповненнями, внесеними Законом від 20.06.2013 року № 353-VII, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

В силу положень абз. 1 ч. 5 ст. 4 цього Закону передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Аналізуючи положення вищезазначених норм, суд зазначає, що у разі виявлення посадовими особами органу державного контролю (нагляду) порушення, яке тягне за собою можливість прийняття рішень стосовно повного або часткового зупинення реалізації продукції, чинним законодавством передбачений чіткий механізм послідовних дій, а саме: звернення до адміністративного суду з позовом щодо застосування заходів реагування.

При цьому, суд враховує, що пунктом 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України передбачено, застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Позивачем, заявлено вимогу щодо тимчасової заборони діяльності об'єкта.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), а саме виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Таким чином, суд вважає помилковим послання відповідача у запереченнях проти позову на положення пункту 3.1. Інструкції № 67, яким передбачено, що обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення або зупинення проводяться на підставі постанов про застосування адміністративно-запобіжних заходів, що виносяться відповідно до компетенції головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, а також іншими посадовими особами держсанепідслужби, які на те уповноважені керівниками відповідних служб, дійшовши хибного висновку, що наведені норми не передбачають обов'язку звернення органів держсанепідслужби до адміністративного суду з позовними вимогами щодо тимчасової заборони діяльності підприємства, а вказаний захід реагування у сфері державного нагляду (контролю), може бути застосований головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, а також іншими посадовими особами держсанепідслужби, які на те уповноважені керівниками відповідних служб, та не потребує наявності судового рішення для його застосування.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

При цьому, як слідує зі змісту адміністративного позову, заявлені вимоги стосуються застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом тимчасової заборони діяльності об'єкту.

Отже, оскільки Інструкція № 67 не є нормативно-правовим актом, а порядок здійснення державного нагляду (контролю) визначається виключно законами, та п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України пов'язує застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням, посилання відповідача на порядок прийняття рішення, визначений Інструкцією, є безпідставним.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача, щодо порушення Головним управління Держсанепідслужби у Луганській області строків звернення до суду та вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього КАС України, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 920-р "Про перенесення робочих днів у 2014 році" з 1.01.2014 по 07.01.2014 - оголошено вихідними днями, рекомендовано керівникам підприємств, установ та організацій (крім органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Державної казначейської служби та банківських установ) перенести в порядку та на умовах, установлених законодавством, у 2014 році для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з: четверга 2 січня - на суботу 11 січня; п'ятниці 3 січня - на суботу 25 січня; понеділка 6 січня - на суботу 8 лютого.

З дослідженого поштового конверту (а.с.35) встановлено, що позивач 03 січня 2014 року направив поштою дану позовну заяву (вх.№126 від 08 січня 2014), тому суд вважає, що строк для звернення до суду з даним позовом не пропущено, у зв'язку з чим адміністративний позов подано в межах строку передбаченого ст.99 КАС України.

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, регулюються Законом України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994 року № 4004-XII (далі - Закон № 4004-XII), який зокрема визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Стаття 7 Закону № 4004-XII зобов'язує підприємства, установи і організації за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи; виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Невиконання, фізичними особами, суб'єктами господарювання вимог санітарного, екологічного законодавства, ухилення від виконання приписів контролюючих органів щодо усунення таких порушень сприяє порушенню режиму екологічної і санітарної рівноваги, що загрожує здоров'ю людини та порушує інтереси держави щодо забезпечення здорових умов проживання людини.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 31 Закону № 4004-XII, у систему органів державної санітарно-епідеміологічної служби України входить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, на який покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних територіях, транспорті.

Частиною 1 статті 39 Закону № 4004-XII визначено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Одним з основних завдань такої діяльності є нагляд за дотриманням санітарного законодавства (абз. 3 ч. 2 ст. 39 Закону № 4004-XII).

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року № 1109, вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Судом встановлено, що 19.12.2013 року на підставі наказу начальника ВСП Луганського міського Управління Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області № 1359-С від 16.12.2013 року та направлення на перевірку № 15 від 16.12.2013 року проведено позапланову перевірку приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» (код ЄДРПОУ 36561671), що знаходиться по вул. Братьєв Палкіних, 133-а, м.Луганськ, на предмет дотримання вимог чинного санітарного законодавства (а.с.17,18,19-24).

Перевірка здійснювалась у присутності керівника та уповноваженої особи суб'єкта господарювання - директора - Коваленка В.В. та головного бухгалтера - Богатирьової І.І., про що свідчать підписи посадових осіб приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» в акті перевірки. Перед початком здійснення державного нагляду посадовою особою органу державного нагляду внесено запис до відповідного журналу перевірок суб'єкта господарювання. Згідно пояснень позивача, посадові особи відповідача ознайомились, відповідно до п.3 ст.6 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V, з підставами проведення позапланової перевірки, отримали копії відповідних документів та допустили посадових осіб до проведення перевірки.

Підставою для проведення вказаної перевірки були письмові звернення гр. ОСОБА_4, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, яке надійшло до Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області через Луганську облдержадміністрацію за вх.№03-Я-03906-2 від 17.10.2013 щодо незадовільних умов проживання у зв'язку із підвищеним рівнем шуму при функціонуванні промислового приватного підприємства «Донбас-Теплогаз»(а.с.13,14).

На виконання положень абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для проведення позапланової перевірки позивачем було отримано згоду Державної санітарно-епідеміологічної служби України, що підтверджується документально (а.с.15,16).

Отже, позапланова перевірка приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» (код ЄДРПОУ 36561671), що знаходиться по вул. Братьєв Палкіних, 133-а, м.Луганськ, була проведена посадовими особами ВСП Луганського міського Управління Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області з передбачених законом підстав, тобто правомірно.

В результаті проведеної перевірки складено акт від 19.12.2013 року, яким зафіксовано наступні порушення:

- не витримано розміри санітарно-захисної зони від джерел шкідливості підприємства до житлової забудови;

- територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована;

- рівні шуму на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, перевищують гігієнічні нормативи (ГДР).

Акт без зауважень підписано усіма особами, що брали участь у перевірці та отримано директором приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» (а.с.23)

Протоколом проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку № 1 від 19.12.2013 року, складеним Луганською міською філією ДУ "ЛОЛЦ ДСЕС України" зафіксовано перевищення рівня шуму у приміщенні (спальні) АДРЕСА_1. На території житлової забудови біля будинку №140а, також зафіксовано перевищення рівня шуму, відповідно до протоколу проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку № 2 від 19.12.2013 року.(а.с.25,26)

Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» 20.08.2013 року було проведено санітарно-епідеміологічну експертизу відповідності наявних приміщень нежитлової будівлі за адресою: вул. Братьєв Палкіних, 133-а, м.Луганськ вимогам санітарних норм і правил щодо впровадження діяльності (монтаж систем опалення). Встановлено, що нежитлова будівля за адресою: вул. Братьєв Палкіних, 133-а, м.Луганськ не відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України, та об'єкт не може бути використаний за призначенням у заявленій сфері застосування з підстав недотримання санітарно-захисної зони від підприємства до найближчих житлових забудов згідно вимог Державних санітарних правил №173 від 19.06.1996 року «Планування та забудови населених пунктів».

Враховуючи данні порушення, приватному підприємству «Донбас-Теплогаз» надано негативний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.08.2013 року №05.03.02-04/75817 (а.с.28)

Даний негативний висновок на теперішній час є чинним та відповідачем не оскаржений.

Судом встановлено, підтверджено поясненнями позивача, що встановлені порушення відповідачем ст.ст.11, 15, 19, 24 Закону № 4004-XII, п.п. 5.4, 5.5, 5.6, 5.13 глави 5 "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів", затверджених наказом МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173; СН № 3077-84"Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки"; п. 6.1.1, Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць № 201 від 09.07.1997 року, що зафіксовані актом перевірки дотримання санітарного законодавства від 19.12.2013 року, на даний час не виконані.

Відповідно до «Положення про територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби України», затвердженої наказом МОЗ України від 19.01.2012 року №34 на Головні управління Держсанепідслужби покладені завдання здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, органами влади Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми їх власності, фізичними особами та громадянами, виконанням ними санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, застосовувати передбачені законодавством заходи для припинення порушення санітарного законодавства, складати акти перевірок за результатами здійснення заходів державного санітарно-епідемічного нагляду, застосовують передбачені законом адміністративні та адміністративно-господарські санкції (штрафи) за порушення санітарного законодавства, в тому числі на підставі складених уповноваженими посадовими особами органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби протоколів про адміністративні правопорушення.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 року відповідно до Закону № 4004-XII, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, які включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Відповідно до п. 1.2 цих Правил вони є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.

Згідно п. 5.4 Правил, промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд , в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі:

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд, тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;

- для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива, джерел шуму;

- для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.

Пунктом 5.5 Правил передбачено, що розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації, а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів.

Пунктом 5.6 Правил, закріплено те, що основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку № 4 до Правил.

Відповідно до п. 5.13 Правил, територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою.

Також відсутній висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи документів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел для приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» за адресою: вул. Братьєв Палкіних, 133-а, м.Луганськ.

Тобто не здійснюється у встановленому порядку облік і контроль за додержанням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що є порушенням п. 6.1.1 Державних санітарних правил №201-97 «Охорона атмосферного повітря населених місць».

Факт розміщення приватним підприємством «Донбас-Теплогаз» технологічних процесів щодо ремонту, зварюванню, виробництву та монтуванню систем опалення без дотримання передбаченої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року № 173 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" санітарно-захисної зони, підтверджено матеріалами справи.

В п. 1.1, 2.4. СН № 3077-84 "Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройка" зазначено, що "санитарные нормы устанавливают допустимые уровни шума, проникающего в помещения жилых и общественных зданий от внешних и внутренних источников, и допустимые уровни шума на территории жилой застройки.

Допустимые значения октавных уровней звукового давления, уровней звука, эквивалентных и максимальных уровней звука проникающего шума в помещения жилых и общественных зданий, и шума на территории застройки следует принимать по табл. 1 с поправками к ним на характер шума, место расположения объекта для внешних источников шума по табл. 2".

Оскільки вимірювання шуму проводились не від транспортного шуму, а від працюючого обладнання відповідача при виконанні робіт на відкритому майданчику, поправка +10 дБ (дБА) при проведенні досліджень шумового навантаження, до норми не застосовувалась.

Доказів, які б спростовували факт перевищення рівня шуму у приміщенні (спальні) АДРЕСА_1 та на території житлової забудови біля будинку АДРЕСА_1, відповідачем суду не представлено.

Також судом встановлено, що протоколи проведення досліджень шумового навантаження №1 а №2 від 19.12.2013 року відповідають формі медичної документації №297/о, яка затверджена наказом МОЗ України від 11.07.2000 №160 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах». Протоколи підписані уповноваженою особою Луганської міської філії ДУ "ЛОЛЦ ДСЕС України" - завідувачем відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень лікарем з комунальної гігієни Подаваленко В.В.(а.с.67)

У відповідності до преамбули Закону № 4004-XII, цей закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Частина 1 Закону № 4004-XII визначає шкідливий вплив на здоров'я людини - як вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь; безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину; сприятливі умови життєдіяльності людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму; небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини.

Згідно з ст. 4 Закону № 4004-XII, громадяни мають право на: безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь. Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Відповідно до п.п. 3, 4 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, метою державного санітарно-епідеміологічного нагляду, є запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону № 4004-XII, підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров'я громадян.

Затвердження норм проектування, розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, впровадження нових технологій здійснюються за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Статтею 19 Закону № 4004-XII передбачено, що атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам.

У відповідності до ст.24 Закону № 4004-XII, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): жилих будинків і прибудинкових територіях.

Відповідно до Закону № 4004-XII, Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 року №918, і Положення про державний санітарно-епіміологічний нагляд в Україні затверджено Тимчасовий порядок проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Експертизі підлягають об'єкти, визначені в ст.11 Закону № 4004-XII.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, установленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Тимчасовий порядок проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи визначає об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи як будь-яку діяльність, технологію, продукцію та сировину, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив установлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи це документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи.

Відповідно до п.3.1. та п.3.2 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об'єкти, визначені в ст.11 Закону № 4004-XII, якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об'єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об'єкт.

Забороняється використання або функціонування об'єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Судом встановлено, що позитивний Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи приватне підприємство «Донбас-Теплогаз» на діючий об'єкт ні зараз, ні раніше в передбачуваному чинним законодавством порядку не отримувало, що є порушенням діючого законодавства і відтак продовжувати свою діяльність без цього висновку відповідач не може.

Перевіряючи правомірність заявлених позовних та достатність і переконливість доказів, наданих позивачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене та враховуючи те, що під час проведення перевірки приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» за адресою м.Луганськ, вул.Братьєв Палкіних, 133-а посадовими особами територіального органу Держсанепідслужби України - відокремленого структурного підрозділу Луганського міського управління Головного управління держсанепідслужби в Луганській області виявлено порушення вимог санітарного законодавства, факт наявності яких підтвердився під час розгляду цієї справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом тимчасової заборони діяльності об'єкту - приватного підприємства «Донбас-Теплогаз», до усунення таких порушень санітарного законодавства.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров'ю людей.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що у відповідності із частинами 12-13 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України особа має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Заява про скасування заходів реагування підлягає розгляду та вирішенню суддею одноособово з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, протягом п'яти днів з дня її отримання судом. Неприбуття у судове засідання осіб, яким належним чином повідомлено про час і місце розгляду, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі якщо суд дійде висновку про можливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, він розглядає заяву у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яка не підлягає оскарженню.

Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про скасування заходів реагування.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області до приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду задовольнити повністю.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом тимчасової заборони діяльності приватного підприємства «Донбас-Теплогаз», що знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Братьєв Палкіних,133-а, а саме до: отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на діючий об'єкт; отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел; організації санітарно-захисної зони та здійсненню плану заходів передбачених у санітарно-захисної зоні; не перевищення концентрації та рівнів шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови та доведення їх до гігієнічних нормативів.

Постанову в частині застосування заходів реагування у сфері державного нагляду звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 17 лютого 2014 року.

Суддя С.С. Тріфанова