Рішення

від 13.02.2014 по справі 922/5132/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р.Справа № 922/5132/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 148", м. Лозова до Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсним рішення за участю представників :

позивача - Загребельний Д.Ю., завідувач згідно з наказом № 26-0/к від 20.11.1998 року;

відповідача - Кірбаба О.М., довіреність № 7 від 14.01.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, в якому просить суд визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 203-К від 24.09.2013 року. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 грудня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5132/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 14 січня 2014 року о 12:00.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 14 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 29 січня 2014 року о 10:30; від 29 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 13 лютого 2014 року, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

13 лютого 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення (вх. № 5209), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

13 лютого 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву (вх. № 5210) з копією листа ТОВ "Трансформ-Харків" за вих. № 04 від 12.02.2014р., який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти заявленого позову заперечив повністю з підстав, викладених в наданому відзиві на позовну заяву та поясненнях, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення, ХОТВ АМК) № 203-К від 24.09.2013 року у справі № 3/02-212-13 (надалі - Рішення № 154-К) визнано, що Позивач, за результатами діяльності у 2012 році займав монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів в межах території, обмеженої 500-метровою відстанню від Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 6 (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Жовтнева, 1) із сукупною часткою, що перевищує 50%. Також, вищенаведеним Рішенням відповідачем визнано, що позивач встановивши завищені ціни роздрібної реалізації лікарських засобів Папаверіну г/х 2,0, Еналапрілу № 20 за рахунок застосування завищеного рівня торговельних надбавок, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частиною другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів.

Крім того, згідно з пунктом 3 Рішення № 203-К відповідно до абзацу другого частини другої, частини шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на позивача накладено штраф за вчинення вищезазначеного порушення у розмірі 68 000 гривень.

Позивач не згоден з прийнятим відповідачем Рішенням, вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем із порушенням процедурних правил, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи; не доведенням обставин, як мають значення для справи і які визнано відповідачем встановленими, позивач наголошує, що в оскаржуваному Рішенні має місце невідповідність висновків, викладених відповідачем в рішенні, фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку, на підставі чого, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому просить суд визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 203-К від 24.09.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення (ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

У відповідності до вимог ст. 22 вищезазначеного Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Оскаржуваним Рішенням, встановлено, що відповідач займає домінуюче становище на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів в межах території, обмеженої 500-метровою відстанню від Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 6 (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Жовтнева, 1) із сукупною часткою, що перевищує 50%.

Обґрунтовуючи своє Рішення, відповідач визнав, що ринок роздрібної торгівлі лікарськими засобами в м. Лозова досліджено виходячи з позиції віддаленості учасників ринку - аптечних закладів від КЗОЗ ОПД № 6.

Територіальні межі ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначені відповідачем шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача, що поступив до стаціонару закладу охорони здоров'я, придбання лікарських засобів, що є взаємозамінним є неможливим або недоцільним.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, при визначенні територіальних меж відповідачем, зокрема враховано:

- обмежені можливості пересування хворих за станом здоров'я;

- максимальне наближення аптечного закладу до споживача;

- відсутність можливості для хворих (місце проживання яких знаходиться на значній відстані від місця розташування закладу охорони здоров'я) придбавати ліки в інших аптеках, що розташовані поза територією закладу охорони здоров'я;

- відсутність в межах пішохідної доступності інших аптечних закладів;

- дальність пішохідної доступності для повсякденного користування хворих, що знаходяться у стаціонарі становить не більше 500 м (по радіусу від стаціонару до закладу охорони здоров'я);

- наявність певного рівню транспортних витрат на пошуки взаємозамінних лікарських засобів.

Відповідач в оскарженому Рішенні вказує, що територіальними межами ринку є територія, обмежена 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД № 6.

Відповідач в зазначеному вище Рішенні визнав, що у вищевказаних межах, тобто в межах території, обмеженою 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД № 6, діють наступні суб'єкти господарювання:

1. КПОЗ "ЦРА № 148";

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко - Фарм".

Лікарські засоби є предметом господарського обігу та відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є товаром, який не має замінників.

Тобто, зазначає відповідач в Рішенні, товарними межами ринку є роздрібна реалізація лікарських засобів.

Споживачами продукції підприємства - позивача, зазначає відповідач, є населення, переважно споживачі медичних послуг КЗОЗ ОПД № 6.

Часовими межами ринку визначено 2012 рік - проміжок часу, протягом якого залишалась незмінною структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій на ньому.

За підсумками діяльності в 2012 році сукупна частка вищевказаних двох суб'єктів господарювання, а сама: КПОЗ "ЦРА № 148" та ТОВ "Еко-Фарм" на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів в обраних територіальних межах склала 100%.

Відповідач в оскаржуваному Рішенні зазначає, що між підприємством позивача протягом 2012 року в обраних територіальних межах була незначна конкуренція, виходячи з:

- можливості самостійно встановлювати рівень торговельних надбавок, а отже і рівень цін роздрібної реалізації лікарських засобів, щодо яких не запроваджене цінове регулювання;

- можливості самостійно визначити додаткові умови придбання лікарських засобів, такі як: надання знижок, запровадження дисконтних програм, безготівкові розрахунки між аптечними закладами та споживачами, доставка лікарських засобів споживачами, тощо;

- наявності спільних інтересів (спільна ринкова стратегія щодо закупівлі лікарських засобів за якомога меншими оптово - відпускними цінами).

Відповідач в рішенні зазначає, що вищенаведене свідчить про те, що протягом 2012 року підприємство позивача не зазнавало значної конкуренції з боку ТОВ "Еко-Фарм".

Враховуючи вищенаведене, як вказує відповідач в оскаржуваному Рішенні, відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" КПОЗ "ЦРА № 148" (з часткою 63%) та ТОВ "Еко-Фарм" займали монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів в межах території, обмеженою 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД № 6 із сукупною часткою, що перевищує 50 %.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що доводи, вказані Антимонопольним комітетом в оскаржуваному Рішенні є необґрунтованими та невірними з огляду на наступне.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності встановлені Законом України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2011р. № 2210-III.

Частиною 2 ст. 4 зазначеного закону передбачено, що суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ч.1 ст.13 названого Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п.1. ч.2 ст.13 цього ж закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Порядок визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку регулюється ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р.

Положеннями статті 12 закону, зокрема, передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається також становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Крім того, вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

За приписами п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року, належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи та слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи даних відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Лозівської міської ради, в 500 - метровій зоні КЗОЗ ОПД № 6 в 2012 році знаходилося 14 аптечних закладів 8 різних суб'єктів господарювання, а саме: ТОВ "Еко-фарм" - 1; ТОВ "Трансфарм" - 2; ТОВ "Овен" - 4; КПОЗ "ЦРА № 148" - 3; ТОВ "Добра аптека плюс" - 1; ТОВ "Олмеда" - 1; ТОВ "Титан" - 1; ТОВ "Євмакс" - 1 (арк. справи 40-43).

Більш того, в матеріалах справи наявний Лист начальника Державної служби з лікарських засобів у Харківській області, в якому перелік суб'єктів господарювання, які мали діючі ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами в 2012р., за місцем провадження діяльності м. Лозова Харківської області (арк. справи 33-39), що повністю спростовує твердження відповідача про те, що у визначених територіальних межах в 2012 році діяли лише підприємство позивача та ТОВ "Еко-Фарм".

А отже, вищенаведене виключає можливість зайняття КПОЗ "ЦРА № 148" та ТОВ "Еко-фарм" монопольного становища із часткою 100%.

Більш того, в оскарженому Рішенні відповідач не здійснив належного аналізу ситуації на ринку, який би підтвердив монопольне становище позивача на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів та порушив Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (затверджену розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р), а саме, не правильно встановив частки КПОЗ "ЦРА № 148" та ТОВ "Еко-фарм" на відповідному ринку. До матеріалів справи відповідний розрахунок не надав.

Також, вищенаведеним Рішенням відповідачем визнано, що позивач встановивши завищені ціни роздрібної реалізації лікарських засобів Папаверіну г/х 2,0, Еналапрілу № 20 за рахунок застосування завищеного рівня торговельних надбавок, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частиною другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів.

Також, під час аналізу динаміки надбавок на окремі лікарські засоби, які є найбільш вживані та найчастіше призначаються лікарями протитуберкульозних медичних установ" були досліджені торгівельні надбавки на препарати: папаверіну г/х 2,0 № 10; Еналаприл № 20;Новокаїн 0,5%5,0 №10.

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи Листа головного лікаря КЗОЗ ОПТД № 6 від 05.09ю2013 року, хворі на туберкульоз лікуються протитуберкульозними препаратами першого та другого ряду, які постачаються в заклад централізовано з КЗОЗ ХОПТД № 1.

