Постанова

від 17.02.2014 по справі 816/323/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/323/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Макаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, в якому просить зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області провести державну реєстрацію прав приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 на підставі поданих 15 січня 2014 року документів (з урахуванням змінених позовних вимог від 12 лютого 2014 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем протиправно було винесено рішення про відмову в державній реєстрації права власності на земельну ділянку та на житловий будинок (садибний) індивідуальний з посиланням на відсутність змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Позивач також наполягає на тому, що вищенаведені посилання відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим державна реєстрація прав приватної власності на житловий будинок та на земельну ділянку повинна бути проведена.

Ухвалою суду від 05 лютого 2014 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області.

Позивач та Представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 подані документи, які містять виправлення та закреслення, що суперечить вимогам ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в зв'язку з чим в позові необхідно відмовити.

15 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області для реєстрації права власності на житловий будинок, садибний (індивідуальний) та на земельну ділянку, кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчать заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 січня 2014 року (а.с.56, 81).

Для проведення реєстраційної дії позивачем були подані наступні документи:

на земельну ділянку:

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ПЛ № 034277, виданий 11 грудня 1995 року, видавник: Бричківська сільська рада народних депутатів;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5300734822013, виданий 25 вересня 2013 року, видавник: Головне управління Держземагентства у Полтавській області;

- рішення суду, серія та номер: 545/5030/13ц, виданий 19 грудня 2013 року, видавник: Полтавський районний суд Полтавський області;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: б/н, виданий 23 вересня 2013 року, видавник: Бричківська сільська рада Полтавського району;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: б/н, виданий 28 квітня 2011 року, видавник: Бричківська сільська рада Полтавського району;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 229, виданий 29 липня 1991 року, видавник: Виконком Полтавської районної ради народних депутатів;

- довідка, серія та номер: 178, виданий 23 серпня 2013 року, видавник: Бричківська сільська рада Полтавського району (а.с. 73);

на житловий будинок:

- технічний паспорт, серія та номер: 1-0110-13, виданий 20 серпня 2013 року, видавник: ФОП ОСОБА_4;

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ПЛ № 034277, виданий 11 грудня 1995 року, видавник: Бричківська сільська рада народних депутатів;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5300734822013, виданий 25 вересня 2013 року, видавник: Головне управління Держземагентства у Полтавській області;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ПТ180133161088, виданий 11 листопада 2013 року, видавник: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: б/н, виданий 23 вересня 2013 року, видавник: Бричківська сільська рада Полтавського району.

15 січня 2014 року рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно № 9921348 та № 9919760 відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на земельну ділянку та на житловий будинок, посилаючись на те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.8, 9).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області провести державну реєстрацію прав приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 на підставі поданих 15 січня 2014 року документів

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, суд виходить із наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV(далі по тексту - Закон), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі по тексту Порядок № 703).

Пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 1 ) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 2 ) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 3 ) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 4 ) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5 5 ) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5 6 ) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, в приписах ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" міститься вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом забороняється.

Відмовляючи в державній реєстрації, відповідач посилався на те, що подані ОСОБА_1 документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме зазначено, що заявником поданий державний акт на право власності на землю, який містить виправлення та закреслення, що суперечить вимогам ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (а.с. 8,9).

Судом встановлено, що 15 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявами по проведення державної реєстрації прав власності на житловий будинок та на земельну ділянку. До заяви були додані всі необхідні для реєстрації документи, що не заперечувалось представником відповідачів в судовому засіданні.

Проте, як зазначив представник відповідачів, доданий до документів державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 034277 від 11 грудня 1995 року містить виправлення, а саме: запис щодо місце розташування земельної ділянки - "с. Бричківка" Бричківської сільської ради закреслено та виправлено на "с. Гринівка", що суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є підставою для відмови у державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно зокрема, є: державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.

Як свідчать матеріали справи, державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 034277 був виданий позивачу 11 грудня 1995 року, містить виправлення, а саме: запис щодо місце розташування земельної ділянки - "с. Бричківка" Бричківської сільської ради закреслено та виправлено на "с. Гринівка", дане виправлення засвідчене підписом секретаря сільської ради, печаткою та надписом "виправленому с. Бричківка на с. Гринівка вірити" .

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю з 1993 року регламентувався наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року № 31, яким було затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)

Відповідно до п.2.4. Інструкції при заповненні бланків державних актів на право власності на землю, постійного користування землею і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) всі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються .

Пункт 3.5 Інструкції передбачав внесення змін до державного акту у разі настання певних обставин, а саме: у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.

Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

Кожний запис про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером-землевпорядником сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.

Наказ, яким була затверджена вищезазначена Інструкція, втратив чинність згідно з наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року N 43.

Наказом № 43 від 04 травня 1999 року була затверджена Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

Пунктом 2.9 Інструкції визначено, що Бланк державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, договору тимчасового користування землею чи оренди землі заповняється державною мовою. Всі записи мають бути зроблені чітко і ретельно, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів можливе з використанням комп'ютерної техніки (в редакції від 04.05.1999 р.).

Заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки (пункт 2.9 в редакції наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.08.2001 р. N 144, із змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 19.02.2002 р. N 17 наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 15.07.2008 р. N 168).

Розділом 5 даної Інструкції передбачалась можливість отримати дублікат державного акту, а саме: при втраті (псуванні) державного акта на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

У заяві вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації.

На титульній сторінці дубліката робиться запис або ставиться штамп "Дублікат. Видано замість N __ серія __", вказується дата видачі дубліката.

Наказ, яким була затверджена дана Інструкція, втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 3 липня 2013 року N 404.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року N 325, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 р. за N 735/16751 була затверджена Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 4.1 даної Інструкції чітко передбачено, що виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається .

Проте, на відміну від інших інструкцій, в даній Інструкції визначений порядок та умови отримання державного акту у разі виявлення помилки та втраті або пошкодженні.

Відповідно до п. 4.4 Інструкції у разі виявлення у виданому державному акті орфографічних або технічних помилок землевласником (землекористувачем) такий землевласник (землекористувач) звертається до відповідного територіального органу Держкомзему із заявою (клопотанням) про видачу нового державного акта.

Пунктом 4.7 передбачено, що при втраті (пошкодженні) державного акта землевласнику (землекористувачу) видається новий державний акт.

Згідно з п.4.8 для отримання нового державного акта землевласнику (землекористувачу) необхідно письмово звернутися до відповідного територіального органу Держкомзему. У заяві (клопотанні) зазначається: де, коли і за яких обставин втрачено (пошкоджено) державний акт.

Пунктом 4.14 визначено, що землевласники (землекористувачі), за власним бажанням, мають право замінити наявний державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку (державний акт на право постійного користування землею) на державний акт на право власності на земельну ділянку (на право постійного користування земельною ділянкою), форми яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2008 року N 1019.

Наказ, яким затверджена вищезазначена Інструкція, втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року N 537.

Інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм заповнення та можливості отримання нових державних актів, законодавцем після втрати чинності наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року N 325 не було прийнято.

Суд погоджується з доводами представника відповідачів, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 034277 від 11 грудня 1995 року, який містить виправлення, а саме: запис щодо місце розташування земельної ділянки - "с. Бричківка" Бричківської сільської ради закреслено та виправлено на "с. Гринівка", відповідно до вищезазначених інструкцій є таким, який підлягає заміні, проте, на момент звернення до реєстраційної служби 15 січня 2014 року у позивача була відсутня можливість виправити вищезазначену помилку та отримати новий документ через відсутність законодавчого регулювання даного питання.

Посилання відповідача на те, що з 12 лютого 2014 року набирає чинність Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, яким передбачено видачу свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого правовстановлюючого документа, суд вважає недоцільними, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вищезазначений нормативний акт не набрав чинності.

Приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається принцип верховенства права.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає інші регулятори правовідносин.

Принцип верховенства права на законодавчому рівні розкритий положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України. Принцип верховенства права в обов'язковому порядку застосовують адміністративні суди під час виконання завдань адміністративного судочинства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Тобто адміністративні суди уповноважені перевіряти владну діяльність територіальних органів виконавчої влади на відповідність верховенству права.

З огляду на зазначені правові положення національного законодавства та встановлені судом обставини, відповідач має повноваження стосовно застосування принципу верховенства права у своїй діяльності.

З урахуванням викладеного, суб'єкти владних повноважень уповноважені застосовувати принцип верховенства права, гарантований статтею 8 Конституції України, в тому числі в умовах відсутності законодавства, яке чітко регулює порядок здійснення заходів на відновлення обмежених прав фізичної особи.

Враховуючи вищевикладене, за умови відсутності на момент звернення позивача до державної реєстраційної служби нормативних актів, які б вирішували питання отримання нового державного акту на землю взамін зіпсованому, суд вважає право позивача на реєстрацію права власності на земельну ділянку та на житловий будинок обмеженим безпідставно.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що для реєстрації прав власності на земельну ділянку та на житловий будинок ОСОБА_1 разом з державним актом на земельну ділянку державному реєстратору було надано також рішення Бричківської сільської ради від 23 вересня 2013 року, відповідно до якого вирішено присвоїти житловому будинку та приватизованій земельній ділянці пл. 0,25 га, кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, який належить ОСОБА_1, адресу: АДРЕСА_1 ; Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 вересня 2013 року, кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, відповідно до якого місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 та рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року, згідно з яким встановлений факт, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 034277 від 11 грудня 1995 року, розташована на території с. Гринівка Бричківської сільської ради.

Пунктом 6 ч.1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Дана норма кореспондується з ч. 16 п. 27 Порядку № 703.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем подані необхідні документи для проведення державної реєстрації прав, які дають змогу однозначно встановити місце розташування земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено в державній реєстрації права власності, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять та визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9921348 та № 9919760 від 15 січня 2014 року.

Проте, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області провести державну реєстрацію прав приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 на підставі поданих 15 січня 2014 року документів, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню у такій формі, яка обрана позивачем.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов'язати Реєстраційну службу Полтавського районного управління юстиції Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 15 січня 2014 року № 4940035 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5324080203:03:001:0062 та заяву від 15 січня 2014 року № 4940903 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - житловий будинок, садибний (індивідуальний), що розташований: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5324080203:03:001:0062, з урахуванням підстав скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9921348 та № 9919760 від 15 січня 2014 року.

Згідно пункту 10 Порядку № 703 заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Однак, суд зазначає, що оскільки в проведенні державної реєстрації було відмовлено не з вини позивача, а під час подання первинної заяви ОСОБА_1 було сплачено державне мито, суд приходить до висновку про можливість повторного розгляду заяв позивача без сплати державного мита.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9921348 та № 9919760 від 15 січня 2014 року протиправними та скасувати.

Зобов'язати Реєстраційну службу Полтавського районного управління юстиції Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 15 січня 2014 року № 4940035 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5324080203:03:001:0062 та заяву від 15 січня 2014 року № 4940903 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - житловий будинок, садибний (індивідуальний), що розташований: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5324080203:03:001:0062, з урахуванням підстав скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9921348 та № 9919760 від 15 січня 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області (ідентифікаційний код 25718282) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) грн 54 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова