cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/25014/13 11.02.14
За позовом Антимонопольного комітету України
До Товариства з обмеженою відповідальністю «УТМ»
Про стягнення 360 000,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Мазур І.О. - представник за довіреністю № 300-122/08-11991 від 06.12.13.
Від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «УТМ» про стягнення 317 700,00 грн.
Спір у даній справі виник в зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УТМ» не сплатило штраф у розмірі 180 000,00 грн., накладений рішенням Антимонопольного комітету України № 429-р від 27.05.13., у строки передбачені ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що і зумовило нарахуванні пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.13. порушено провадження у справі № 910/25014/13; розгляд справи призначено на 28.01.14. о 12-00.
14.01.14. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав довідку по справі.
15.01.14. позивач через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 360 000,00 грн. (180 000,00 грн. - штраф, який накладений рішенням Антимонопольного комітету України № 429-р від 27.05.13, 180 000,00 грн. - пеня, яка нарахована за не виконання рішення АМК), та просить суд зарахувати її в доход загального фонду Державної казначейської служби України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106).
Приписами пункту 3.10. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
28.01.14. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі, та частково документи, які були витребувані судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 11.02.14. о 15-10.
Представник позивача в судовому засіданні 11.02.14. підтримав свої збільшенні позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 11.02.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/25014/13 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №940294 від 11.01.14.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/25014/13.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Рішенням Антимонопольного комітету України № 429-р від 27.05.13. у справі 126-26.13/109-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - Рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УТМ», не подавши Антимонопольному комітету України інформацію на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 126-29/03-9836 від 19.10.11. у встановлений ним строки, вчинило порушення передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Крім того, накладено штраф у розмірі 180 000,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Правовідносини пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглядаються господарськими судами.
Пунктом першим постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції». Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Спір виник у даній справі в зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УТМ» не сплатило штраф у розмірі 180 000,00, який був накладений рішенням Антимонопольного комітету України № 429-р від 27.05.13., у строки передбачені ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що і зумовило нарахування пені.
Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву та контррозрахунку ціни позову не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
30.05.13. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «УТМ» листом № 126-26.13/12-5404 копію рішення Антимонопольного комітету України № 429-р від 27.05.13.
З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний лист повернувся на адресу Антимонопольного комітету України з відміткою про те, що закінчився трок зберігання даного поштового відправлення.
При цьому, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначено, що, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
07.08.13. позивач звернувся з листом № 12-26-13/05-7753 до газети «Час Київщини», відповідно до якого просив розмістити інформацію про прийняте Антимонопольним комітетом України рішення № 429-р від 27.05.13.
Судом встановлено, що вищевказане рішення АМК було опубліковане в офіційному друкованому органі «Час Київщини» № 32 [74] від 16.08.13. Таким чином, рішення Антимонопольного комітету № 429-р від 27.05.13. вважається врученим 27.08.13.
Разом з тим, останнім днем сплати штрафу, накладеного рішенням АМК, у відповідності до Закону України «Про захист економічної конкуренції» є 28.10.13.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Матеріали справи не містять доказів того, що рішення Антимонопольного комітету України № 429-р від 27.05.13. було оскаржене у судовому порядку, та скасоване.
Приписами ч. 8 ст. 56 «Про захист економічної конкуренції» визначено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем штраф у розмірі 180 000,00 грн., який накладний рішенням АМК, сплачено в порядку та строки визначені ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, Антимонопольний комітет України на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» просить суд стягнути з відповідача 180 000,00 грн. - пені.
Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТМ» пеню, яка нарахована за період з 29.10.13. по 08.01.14. та дорівнює 180 000,00 грн.
Судом встановлено факт прострочення виконання рішення АМК, та здійснено перерахунок пені з урахуванням викладеного вище, та встановлено правомірність нарахування пені, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 180 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Антимонопольного комітету України задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТМ» (04111, м. Київ, вул. Вільгельма Піка, буд. 3/56, кім. 13 н/п. 102-А; ідентифікаційний код 37355506) в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106) 180 000 (сто вісімдесят тисяч ) грн. 00 коп. - штрафу, який накладений рішенням Антимонопольного комітету України № 429-р від 27.05.13., 180 000 (сто вісімдесят тисяч ) грн. 00 коп. - пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТМ» (04111, м. Київ, вул. Вільгельма Піка, буд. 3/56, кім. 13 н/п. 102-А; ідентифікаційний код 37355506) в доход Державного бюджету України 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.02.14.
Суддя Т.М. Ващенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.02.2014 |
Оприлюднено | 18.02.2014 |
Номер документу | 37189425 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ващенко Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні