Постанова

від 09.04.2014 по справі 812/12/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тріфанова С.С.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року справа № 812/12/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Шальєвої В.А., Шишова О.О.,

при секретарі: Борисовій А.А.,

за участю: представника відповідача Корчевного А.В. (довіреність від 09.01.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року в адміністративній справі за позовом Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області до Приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Держсанепідслужби у Луганській області, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив застосувати заходи реагування до об'єкту Приватного підприємства "Донбас-Теплогаз", а саме: тимчасово заборонити діяльність об'єкту, розташованого за адресою м.Луганськ, вул.Б.Палкіних,133-а, до отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на діючий об'єкт; отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел; організації санітарно-захисної зони та здійсненню плану заходів передбачених у санітарно-захисної зоні; не перевищення концентрації та рівнів шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови та доведення їх до гігієнічних нормативів (ГДК,ГДР).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року позов задовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України. Крім того, наголошує на тому, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, по-перше, вийшов за межі повноважень, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контолю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V, по-друге, неправильно вирішив питання про суб'єктний склад посадових осіб, на яких законом покладені повноваження приймати рішення про тимчасову заборону діяльності підприємства, а також не спростував доводи відповідача про те, що перевірка проводилась з численними порушеннями норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник позивача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 19.12.2013 року на підставі наказу начальника ВСП Луганського міського Управління Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області № 1359-С від 16.12.2013 року та направлення на перевірку № 15 від 16.12.2013 року проведено позапланову перевірку об»єкту Приватного підприємства "Донбас-Теплогаз" на предмет дотримання вимог чинного санітарного законодавства, розташованого за адресою:м.Луганськ, вул.Братьєв Палкіних, буд.133-а.

Перевірка здійснювалась у присутності керівника та уповноважених осіб суб'єкта господарювання - директора - Коваленка В.В. та головного бухгалтера - Богатирьової І.І., про що свідчать їх підписи в акті перевірки.

Підставою для проведення вказаної перевірки були письмові звернення гр. ОСОБА_5, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, яке надійшло до Головного управління Держсанепідслужби у Луганській області через Луганську облдержадміністрацію, щодо незадовільних умов проживання у зв'язку із підвищеним рівнем шуму при функціонуванні промислового ПП "Донбас-Теплогаз", при цьому, для проведення перевірки позивачем було отримано згоду Державної санітарно-епідеміологічної служби України, як передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.12.2013 року, яким зафіксовано наступні порушення:

- не витримано розміри санітарно-захисної зони від джерел шкідливості підприємства до житлової забудови;

- територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована;

- рівні шуму на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, перевищують гігієнічні нормативи (ГДР).

Акт підписано посадовими особами ПП "Донбас-Теплогаз" без зауважень.

Крім того, протоколом проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку № 1 від 19.12.2013 року, складеним Луганською міською філією ДУ "ЛОЛЦ ДСЕС України" зафіксовано перевищення рівня шуму у приміщенні (спальні) кв. 23 житлового будинку №140а. На території житлової забудови біля будинку №140а, також зафіксовано перевищення рівня шуму, відповідно до протоколу проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку № 2 від 19.12.2013 року.

За зверненням ПП "Донбас-Теплогаз" 20.08.2013 року було проведено санітарно-епідеміологічну експертизу відповідності наявних приміщень нежитлової будівлі за адресою: вул. Братьєв Палкіних, 133-а, м.Луганськ вимогам санітарних норм і правил щодо впровадження діяльності (монтаж систем опалення), і встановлено, що нежитлова будівля за вказаною адресою не відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України, та об'єкт не може бути використаний за призначенням у заявленій сфері застосування з підстав недотримання санітарно-захисної зони від підприємства до найближчих житлових забудов згідно вимог Державних санітарних правил №173 від 19.06.1996 року "Планування та забудови населених пунктів".

Враховуючи данні порушення, Приватному підприємству "Донбас-Теплогаз" надано негативний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.08.2013 року №05.03.02-04/75817, який відповідачем не оскаржений та є чинним.

Оскільки виявлені перевіркою порушення відповідачем не усунені, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №353) передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Інструкцією про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 №67 (далі - Інструкція №67), передбачено, що до адміністративно-запобіжних заходів, порядок застосування яких регулюється цією Інструкцією, відносяться: обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення при наявності значних санітарних показань (заподіяння або реальна загроза заподіяння шкоди здоров'ю).

Частиною 7 статті 7 Закону №353, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 4 цього Закону, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у разі виявлення посадовими особами органу державного контролю (нагляду) порушення, яке тягне за собою можливість прийняття рішення про повне або часткове зупинення вирибництва (виготовлення) або реалізації продукції, чинним законодавством передбачено звернення контролюючого органу до адміністративного суду з позовом щодо застосування заходів реагування.

При цьому, відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону №353, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта з приводу того, що обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення або зупинення проводяться відповідно до Інструкції №67 на підставі постанов про застосування адміністративно-запобіжних заходів, що виносяться відповідно до компетенції головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, а також іншими посадовими особами держсанепідслужби, які на те уповноважені керівниками відповідних служб, не заслуговують на увагу, оскільки порядок здійснення державного нагляду (контролю) визначається виключно законами.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку прозивача строків звернення до суду.

Так, статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього КАС України, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Апелянт наголошує на тому, що обставини, які стали підставою для звернення до суду, були встановлені 20.08.2013 в ході проведення санітарно-епідеміологічної експертизи відповідності наявних приміщень нежитлової будівлі за адресою м.Луганськ, вул..Братьєв Палкіних, 133-а, вимогам санітарних норм і правил, тому строк звернення до суду має відліковуватись з цього часу.

Проте, колегія суддів не приймає такий довід апелянта, оскільки з тексту позовної заяви вбачається, що заявлені вимоги обґрунтовані обставинами, викладеними в акті перевірки від 19.12.2013.

Крім того, на погляд судової колегії, доводи апелянта про наявність під час здійснення перевірки численних порушень норм чинного законодавства з боку контролюючого органу, є формальними і не спростовують висновків суду по суті спірного питання.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Так, суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, регулюються Законом України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення" (далі - Закон №4004), який, зокрема, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Стаття 7 цього Закону зобов'язує підприємства, установи і організації за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи; виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Невиконання, фізичними особами, суб'єктами господарювання вимог санітарного, екологічного законодавства, ухилення від виконання приписів контролюючих органів щодо усунення таких порушень сприяє порушенню режиму екологічної і санітарної рівноваги, що загрожує здоров'ю людини та порушує інтереси держави щодо забезпечення здорових умов проживання людини.

Частиною 1 статті 39 Закону №4004 визначено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року № 1109, вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 року відповідно до Закону № 4004-XII, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, які включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Відповідно до п. 1.2 цих Правил вони є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.

Згідно п. 5.4 Правил, промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд , в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі:

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд, тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;

- для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива, джерел шуму;

- для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.

Пунктом 5.5 Правил передбачено, що розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації, а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів.

Територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою (п.5.13 Правил).

Так, факт розміщення Приватним підприємством "Донбас-Теплогаз" технологічних процесів щодо ремонту, зварюванню, виробництву та монтуванню систем опалення без дотримання передбаченої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року № 173 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" санітарно-захисної зони, підтверджено матеріалами справи і не спростовано в суді, при цьому, на момент перевірки відсутній висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи документів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел для ПП «Донбас-Теплогаз» за адресою: вул. Братьєв Палкіних, 133-а, м.Луганськ, тобто, облік і контроль за додержанням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в установленому порядку не здійснюється, що є порушенням п.6.1.1 Державних санітарних правил №201-97 «Охорона атмосферного повітря населених місць».

В п. 1.1, 2.4. СН № 3077-84 "Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройка" зазначено, що "санитарные нормы устанавливают допустимые уровни шума, проникающего в помещения жилых и общественных зданий от внешних и внутренних источников, и допустимые уровни шума на территории жилой застройки.

Допустимые значения октавных уровней звукового давления, уровней звука, эквивалентных и максимальных уровней звука проникающего шума в помещения жилых и общественных зданий, и шума на территории застройки следует принимать по табл. 1 с поправками к ним на характер шума, место расположения объекта для внешних источников шума по табл. 2".

Оскільки вимірювання шуму проводились не від транспортного шуму, а від працюючого обладнання відповідача при виконанні робіт на відкритому майданчику, поправка +10 дБ (дБА) при проведенні досліджень шумового навантаження, до норми не застосовувалась.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, доказів, які б спростовували факт перевищення рівня шуму у приміщенні (спальні) кв. 23 житлового будинку №140а та на території житлової забудови біля будинку №140а, відповідачем не представлено.

Крім того, згідно зі ст. 15 Закону № 4004, підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров'я громадян.

Затвердження норм проектування, розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, впровадження нових технологій здійснюються за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Статтею 19 Закону № 4004 передбачено, що атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам.

У відповідності до ст.24 цього Закону, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): жилих будинків і прибудинкових територіях.

Відповідно до п.п.3.1 та 3.2 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, затвердженого відповідно до Закону № 4004, Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 року №918, і Положення про державний санітарно-епіміологічний нагляд в Україні, державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об'єкти, визначені в ст.11 Закону № 4004, якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об'єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об'єкт.

Забороняється використання або функціонування об'єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування постанови відсутні.

Разом з тим, постанова суду підлягає зміні, оскільки з її резолютивної частини вбачається, що, всупереч висновкам, викладеним в мотивувальній частині постанови, судом помилково застосовано заходи реагування до ПП «Донбас-Теплогаз» в цілому, а не до окремого його об»єкта, як просив позивач.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,201,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Донбас-Теплогаз» - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року в адміністративній справі № 812/12/14 - змінити.

В абзаці другому резолютивної частини постанови після слів «шляхом тимчасової заборони діяльності» додати слово «об'єкту».

В решті постанову суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова в повному обсязі складена 14 квітня 2014 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: В.А. Шальєва

О.О. Шишов