Постанова

від 06.02.2014 по справі 914/2820/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа № 914/2820/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Пластфарма"

на рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року

у справі № 914/2820/13

за позовом: Аудиторської фірми "Львівське агентство аудиту та консультацій" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Львів

до відповідача: ТзОВ "Пластфарма", м. Львів

про: стягнення 36 601, 64 грн.

за участю представників:

від позивача: Плесканка О.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (із змінами та доповненнями) апеляційна скарга ТзОВ "Пластфарма" розподілена до розгляду судді - доповідачу Малех І.Б. та розпорядженням голови суду від 25.11.2013 року у склад колегії для розгляду даної справи введено суддів - Костів Т.С. та Кузь В.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 12.12.2013 року.

Ухвалами апеляційної інстанції від 12.12.2013 року та від 23.12.2013 року розгляд справи відкладався.

За розпорядженням в. о. керівника апарату суду від 22.01.2014 року № 11 у справі № 914/2820/13 призначено повторний автоматичний розподіл та за його результатами, дану справу передано на розгляд судді - доповідачу Кордюк Г.Т.

Розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у склад колегії для розгляду даної справи введено суддів Гриців В.М. та Якімець Г.Г.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року у справі № 914/2820/13 (головуючий суддя - Крупник Р.В., судді - Березяк Н.Є., Яворський Б.І.) позовні вимоги Аудиторської фірми "Львівське агентство аудиту та консультацій" у формі ТзОВ задоволено частково: стягнуто з ТзОВ "Пластфарма" на користь Аудиторської фірми "Львівське агентство аудиту та консультацій" у формі ТзОВ - 34 460,03 грн. основного боргу, 1 464,31 грн. пені, 589,35 грн. трьох відсотків річних та 1 716,37 грн. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент розгляду справи, положення договору оренди №1/О від 28.12.2005 року є чинними і обов'язки за ним повинні виконуватись на умовах, погоджених сторонами під час його укладення, а тому беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача по орендній платі з травня 2012 року по 10 червня 2013 року, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 34 460,03 грн. підлягає до задоволення.

Також, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що перевіривши розрахунок сум пені за період з липня 2012 по червень 2013 року та трьох відсотків річних, останній прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 1 464,31 грн. пені та 590,66 грн. три відсотки річних.

ТзОВ "Пластфарма" не погодившись з висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було досліджено наявність численних суперечностей в доказах, що визначають повноваження осіб, які підписували документи підтверджуючі наявність заборгованості, зокрема акт звіряння від 11 червня 2013 року підписаний з боку відповідача Тесленко Т.М.. Однак відповідно до довідки виданої відповідачем за підписом Кліщенко В.І., Тесленко Т.М. припинила трудові відносини з ТзОВ «Пластфарма» 04.06.2013 р., тобто до дати підписання вищезгаданого акту звіряння. Аналогічна ситуація склалася із Актом надання послуг від 10 червня 2013 р. № 15.

Крім цього, Акт прийому-передачі автомобіля від 28 грудня 2005р., який є невід'ємною частиною Договору оренди №1/0 від 28.12.2005 р. був наданий позивачем тільки після письмового клопотання про витребування цього доказу.

Також, апелянт вважає, що на акті повернення автомобіля від 09.06.2013 р. та на акті прийому-передачі від 28.12.2005р. стоїть відтиск однієї і тієї ж печатки апелянта. Однак, з 2010 року директор ТзОВ «Пластфарма» Власюк В.В. на власний підпис ставив печатку з №1.

Для з'ясування фактичних обставин справи відповідачем було подано господарському суду клопотання про призначення комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи, однак, місцевим господарським судом дане клопотання було необґрунтовано відхилено, у зв'язку з чим фактичні обставини справи не були встановлені.

Також, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом було порушено ч. 3 ст. 238 ЦК України, відповідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, внаслідок того, не було надано належної оцінки наступним обставинам, а саме договір оренди №1/0 від 28.12.2005 р. був підписаний з боку відповідача Кліщенко В.І., а з боку позивача Власюком В.В.

Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.12.2005 р., засновниками Аудиторської фірми «Львівське агентство аудиту та консультацій» у формі ТОВ є Кліщенко Валентина Іллівна та Власюк Валерій Вячеславович, який одночасно є й керівником відповідача.

Таким чином, Власюк Валерій Вячеславович одночасно перебував на керівній посаді у ТзОВ «Пластфарма» та Аудиторській фірмі «Львівське агентство аудиту та консультацій» у формі ТзОВ з 04 березня 2005 р. до 12 червня 2013 р.. Кліщенко Валентина Іллівна, яка підписувала договір оренди, додаткові угоди та інші документи від імені позивача, також працювала одночасно і на ТзОВ «Пластфарма» і в Аудиторській фірмі «Львівське агентство аудиту та консультацій» у формі ТзОВ, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 11.12.2013 року та представник в судовому засіданні просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, покликаючись на те, що в апеляційні скарзі апелянт зазначає, що покликання позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним або неукладеним в судовому порядку. Згідно статуту відповідача у Кліщенко В. І. був необхідний обсяг повноважень для підписання спірного договору.

23.12.2013 року апелянтом подано клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв'язку із правонаступництвом ТзОВ «Пластфарма», оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.01.2014 року правонаступником ТзОВ «Пластфарма» виступає ТзОВ «Портфарм».

