Ухвала

від 23.01.2014 по справі 2а-13576/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/13574/11

№ К/9991/13574/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2а-13576/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Акціонерного товариства «Українська фінансова група»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2010 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення- рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 14.09.2010 № 0001992201/0; стягнуто на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.; в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 01.09.2010 № 139/2201/14285934 скасовано та закрито провадження у справі у цій частині, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін..

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 01.09.2010 № 139/2201/14285934, про порушення позивачем норм пунктів 4.1.2 та 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, пункту 5.1. підпунктів 5.2.1, 5.2.2 та 5.2.5 пункту 5.2, підпунктів 5.3.3, 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: заниження філіями позивача скоригованого валового доходу на загальну суму 1015481,00 грн. у податковому обліку за період з І кварталу 2007 року по 1 квартал 2010 року у зв`язку з невіднесенням до його складу доходів, отриманих філіями від здійснення операцій по переказу грошових коштів по платіжній системі «Western Union»; завищення Одеською філією валових витрат на загальну суму 170489,00 грн. у податковому обліку за період з І кварталу 2009 року по І квартал 2010 року за господарськими операціями з отримання в оренду місць, що знаходяться у комунальній власності для розміщення реклами, зв`язок яких із господарською діяльністю не підтверджений. Ці порушення, за висновком ДПІ, призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 66162,38 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2007 року, І, ІІІ, ІV квартали 2008 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 № 0001992201/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 94900,07 грн., у тому числі: 61818,88 грн. - основний платіж та 33081,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що в період часу, за який здійснена перевірка, позивач мав у своєму складі 39 філій та сплачував податок на прибуток консолідовано.

Абзацом 2 підпункту 2.1.3 пункту 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР встановлено, що платник податку, який має відокремлені відокремлені структурні підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Між позивачем та та компанією «Western Union» (Франція) укладено договір від 14.12.2004 про надання послуги за міжнародною платіжною системою «Western Union». За умовами договору кошти в іноземній валюті, отримані позивачем від Компанії «Western Union» за операціями з надання послуг з грошових переказів, мають надходити на один рахунок, попередньо узгоджений із компанією «Western Union» (пункти 1.5, 6.3 договору).

Кошти в іноземній валюті від компанії «Western Union» за узгодженням з останньою надходили позивачу на його розрахунковий рахунок № 26507301976, відкритий у ВАТ «Державний ощадний банк України» № 26507301976, а у подальшому перенаправлялись позивачем на рахунки його філій, а саме: Одеській обласній філії, Одеській регіональній філії, Одеській філії та Центральній філії (м. Харків). В бухгалтерському обліку позивач відтворював ці операції як внутнішнє переміщення активів, а в податковму обліку отримані від компанії грошові кошти зараховував до валового доходу.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 цієї статті встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Отже, за змістом цих норм, грошові кошти, передані юридичною особою, яка веде консолідований податковий облік, своїй філії, не повинні відображатися в податковому обліку філії як доходо і не підлягають окремому оподаткуванню.

Застосовуючи вказані правові норм, суди попередніх інстанцій, встановивши факт перерахування грошових коштів від компанії «Western Union» на розрахунковий рахунок позивача, що ним у відповідності до норм підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР відображалось у обсязі валового доходу консолідованої податкової звітності, та подальше перенаправлення частини цих коштів його філіям, зробили правильний висновок про відсутність підстав для збільшення валових доходів кожною із філій, враховуючи попереднє відображення цих коштів у податковому обліку підприємством.

Як встановлено у судовому процесі, за договором від 01.01.2009 №746-п, укладеним між Одеською філією позивача та Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради, Одеська філія отримала у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення рекламних конструкцій.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону).

На підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій актів наданих послуг, підписаних між позивачем та Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради (а.с 135-142, т.1), договорів майнового найму від 01.06.2008, укладеного із СПД ОСОБА_4, від 01.12.2008, укладеного із СПД ОСОБА_5, актів приймання приймання-передачі до них, згідно яких серед іншого у найм передані рекламні щити (а.с. 143-150, т.1), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про підтвердження витрат, понесених позивачем на оренду місць для розміщення реклами та правомірність віднесення їх до складу валових витрат на підставі вказаних документів.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська О.В. Муравйов