Папаверин, Еналаприл протягом 2012-2013 років не призначався хворим взагалі. Новокаїн хворі отримували в закладі, який був закуплений за кошти місцевого бюджету у ТОВ "Аметрін ФК" (арк. справи 31).

Згідно з п. 2.5 Постанови КМУ від 25.04.2012 № 340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін та лікарські засоби для лікування осіб із гіпертонічною хворобою" реалізація препарату Еналаприл - Здоров'я 10 мг № 2 здійснювалася до 01.10.2012 року за цінами, нижчими від граничного рівня оптово - відпускних цін, незалежно від їх внесення до реєстру оптово - відпускних цін. Так, гранична роздрібна ціна препарату Еналаприл - Здоров'я 10 мг № 20 згідно з Реєстром граничного рівня оптово - відпускних та порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, затвердженого Наказом МОЗ України від 01.06.2012р. № 419, станом на 01.06.2012 року становила 6,44грн. Роздрібна ціна в аптечній мережі ЦРА № 148 - 6,15грн., що не перевищує граничний рівень, встановлений законодавством.

При дослідженні обставин справи та прийняття оскаржуваного Рішення, відповідач взяв до уваги тільки роздрібні ціни, а не ціни за якими отримували лікарські засоби хворі. Так, в 2007 році, при відкритті аптеки № 115 (м. Лозова, вул. Паризької Комуни, 11) для соціально незахищених верств населення, в тому числі на туберкульоз, було встановлено соціальну знижку 15 % від роздрібної ціни. Аналогічну знижку 15 % було встановлено при відкритті в 2011 році аптечного пункту в поліклініці ЦРЛ (м. Лозова, вул. Лозовського, 10). Вказані знижки діяли і протягом 2012 року. Тобто, хворі отримували медикаменти у вищевказаних аптечних закладах із середньою націнкою 10-20%, що значно нижче ніж середньо ринкова (арк. справи 44-45).

Крім того, відповідачем не взято до уваги, що названі медичні препарати входять до переліку обов'язкового мінімального асортименту (соціально орієнтованих) лікарських засобів і виробів медичного призначення для аптечних закладів який затверджено наказом МОЗ України від 29.12.2011 р. N 1000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.04.2012 р. за N 524/20837.

За таких обставин вбачається, що є необґрунтованими висновки відповідача про те, що позивач, за результатами діяльності у 2012 році займав монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів в межах території, обмеженої 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД № 6 із сукупною часткою, що перевищує 50%, а також про те, що позивач встановивши завищені ціни роздрібної реалізації лікарських засобів за рахунок застосування завищеного рівня торговельних надбавок, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частиною другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів.

Також, суд звертає увагу на недодержання органом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України процедурних правил при розгляді справи 3/02-212-13.

Так, Лист відповідача від 13.09.2013 року № 02-26/3-3950 із поданням про попередні висновки у справі було отримано позивачем 01 жовтня 2013 року (арк. справи 32), а термін надсилання заперечень встановлений у поданні - 24 вересня 2013 року (арк. справи 22).

08 жовтня 2013 року позивач направив свої заперечення щодо висновків за вих. № 250 (арк. справи 29-30).

Проте, 24.09.2013 року без участі представника позивача, відбулося засідання адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та прийнято оскаржуване рішення про накладення штрафу.

Питання про належність і допустимість доказів у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про захист економічної конкуренції", вирішується господарським судом з обов'язковим урахуванням вимог статті 41 названого Закону щодо забезпечення доказів. Згідно з правилами цієї норми доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідач не довів суду факт вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частиною другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів, а отже - й настання зазначених в абзаці другому частини другої, частини шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, на підставі вищевикладених норм та обставин, суд дійшов висновків про доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а отже - задоволенню їх в повному обсязі.

Таким чином, на підставі вищевикладених норм та обставин, ретельно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, про те, що висновки Антимонопольного комітету є недоведеними, такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання рішення недійсним.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 1147,00 грн. за вимоги немайнового характеру спору у даному разі, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 3/02-212-13 № 203-К від 24.09.2013 року.

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61000, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 6 під., код ЄДРПОУ 22630473) на користь Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 148", (64606, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 36, код ЄДРПОУ 01974537) - 1147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2014 р.

Суддя Жиляєв Є.М.