Ухвала

від 24.03.2014 по справі 816/323/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 р.Справа № 816/323/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 816/323/14

за позовом ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області , Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

23 січня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області в якому, з урахуванням змінених позовних вимог від 12 лютого 2014 року, просив зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області провести державну реєстрацію прав приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9921348 та № 9919760 від 15 січня 2014 року.

Зобов'язано Реєстраційну службу Полтавського районного управління юстиції Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2014 року № 4940035 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5324080203:03:001:0062 та заяву від 15 січня 2014 року № 4940903 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - житловий будинок, садибний (індивідуальний), що розташований: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5324080203:03:001:0062, з урахуванням підстав скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9921348 та № 9919760 від 15 січня 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) грн 54 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачами, Реєстраційною службою Полтавського районного управління юстиції Полтавської області,Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області подано апеляційну скаргу, в якій вони просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам спраи з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області для реєстрації права власності на житловий будинок, садибний (індивідуальний) та на земельну ділянку, кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчать заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 січня 2014 року (а.с.56, 81).

Для проведення реєстраційної дії позивачем були подані наступні документи:

на земельну ділянку:

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ПЛ № 034277, виданий 11 грудня 1995 року, видавник: Бричківська сільська рада народних депутатів;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5300734822013, виданий 25 вересня 2013 року, видавник: Головне управління Держземагентства у Полтавській області;

- рішення суду, серія та номер: 545/5030/13ц, виданий 19 грудня 2013 року, видавник: Полтавський районний суд Полтавський області;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: б/н, виданий 23 вересня 2013 року, видавник: Бричківська сільська рада Полтавського району;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: б/н, виданий 28 квітня 2011 року, видавник: Бричківська сільська рада Полтавського району;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 229, виданий 29 липня 1991 року, видавник: Виконком Полтавської районної ради народних депутатів;

- довідка, серія та номер: 178, виданий 23 серпня 2013 року, видавник: Бричківська сільська рада Полтавського району (а.с. 73);

на житловий будинок:

- технічний паспорт, серія та номер: 1-0110-13, виданий 20 серпня 2013 року, видавник: ФОП ОСОБА_2;

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ПЛ № 034277, виданий 11 грудня 1995 року, видавник: Бричківська сільська рада народних депутатів;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5300734822013, виданий 25 вересня 2013 року, видавник: Головне управління Держземагентства у Полтавській області;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ПТ180133161088, виданий 11 листопада 2013 року, видавник: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: б/н, виданий 23 вересня 2013 року, видавник: Бричківська сільська рада Полтавського району.

15 січня 2014 року рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно № 9921348 та № 9919760 відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на земельну ділянку та на житловий будинок, посилаючись на те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.8, 9).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкти владних повноважень уповноважені застосовувати принцип верховенства права, гарантований статтею 8 Конституції України, в тому числі в умовах відсутності законодавства, яке чітко регулює порядок здійснення заходів на відновлення обмежених прав фізичної особи, а також те, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 15 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявами по проведення державної реєстрації прав власності на житловий будинок та на земельну ділянку. До заяви були додані всі необхідні для реєстрації документи, проте, доданий до документів державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 034277 від 11 грудня 1995 року містить виправлення, а саме: запис щодо місце розташування земельної ділянки - "с. Бричківка" Бричківської сільської ради закреслено та виправлено на "с. Гринівка", що суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є підставою для відмови у державній реєстрації.

Пунктом 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі по тексту Порядок № 703) визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV ( далі по тексту Закон), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5 5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5 6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною 4 вказаної статті Закону визначено, що відмова в державній реєстрації прав та обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно зокрема, є: державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 034277 був виданий позивачу 11 грудня 1995 року та містить виправлення, а саме: запис щодо місце розташування земельної ділянки - "с. Бричківка" Бричківської сільської ради закреслено та виправлено на "с. Гринівка", дане виправлення засвідчене підписом секретаря сільської ради, печаткою та надписом "виправленому с. Бричківка на с. Гринівка вірити" .

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю з 1993 року регламентувався наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року № 31, яким було затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)

Відповідно до п.2.4. Інструкції при заповненні бланків державних актів на право власності на землю, постійного користування землею і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) всі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються.

Пункт 3.5 Інструкції передбачав внесення змін до державного акту у разі настання певних обставин, а саме: у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.

Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

Кожний запис про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером-землевпорядником сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.

Наказ, яким була затверджена вищезазначена Інструкція, втратив чинність згідно з наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року N 43.

Наказом № 43 від 04 травня 1999 року була затверджена Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

Пунктом 2.9 Інструкції визначено, що Бланк державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, договору тимчасового користування землею чи оренди землі заповняється державною мовою. Всі записи мають бути зроблені чітко і ретельно, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів можливе з використанням комп'ютерної техніки (в редакції від 04.05.1999 р.).

Заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки (пункт 2.9 в редакції наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.08.2001 р. N 144, із змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 19.02.2002 р. N 17 наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 15.07.2008 р. N 168).

Розділом 5 даної Інструкції передбачалась можливість отримати дублікат державного акту, а саме: при втраті (псуванні) державного акта на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Наказ, яким була затверджена дана Інструкція, втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 3 липня 2013 року N 404.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року N 325, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 р. за N 735/16751 була затверджена Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 4.1 даної Інструкції чітко передбачено, що виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

Проте, на відміну від інших інструкцій, в даній Інструкції визначений порядок та умови отримання державного акту у разі виявлення помилки та втраті або пошкодженні.

Відповідно до п. 4.4 Інструкції у разі виявлення у виданому державному акті орфографічних або технічних помилок землевласником (землекористувачем) такий землевласник (землекористувач) звертається до відповідного територіального органу Держкомзему із заявою (клопотанням) про видачу нового державного акта.

Пунктом 4.7 передбачено, що при втраті (пошкодженні) державного акта землевласнику (землекористувачу) видається новий державний акт.

Згідно з п.4.8 для отримання нового державного акта землевласнику (землекористувачу) необхідно письмово звернутися до відповідного територіального органу Держкомзему. У заяві (клопотанні) зазначається: де, коли і за яких обставин втрачено (пошкоджено) державний акт.

Пунктом 4.14 визначено, що землевласники (землекористувачі), за власним бажанням, мають право замінити наявний державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку (державний акт на право постійного користування землею) на державний акт на право власності на земельну ділянку (на право постійного користування земельною ділянкою), форми яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2008 року N 1019.

Наказ, яким затверджена вищезазначена Інструкція, втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року N 537.

Інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм заповнення та можливості отримання нових державних актів, законодавцем після втрати чинності наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року N 325 не було прийнято.

Таким чином, державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 034277 від 11 грудня 1995 року, який містить виправлення, а саме: запис щодо місце розташування земельної ділянки - "с. Бричківка" Бричківської сільської ради закреслено та виправлено на "с. Гринівка", відповідно до вищезазначених інструкцій є таким, який підлягає заміні, проте, на момент звернення до реєстраційної служби 15 січня 2014 року у позивача була відсутня можливість виправити вищезазначену помилку та отримати новий документ через відсутність законодавчого регулювання даного питання.

З 12 лютого 2014 року набирає чинність Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, яким передбачено видачу свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого правовстановлюючого документа, проте на момент виникнення спірних правовідносин вищезазначений нормативний акт не набрав чинності.

Приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається принцип верховенства права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на зазначені правові положення національного законодавства та встановлені судом обставини, відповідач має повноваження стосовно застосування принципу верховенства права у своїй діяльності, гарантований статтею 8 Конституції України, в тому числі в умовах відсутності законодавства, яке чітко регулює порядок здійснення заходів на відновлення обмежених прав фізичної особи та безпідставно обмеження право позивача на реєстрацію права власності на земельну ділянку та на житловий будинок.

Крім того, колегія суддів погоджується з зазначенням суду першої інстанції, що для реєстрації прав власності на земельну ділянку та на житловий будинок ОСОБА_1 разом з державним актом на земельну ділянку державному реєстратору було надано також рішення Бричківської сільської ради від 23 вересня 2013 року, відповідно до якого вирішено присвоїти житловому будинку та приватизованій земельній ділянці пл. 0,25 га, кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, який належить ОСОБА_1, адресу: АДРЕСА_2; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 вересня 2013 року, кадастровий номер 5324080203:03:001:0062, відповідно до якого місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 та рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року, згідно з яким встановлений факт, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 034277 від 11 грудня 1995 року, розташована на території с. Гринівка Бричківської сільської ради.

Пунктом 6 ч.1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Дана норма кореспондується з ч. 16 п. 27 Порядку № 703.

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позивачем подані необхідні документи для проведення державної реєстрації прав, які дають змогу однозначно встановити місце розташування земельної ділянки, а відповідачем протиправно було відмовлено в державній реєстрації права власності, у зв'язку з чим, відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9921348 та № 9919760 від 15 січня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні вимоги про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області провести державну реєстрацію прав приватної власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Гринівка, вул. Воропіна Петра, будинок 1 за ОСОБА_1, на підставі поданих 15 січня 2014 року документів, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції правомірно вважає за необхідне зобов'язати Реєстраційну службу Полтавського районного управління юстиції Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 15 січня 2014 року № 4940035 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5324080203:03:001:0062 та заяву від 15 січня 2014 року № 4940903 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - житловий будинок, садибний (індивідуальний), що розташований: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5324080203:03:001:0062, з урахуванням підстав скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9921348 та № 9919760 від 15 січня 2014 року.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині відмови у позову, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідачів з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року по справі № 816/323/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 816/323/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О.