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, вважає, що у його задоволенні слід відмовити. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

Згідно з ч. 1 ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно (ч. 5 ст. 107 ЦК України).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що на час розгляду справи ТзОВ "Пластфарма" є таким, що не припинилося, а відтак воно не позбавлене статусу юридичної особи і може виступати учасником судового процесу, то колегія суддів вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у справі згідно п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2005 року між Аудиторською фірмою «Львівське агентство аудиту та консультацій» у формі ТзОВ (орендодавець) та ТзОВ «Пластфарма» (орендар) було укладено Договір оренди № 1/О (а.с. 8), у відповідності до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у тимчасове платне користування автотранспортний засіб, визначений в Додатку № 1, а саме автомобіль марки Skoda Superb Classic 1.8/110kW, № кузова: TMBDL23U26B046848, № двигуна: AWT173893, загальною вартістю 121 750,00 грн. Вказаний автомобіль перебуває у власності позивача на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № 867100 від 15.12.2005 року (а.с. 76).

Відповідно до п. 2.1 та п. 3.1 Договору оренди майно орендується для виробничих цілей. Майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору.

За умовами укладеного договору оренди сторони погодили, що розмір орендних платежів становить 2 600,00 грн. без ПДВ в місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 5 числа наступного місяця згідно складеними актами наданих послуг. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін у разі зміни цін і тарифів, індексу інфляції та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди).

У відповідності до п. 7.1 договору у випадку прострочення по оплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.1 Договору оренди, цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 25.12.2006 року.

28.12.2005 року автотранспортний засіб актом приймання-передачі був переданий позивачем та прийнятий відповідачем (а.с. 114).

В подальшому щорічно між сторонами укладалися додаткові угоди (а.с. 10-15, 113) до договору оренди, зміст котрих зводився до того, що строк його дії продовжувався на 1 рік, а всі інші умови залишалися без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2013 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 8 (а.с. 16), за умовами якої сторони досягли згоди про розірвання Договору оренди № 1/О від 28.12.2005 року з 11.06.2013 року. Із зазначеної дати домовилися припинити користування орендованим майном та сплачувати орендну плату.

Однак, з Акту приймання передачі (повернення) об'єкту оренди від 09.06.2013 року (а.с. 194) вбачається, що автомобіль було повернуто позивачу в належному стані вже 09.06.2013 року.

Як вбачається з позовної заяви позивач зазначає, що в порушення умов укладеного Договору оренди відповідачем не було сплачено позивачу орендну плату в розмірі 34 546,67 грн. за період з травня 2012 року по 10 червня 2013 року, не зважаючи на те, що позивачем в цей період надавалися послуги з оренди автомобіля, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг за спірні місяці (а.с. 17-30). З вказаних актів вбачається, що вони скріплені печаткою позивача та від імені позивача підписані Головою агентства Кліщенко В.І. , яка вказується в цих актах як директор, а від імені відповідача підписані директором Власюком В.В. та скріплені печаткою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 ЦК України, зокрема, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем 07.06.2013 року укладено додаткову угоду № 8, за умовами якої сторони досягли згоди про розірвання договору оренди з 11.09.2013 року. Із зазначеної дати сторони домовились припинити користуватись об'єктом оренди та сплачувати орендну плату.

Водночас, з акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди (а.с. 115), вбачається, що автомобіль було повернуто позивачу в належному стані вже 09.06.2013 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктами 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що розмір орендних платежів становить 2 600,00 грн. без ПДВ в місяць та сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 5 числа наступного місяця згідно складеними актами наданих послуг.

Відповідно до Акту надання послуг № 15 від 10.06.2013р. (а.с. 30) , який складений та підписаний представниками сторін, орендна плата за автомобіль нараховувалася до 10.06.2013 року. Однак, з Акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди (а.с. 115) вбачається, що автомобіль було повернуто позивачу в належному стані вже 09.06.2013р.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що розмір орендної плати за червень 2013 року повинен становити не 866,67 грн., як це зазначено позивачем, а 780,03 грн., а тому правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 34 460,03 грн. заборгованості по орендній платі.

Окрім цього, місцевим господарським судом обґрунтовано, виходячи з положень ст. 611 ЦК України та п. 7.1 договору, задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 464,31 грн. пені з сум заборгованості, які виникли в період з травня 2012р. по червень 2013р.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 589,35 грн. трьох відсотків річних.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів з такими погодитись не може, виходячи з наступного:

Пунктом 2 Постанови Пленум ВГСУ № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку ст. 30 ГПК України було отримано пояснення від Кліщенко В.І., а також Власюка В.В., відповідно до яких договір оренди автомобіля та всі акти до цього договору безпосередньо підписувалися ними і скріплювалися печатками сторін в дати, які зазначені в цих документах. Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом вказаного періоду регулярно перераховував кошти за оренду автомобіля.

Таким чином, наведені докази, поряд із договором оренди №1/0 від 28.12.2005 року та актами приймання-передачі автомобіля згідно вказаного договору свідчать про те, що відповідач фактично користувався предметом оренди в період з 2005 року по 2013 року і що передача автомобіля в оренду та повернення його з оренди відбулася в дати, які вказані у відповідних актах, а тому колегія суддів вважає, що не має дійсної потреби у спеціальних знаннях експерта.

Окрім цього, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим доводи апелянта щодо порушення прав та інтересів відповідача у зв'язку з підписанням Кліщенко В.І. від імені орендодавця договору оренди №1/0 від 28.12.2005 року, оскільки з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що ним фактично було одержано в користування автомобіль. При цьому, укладення договору оренди без згоди власника, порушує права лише власника, а не орендаря та не може впливати на виконання орендарем обов'язку з оплати орендної плати, що виник з реалізованого ним права на оренду.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ "Пластфарма" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст. ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.