Ухвала

від 23.01.2014 по справі 2а-15355/10/12/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/9991/41452/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від

11.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного

адміністративного суду від 24.05.2011

у справі № 2а-15355/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон"

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки

Крим

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратон" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон» з податку на додану вартість за вересень 2010 року складено акт від 02.11.2010 №3882/20684259/15-2, яким встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а, саме, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 49881,00грн.

На підставі даного акту відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 №0003951502/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159619,00грн., у тому числі: за основним платежем 49881,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 109738,00грн.

ТОВ Фірма «Ратон» - відповідно до Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-III «Про автомобільний транспорт»(надалі -Закон України «Про автомобільний транспорт») та договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, здійснювало господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Ялта.

Відповідно до пункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від оподаткування звільняються операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Виконавчий комітет Ялтинської міської ради з 01.08.2008 р. своїм рішенням від 24.07.2008 р. № 1655 погодив єдиний тариф на проїзд на міських автобусних маршрутах загального користування у режимі маршрутного таксі у розмірі 2,00 грн.

Відповідно до пункту «б»частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

Підпунктом 2 пункту «а»частини першої статті 28 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»(надалі -Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виконавчі органи сільських селищних міських рад уповноважені не лише встановлювати тарифи на транспортні послуги, затверджувати маршрути і графіки руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, у тому числі шляхом укладення відповідних договорів, а й здійснювати контроль за встановленими тарифами на транспортні послуги. Тобто, нормами чинного законодавства на органи місцевого самоврядування покладений обов'язок щодо здійснення регулювання тарифів на транспортні послуги на відповідному місцевому рівні.

Таким чином, встановивши єдиний тариф виконавчий комітет Ялтинської міської ради, прийнявши рішення від 24.07.2008 р. № 1655, згідно положень підпункту 2 пункту «а»частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», діяв у межах визначених законодавством повноважень.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначели, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»сама по собі є відсильною та не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування на регулювання тарифів на перевезення.

Діюче законодавство, крім положень підпункту 2 пункту «а»частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містить інших норм, які б встановлювали компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Діюче законодавство, крім положень підпункту 2 пункту «а»частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містить інших норм, які б встановлювали компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Отже, рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради 24.07.2008 р. № 1655 прийнято у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів. А відтак, доводи відповідача щодо порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим, у зв'язку з чим, судами першої та апеляційної інстанції було законно скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 №0003951502/0.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі № 2а-15355/10/12/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі № 2а-15355/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко