Постанова

від 13.01.2014 по справі 2а-2679/12/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

13 січня 2014 р. (10:45) Справа №2а-2679/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство" Союзстройтехнологія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - представник Северенко Д.Л.

відповідач - не з'явився

Обставини справи: ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим: №0015482301 від 27.02.2012р; №0015472301 від 27.02.2012р; №0000142200 від 27.02.2012р; №0015492301 від 27.02.2012р; №0001851701 від 24.02.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача про порушення податкового законодавства, зроблених ДПІ в акті перевірки №1362/23-2/30494268 від 10.02.2012р., необґрунтованість яких вказує на протиправність податкових повідомлень - рішень. На думку позивача, висновки зроблені відповідачем з формальних підстав, без фактичного з'ясування обставин, що мали місце при веденні господарської діяльності позивача.

Відповідач у судові засідання явку свого представника не забезпечив, про час, дату та місце повідомлений належним чином, причини нявки суду не повідомив. Відповідно до наданих суду письмових заперечень на адміністративний позов, відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Письмові заперечення ґрунтуються на даних акту перевірки №1362/23-2/30494268 від 10.02.2012р.

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновок якої залучений до матеріалів справи (т.1 а.с.141-176).

Вивчивши обставини справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., за результатом якої складений акт №1362/23-2/30494268 від 10.02.2012р. (т.1 а.с.20-68) (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі були прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.69-73):

- №0015482301 від 27.02.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 606905грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12818грн;

- №0015472301 від 27.02.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 742033грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94352грн;

- №0000142200 від 27.02.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на суму 14718,8грн;

- №0015492301 від 27.02.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перевіряємий період у загальному розмірі 8506543грн;

- №0001851701 від 24.02.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 512грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення скорегованого валового доходу за період з 01.09.2009р. по 31.09.2011р. встановлено його заниження всього в сумі 294003грн.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» у періоді, який перевірявся укладало договори комісії з фізичними особами, згідно якого, ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» (Комісіонер) здійснює операцію - договір з придбання об'єкта нерухомості. Комісіонер проводить фінансові операції, пов'язані з умовами договору. Для забезпечення виконання даного договору Комітент (фізична особа) перераховує на банківський рахунок Комісіонера грошові кошти у встановленому розмірі. Будівництво житлового будинку здійснювалося згідно договору про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста від 13.03.2008р. предметом якого є: участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста, у розвитку об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури з будівництва об'єкта «Житловий будинок № 55 у мкр. Залісся вул. Балаклавська м. Сімферополь» (Об'єкт). Сторонами договору є: Сторона 1 - Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, Сторона 2 - Управління капітального будівництва Сімферопольської міської ради, Сторона 3 - ТОВ «Підприємство «ССТ». Одним із зобов'язань ТОВ «Підприємство «ССТ» за даним договором є здійснення будівництва Об'єкта за рахунок власних коштів, а також коштів третіх осіб, залучених відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно цих договорів фізичні особи перерахували на розрахунковий рахунок ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» суми грошових коштів на загальну суму 540611грн., з яких кошти на суму 281000грн. були повернені, відповідно сума заниженого валового доходу складає 259611грн.

В акті перевірки вказано, що ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» не надало ліцензії Держфінпослуг на здійснення будь-якої діяльності підприємства та інші документи, які могли б затвердити набуття статусу фінансової установи. Таким чином, ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» не мало право залучати грошові кошти фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла. При цьому оподаткування грошових коштів, отриманих від фізичних та юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла здійснюється на підставі п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В порушення цього пункту Закону і п.п. 4.1.6 даного Закону, підприємством не включено до складу валових доходів кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок від фізичних осіб в загальній сумі 259611грн., з урахуванням повернених коштів у зв'язку з розірванням договорів.

На час проведення перевірки та складання акту перевірки діяв Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984.

Згідно до положень п. 3 вказаного Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 4,5,6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що акт перевірки №1362/23-2/30494268 від 10.02.2012р., як документ, що є носієм доказової інформації про виявлені порушення, не містить даних про конкретні договори комісії та інші первинні документи, на підставі яких, як вказано в акті, позивачу були перераховані кошти на суму 540611грн.

Таки обставини вказують на порушення відповідачем встановленого порядку оформлення результатів перевірок, що в свою чергу вказує на відсутність підтвердження відповідними документами встановлених перевіркою фактів.

Для встановлення правомірності або протиправності оскаржуваного рішення відповідача суду необхідно надати оцінку тим фактам, з яких відповідач виходив на час прийняття такого рішення, тобто з даних встановлених актом перевірки.

Відсутність посилання в акті перевірки на первинні документи, при дослідженні питання оподаткування за договорами комісії, робить неможливим оцінити прийняття рішення відповідачем на підставі конкретних документів.

Факт укладення договорів комісії, на умовах вказаних в акті перевірки та факт перерахування на їх підставі позивачу суми у розмірі 540611грн., та повернення ним суми у розмірі 281000грн., сторонами не заперечується, отже при дослідженні вказаного питання судом надається оцінка оподаткуванню позивачем таких операцій, виходячи з положень вказаних в одному з таких договорів комісії, які співпадають з подібними договорами, що укладалися позивачем з фізичними особами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Підприємство "СоюзСтройТехнология" (Комісіонер) і громадянином ОСОБА_2 був укладений договір комісії №Б2-07-08/03 від 30.07.2008р. (т.д. 1, а.с. 98).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що комісіонер зобов'язаний від свого імені за дорученням і за рахунок Комітента вчинити за плату правочин з придбання об'єкту нерухомості Житлового будинку по вул. Балаклавська, 55. Загальна ринкова вартість об'єкту, що комісіонер придбає для комітента складає 381 889,00 грн.

Пунктом 5 договору встановлений порядок розрахунків і винагорода.

Згідно до п. 5.1, 5.2 договору, комітент перераховує на банківський рахунок комісіонера грошову суму у розмірі 381 899,00 грн. відповідно до графіку.

Відповідно до п. 5.3 договору, за надання послуг комітент сплачує комісіонерові винагороду у розмірі 1 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн. Винагорода сплачується впродовж 7 банківських днів з моменту підписання сторонами "Акту прийому-передачі Об'єкту".

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір може достроково припинений за угодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до договору.

26.03.2009р. між ТОВ "Підприємство "СоюзСтройТехнология" (Комісіонер) і громадянином ОСОБА_2 укладена угода про розірвання договору комісії № б2-07-08/03 від 30.07.2008р., згідно до якої сторони у зв'язку з відсутністю взаємної зацікавленості у виконанні умов договору прийняли рішення розірвати договір, у відповідності ст. 651 ГК України і п.8.3 Договору.

В угоді вказано, що зобов'язання сторін за Договором припиняються з моменту набуття чинності Угоди. Зобов'язання Сторін, до виконання яких Сторони вже переступили, мають бути виконані таким чином, шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі, внесені за договором комісії №б-2-07-08/03 від 30.07.2008р., згідно раніше перерахованих квитанцій в сумі 159120,42 грн. на розрахунковий рахунок.

Згідно до положень п. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Виходячи з наведеного терміну фінансових послуг, операції з фінансовими активами (зокрема, щодо перерахування коштів), можуть бути визнані фінансовими послугами лише у випадку, коли вони становлять предмет договору.

Згідно ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Вказане свідчить, що позивачем з фізичними особами укладалися договори комісії.

З викладеного вбачається, що у разі укладення договору доручення (комісії) предметом договору є зобов'язання повіреного (комісіонера) виконати за рахунок довірителя (комітента) певні юридичні дії (наприклад, укласти з третьою особою договір). В такому випадку зобов'язання повіреного (комісіонера) щодо перерахування коштів не становлять предмет договору, і є допоміжною операцією в рамках зазначеного вище договору комісії, оскільки окремий вид господарської діяльності може складатися як з одного процесу, так і охоплювати ряд процесів (п. 1 ст. 259 ГКУ). Операції з перерахування коштів, в такому разі, не можуть вважатися фінансовою послугою, за умови, що винагорода комісіонеру виплачується виключно за укладення договору та представлення інтересів комітента, а дії комісіонера не мають мети отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно, така діяльність юридичної особи - комісіонера, не підлягає обов'язковому ліцензуванню згідно із законом. Укладені договори комісії стосуються угоди про придбання об'єктів нерухомості.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з визначеннями, що містяться у пунктах 1.6, 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення; продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до положень підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Виходячи з норми підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також з положень ст. 1011 ЦК України, яка не містить приписів про перехід права власності на кошти, отримані комісіонером від комітента, як забезпечення виконання договору, випливає висновок, що сума коштів, отримана комісіонером, не включається до складу його валового доходу.

Валовий дохід комісіонера може збільшуватися лише на суму винагороди, на яку він має право в разі виконання договору доручення (комісії), тому що відповідно до пп. 4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг. Таким доходом є сума винагороди, яку отримує комісіонер за виконання договору комісії.

Таким чином висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу на суму 259611грн. є необґрунтованими.

Актом перевірки встановлено, що станом на 01.10.2009р., маються кредиторські заборгованості (бух.рах. 502) за кредитними договорами, які були укладені ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» (Позичальник) з International Business Company «Amola Trade LTD» (кредитор): за кредитним договором № 2К-2006 від 03.04.06 в сумі - 600 000 дол. США; за кредитним договором № 3К-2007 від 27.08.07р. в сумі - 994 000 дол. США; за кредитним договором № 3К-2008 від 01.07.08 в сумі - 8 000 дол. США; за кредитним договором № 4К-2008 від 01.08.08 в сумі - 160 000 Євро.

В акті зроблений висновок, що в порушення п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податків при перерахуванні заборгованості по кредитах, отриманих від нерезидента, до складу валового доходу не включено прибуток за результатами перерахування заборгованості в сумі 34392грн.

З матеріалів справи вбачається, що висновки в акті про заниження доходів за курсовою різницею по заборгованості в іноземній валюті за кредитами у сумах 31674 грн. за 2010р., та 2723 грн. за 1 кв. 2011 р. є обґрунтованими, з аналізу висновку судової економічної експертизи та додатків до неї вбачається, що формування фінансового результату по прибутку за 2010 рік і 1 квартал 2011 рік, виникнення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в результаті заниження валового доходу не встановлено. Допущені збитки за 2010 рік у сумі 2620938 грн. і за 1 квартал 2011 року 5268796 грн.).

В акті перевірки відповідачем встановлено, що згідно попереднього акта перевірки у ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» числиться кредиторська заборгованість (рах. 631) перед ТОВ «Промметал» за отримані ТМЦ, яка виникла в липні 2008р. Станом на 01.10.2011р. заборгованість залишилася непогашена у розмірі 553064грн. У порушення п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 553064 грн.

Дане питання, крім посилання на вказані факти, в акті перевірки відповідачем не обґрунтовується.

Абзацом «а» п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п.135.5.4. п.135.4. ст.135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Визначення поняття позовної давності та її строків наведено в нормах Цивільного кодексу України.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Промметал» (постачальник) 02.06.2008р. був укладений договір постачання №02/06/08 предметом якого є постачання металопрокату в асортименті. Пунктом 8.2. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2009р.

Між позивачем та ТОВ «Промметал» 19.05.2009р. була укладена додаткова угода №2 до вказаного вище договору, якою сторони домовилися про надання покупцю розстрочки оплати вартості продукції, поставленої згідно договору №02/06/08 від 02.06.2008р. на суму 1 037 418,20 грн. Розстрочка оплати вартості поставленої продукції надається строком на 10 місяців і діє в період з 19.05.2009р. по 19.03.2010р. В період дії розстрочки, до покупця не застосовуэться відповідальність за порушення грошових зобов'язань, передбачених чинним законодавством України.

З висновку проведеної по справі судової економічної експертизи від 28.11.2013р. №37 вбачається, що експертом, в результаті дослідження відомості розрахунків з постачальниками встановлено, що станом на 30.09.2011 року заборгованість ТОВ "Промметал" складає 553064 грн.

До матеріалів справи залучена копія рішення Господарського суду АР Крим по справі № 5002-22/3159-2011 від 20.09.2011р., яким задоволено частково позов ТОВ "Промметал" та стягнуто з ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» 737418,29грн. заборгованості, 7374,18грн. державного мита та 155,17грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Вказаним рвішенням Господарського суду АР Крим надано ТОВ "Підприємство "Союзстройтехнологія" розстрочку виконання даного рішення згідно наступного графіку сплати заборгованості в сумі 737418,29грн.: до 03.10.2011р. - 184354,57грн., до 25.10.2011р. - 184 354,57грн., до 25.11.2011р. - 184354,57грн., до 03.12.2011р. - 184354,58грн.

З даного рішення суду вбачається, що заборгованість у сумі 737418,29грн. стягнута з позивача на користь ТОВ "Промметал" за невиконання зобов'язань за договором від 02.06.2008р. №02/06/08.

Таким чином, переривання строку позовної давності відбулося у зв'язку зі зверненням кредитора - ТОВ «Промметалл» до суду із позовною заявою на підставі якої Господарським судом АР Крим була порушена справа та прийнято рішення по суті спору.

У зв'язку із зверненням ТОВ «Промметалл» до суду з позовом до боржника, обчислення позовної давності перервалося і почалося заново. Отже, кредиторську заборгованість перед ТОВ «Промметалл», що рахується за ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія», станом на 01.10.2011р. в розмірі 533064 грн., не можна вважати кредиторською заборгованістю із пропущеним строком позовної давності, і, відповідно, немає підстав для її включення до складу інших доходів.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем доходів на суму 553064грн. є необґрунтованими.

У ході перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» ведеться будівництво господарським способом житлового будинку (м.Сімферополь, ул.Балаклавская, 55). Підприємство у податковому обліку не відкоригувало валові витрати, пов'язані з будівництвом вищевказаного об'єкту, до складу валових витрат внесені зарплата, нарахування на зарплату штатних працівників підприємства, які були задіяні у будівництві та послуги сторонніх організацій, які використовувалися в будівництві. У бухгалтерському обліку зазначені витрати були віднесені на рах. 15 (Дт.151/2 Кт.93). Таким чином в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.139.1.5 п.139.1 ст. 139, п.146.6 ст.146 розділу III Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI встановлено завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2009р. по 31.09.2011р. в сумі - 283905 грн., у тому числі за: 4 квартал 2009р. в сумі - 283905 грн. та за 2-3 квартали 2011р. в сумі 63345грн.

Матеріали справи свідчать, що будівництво будинку (м.Сімферополь, ул.Балаклавская, 55) ведеться відповідно до договору про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста від 13.03.2008р., сторонами за яким також є Виконавчий комітет Сімферопольської міської Ради і Управління капітального будівництва Сімферопольської міської Ради.

Згідно з наказом по ТОВ «Підприємство «СоюзСтройТехнологія» від 14.03.2008р. діяльність підприємства за даним договором визначена, як фінансово-господарська діяльність підприємства, за якою передбачена реалізація житлових (і нежитлових) приміщень по даному об'єкту відповідно до чинного законодавства.

Вказане свідчить, що будівництво ведеться не для власних потреб позивача (з метою здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів підприємства), а для отримання в подальшому доходів від реалізації, у зв'язку з продажем вищевказаних приміщень.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено,що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Підпунктом 5.6.1. п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно до п.п. 5.6.2. п. 5.6. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Відповідно до абзаців «а», «ґ», «е», «є» п.п. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період 2 кварталу 2011р.) встановлено, що до складу інших витрат включаються загальновиробничі витрати: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом відповідно до законодавства; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства.

Підпунктом 139.1.5. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що будівництво будинку по вул. Балаклавській здійснюється позивачем в межах господарської діяльності, не для власних виробничих потреб, а для подальшої реалізації, з урахуванням чого позивачем обґрунтовано сформовані валові витрати на суму 283905грн. за 4 кв. 2009р. та 63345грн. за 2 кв. 2011р. на суму 63345грн., що спростовує висновки відповідача зроблені в результаті проведеної перевірки.

Також актом перевірки встановлено завищення валових витрат, сформованих позивачем в результаті придбання товарів, робіт послуг у контрагентів: ТОВ «БУД-МАЙСТЕР НК», ТОВ «Курсор Ком», ТОВ «РЕСТАР-Інвест», ПП «Еліт-Строй 2», ТОВ «Транс-технік», ТОВ «Крим-Партнер» на загальну суму 1280613грн.; ТОВ «Транс - Групп» на загальну суму 329615грн.; МПП «Маркет» і ТОВ «ТД Ванкор» на загальну суму 1437227грн.

Вказані висновки обґрунтовані в акті перевірки встановленням відсутності реального постачання позивачу товару зазначеними контрагентами, що випливає з висновків відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами, встановлення фактів відсутні у постачальників необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутності трудових ресурсів та необхідних машин, механізмів та обладнання для здійснення господарської діяльності, відсутності контрагентів за юридичною адресою, що виключає можливість постачання товару. В акті також вказано, що перевіркою встановлені відносини позивача з МПП «Маркет» м. Керч і ТОВ «ТД Ванкор» м. Запоріжжя. Перевірками ДПІ у м. Керч та ДПІ м. Запоріжжя не підтверджена діяльність даних підприємств.

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем норм закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України в результаті чого вказано на заниження ПДВ у період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р. на загальну суму 742033грн., такий висновок зроблений в результаті встановлення перевіркою завишення податкового кредиту у період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р. на загальну суму 742033грн.

Завищення податкового кредиту в акті обґрунтовано відсутністю реального постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача: ТОВ «БУД-МАЙСТЕР НК», ТОВ «Курсор Ком», ТОВ «РЕСТАР-Інвест», ПП «Еліт-Строй 2», ТОВ «Транс-технік», ТОВ «Крим-Партнер», ТОВ «Транс - Групп», МПП «Маркет», ТОВ «ТД Ванкор», ТОВ «АТП «Хімпромсоюз», ТОВ «Жнива».

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як вказано вище, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать, що позивач мав відносини з ТОВ «БУД-МАЙСТЕР НК», ТОВ «Курсор Ком», ТОВ «РЕСТАР-Інвест», ПП «Еліт-Строй 2», ТОВ «Транс-технік», ТОВ «Крим-Партнер», ТОВ «Транс - Групп», МПП «Маркет», ТОВ «ТД Ванкор», ТОВ «АТП «Хімпромсоюз», ТОВ «Жнива» у яких придбав товари, роботи (послуги), в результаті чого сформував витрати та податковий кредит з ПДВ на вказану вище суму.

Під час розгляду справи судом була призначена судова бухгалтерська експертиза, висновок якої від 28.11.2013р. №37 залучений до матеріалів справи (т.1 а.с.141-176).

З висновку судової бухгалтерської експертизи вбачається, що експертом досліджувалися документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, створені в результаті операцій позивача с вказаними контрагентами, які підтверджують придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів, зазначених в акті перевірки.

Відомості дослідження первинних документів, створених в результаті відносин позивача з вказаними контрагентами, відомості дослідження отриманих від вказаних контрагентів податкових накладних, а також відомості дослідження платіжних документів позивача вказані експертом у додатках до експертного висновку.

Вказані документи залучені до матеріалів справи та досліджені судом.

З матеріалів справи, у тому числі висновку судової економічної експертизи вбачається, що позивачем з зазначеними контрагентами укладалися договори, за якими позивач придбав товари, роботи (послуги). В результаті виконання вказаних договорів були створені первинні документи: такі як видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні.

Так, у висновку судової експертизи вказано, що на дослідження надані зведені бухгалтерські регістри за розрахунками з постачальниками, видаткові накладні, акти виконаних робіт з постачальниками МПП «Маркет», ТОВ «ТД Ванкор», ТОВ «БУДМАСТЕР НК», ТОВ «Курсор Ком», ТОВ «РЕСТАР-Інвест», ПП «Еліт-Строй 2», ТОВ «Транс-технік», ТОВ «Крим-Партнер» за період с 01.10.2009 року по 30.09.2011 року при зіставленні яких встановлено, що всі первинні документи заповнені з дотриманням чинного законодавства з бухгалтерського обліку відображені у зведених бухгалтерських регістрах у складі активів та витрат усього у сумі 3656947,44грн., без ПДВ 3047456,22 грн., ПДВ у тому числі: ДТ 20 «Матеріали» - КД 631 - 2 964 394,80 грн.; ДТ 93 "Витрати на збут" -КД 631 -83 061,42 грн.; 644 «Податковий кредит» - КД 631 - 609 491,22 грн. Відомість дослідження представлена ??в додатку № 1 до експертизи. При зіставленні ведених бухгалтерських регістрів з постачальниками з карточкою рахунку 201 «Сировина та матеріали» за період 4 кв. 2009 року - 9-ть місяців 2011 встановлено, що всі ТМЦ списані на 23 рахунок "Виробництво" (ДТ23-КД 201).

Експертом зроблений висновок, що з представлених на дослідження документів порушення порядку відображення та руху у зведених бухгалтерських регістрів ТМЦ і послуг отриманих МПП «Маркет», ТОВ «ТД Ванкор», ТОВ «БУДМАСТЕР НК», ТОВ «Курсор Ком», ТОВ «РЕСТАР-Інвест», ПП «Еліт-Строй 2», ТОВ «Транс-технік», ТОВ «Крим-Партнер» за період с 01.10.2009 року по 30.09.2011 року не встановлено.

У висновку судової експертизи експертом вказано, що усі записи з податкового кредиту підтверджені заповненими належним чином податковими накладними. Усього сума податкового кредиту підтверджена 742032,75 грн. Завищення податкового кредиту в сумі 742032,75 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність з даними акту + 742032,75 грн. у бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що в акті прийняті дані відмінні від документів.

В результаті проведеної по справі судової економічної експертизи зроблені висновки, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується використання у господарській діяльності товарів та послуг, отриманих від вказаних контрагентів.

Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість або неповноту висновків судової економічної експертизи.

Висновок експерта суд вважає повним та обґрунтованим і приймає у якості доказу по справі.

Створені у результаті господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами первинні документи, у тому числі податкові накладні, залучені до матеріалів справи, з аналізу яких вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та є належним підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, матеріальних (валових) витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Акт перевірки в свою чергу не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів, або відсутності їх оформлення.

Отже, позивачем у вказаних підприємств за договорами придбалися товари, в результаті чого були складені первинні документи, які фіксують постачання робіт (послуг), товарно - матеріальних цінностей позивачу контрагентами та вказують на проведення розрахунків позивачем з постачальниками, дані операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку.

З урахуванням положень вказаних вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Слід вказати, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, що підтверджено висновком судової економічної експертизи, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Матеріали справи не містять, а відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не надано належних доказів того, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача не були зареєстровані платниками ПДВ.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності та сплати податку до бюджету, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані товари, роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача. Цей факт підтверджений висновком судової економічної експертизи.

Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ, а також спростовують встановлені перевіркою факти про відсутність реальності господарських операцій.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту є необґрунтованими.

Неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а також дані перевірок щодо діяльності контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Господарські відносини між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу робіт (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладалися та виконувалися за вільним волевиявленням його учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів.

Слід вказати, що при відображенні висновків щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат за 4 кв. 2009 р. - 31.03.2011р. та витрат за 2-3 квартали 2011р. видатків на придбання товарів (робіт, послуг) за вищевказаним контрагентам, і, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують реальне транспортування ТМЦ, відповідач не врахував умови поставок за даними договорами, або вид договору. Зокрема, по ТОВ «Будмастер НК» фактично були укладені договори на виконання будівельних робіт, і, відповідно, виконання підтверджено відповідними актами на загальну суму. Відповідно, посилання співробітників ДПІ на той факт, що за даними договорами відсутнє реальне транспортування ТМЦ, не є обґрунтованою, тому що дані договори не є договорами поставки, а їх результатом є виконання робіт, факт виконання яких в подальшому також підтверджений відповідними актами ф. КБ-2 з замовниками ТОВ «Підприємство «ССТ». Щодо контрагенту ТОВ «Курсор Ком», поставка ТМЦ за договором проводилася відповідно до Правил Інкотермс EXW (склад постачальника) тому в наявності є товарно-транспортні накладні (далі ТТН) з відмітками перевізника, з яким укладено відповідний договір - ЗАТ «АТП« Хімпромсоюз ». Поставки ТМЦ в рамках договорів з ТОВ «Транстехнік», ТОВ «Крим - Партнер», ТОВ «ТД Ванкор», МПП «Маркет», ТОВ «Транс-Груп» проводилися відповідно до Інкотермс DDP (до складу покупця) і DDU (до об'єкту покупця), тобто доставка ТМЦ в ТОВ «Підприємство «ССТ» проводилася, за умовами договорів, відповідними контрагентами. Відповідно, посилання в акті перевірки на відсутність підтвердження постачання товарів складеними ТТН є необґрунтованим.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, а також висновків про порушення Закону України "Про податок на додану вартість" і Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість.

Також щодо факту заниження позивачем валових витрат в акті перевірки встановлено завищення суб'єктом господарювання валових витрат у період з 01.09.2009р. по 30.09.2011р. всього на суму 1331419грн., у період за 2-3 кв. 2011р. на суму 285291грн.

Дане завищення, на думку ДПІ, пов'язано із залученням підприємством позикових коштів за договорами позик № 5-П від 26.08.2009 р., № 7-П від 15.12.2010 р. (з урахуванням доповнень до них) і нарахуванням відсотків за користування позиками, де позикодавців є - Сторона ТОВ «Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів« Укрсоц - Капітал» (ліцензія ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондговом ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) № 362144 серія АВ від 17.08.2007 р.) - Кредитор, яка діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Крим - Інвест» (свідоцтво про реєстрацію в ЄДРІСІ № 567 від 23.01.2007 р.). Позики надані Позичальнику для поповнення оборотних коштів, під 15% річних. Відповідно до внесених змін відсотки нараховуються за вищевказаними договорами за ставками 5,5% річних, за методом факт / факт (за методом нарахування та відображення витрат по відсотках у відповідних періодах користування позиковими засобами).

В акті ДПІ зазначено, що до складу валових витрат нараховані відсотки відносяться лише за умови, якщо вони пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку. ДПІ в акті робить висновок, що фактично нарахування відсотків використовується позивачем як схема мінімізації податків і збільшення валових доходів (підприємство протягом останніх 3 років декларувало збитки)», на підставі чого в порушення п.п. 1.32. ст. 1, пп.5.3.9, пп.5.5.1, пп.5.2.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.27, пп.14.1.36 ст. 14, п. 138.2, пп.138.10.5 ст. 138 ПК України встановлено завищення валових витрат і витрат, які враховані при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. в сумі 1249660грн. і за 2-3 квартали 2011 року в сумі 285291грн.

Матеріали справи свідчать, що договір позики №5-П від 26.08.2009р., укладений між ТОВ "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Кредитор), яке діє від імені і за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованного виду закритого типу "Крим-Інвест" і ТОВ "Підприємство "Союзстройтехнологія"(Сторона 2).

Згідно положень договору кредитор зобов'язався надати позичальнику грошову позику в сумі 7500000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредитору позику в строк вказаний в п.3.1 цього Договору, а також сплатити проценти в розмірі і порядку, встановленим цим Договором. Позика надається позичальнику для поповнення оборотних коштів.

Пунктами 4.1 - 5.1 договору встановлено, що за використання позики, позичальник зобов'язаний сплатити Кредиторові відсотки у розмірі 15% річних від суми позики, або його частини, до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (його частини) вказаний в п.5.2 договору. Відсотки на суму Позики нараховуються у кінці дії договору з методу "факт/факт", виходячи з фактичної кількості календарних днів в році з дня вступу суми позики до дня, який передує його поверненню. Оплата відсотків позичальником здійснюється у кінці дії договору. Після закінчення строку, визначеного в п. 3.1 договору, позичальник зобов'язався упродовж 5 банківських днів повернути кредитору позику, перерахувавши її на поточний рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованного виду закритого типу "Крим-Інвест".

Додатковою угодою №30 від 01.04.2011р. до Договору позики № 5-П від 26.08.2009р., сторони домовилися викласти п.4 "Відсотки за використання Позики" в іншій редакції, в результаті чого позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору відсотки у розмірі 5,5% річних від суми позики, або його частини, до дня фактичного повернення позики.

Додатковою угодою №31 від 25.08.2011р. до договору позики № 5-П від 26.08.2009р., сторони домовилися продовжити термін користування позикою і викласти п.3.1 ст.3 "Права і обов'язку сторін" договору в наступній редакції: «Кредитор надає Позику Позичальникові строком до 26.08.2012р.».

Договір позики №7-П від 15.12.2010р., укладений між ТОВ "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Кредитор), яке діє від імені і за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованного виду закритого типу "Крим-Інвест" і ТОВ "Підприємство "Союзстройтехнологія"(Сторона 2).

За умовами вказаного договору кредитор зобов'язався надати позичальнику грошову позику в сумі 7 900 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредитору заїм в строк вказаний в п.3.1 цього договору, а також сплатити відсотки в розмірі і порядку, встановленим цим договором. Позика надається позичальнику для поповнення оборотних коштів.

Пунктами 4.1. - 4.4 договору встановлено, що за користування позикою, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти у розмірі 15% річних від суми позики, або її частини, до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (його частини) вказаний в п.5.2 Договору. У разі дострокового повернення частини позики позичальник продовжує оплачувати кредитору проценти, виходячи з неповерненої суми позики. Проценти нараховуються та сплачуються в останній день дії договору, а в разі дострокового повернення всієї суми позики - наступного дня після її зарахування на поточний рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованного виду закритого типу "Крим-Інвест".

Сторонами укладена додаткова угода № 4 від 14.10.2011р. до Договору позики № 7-П від 15.12.2010р., згідно до якої сторони домовилися продовжити термін користування позикою і викласти п.3.1 ст. 3 "Права і обов'язки сторін" договору в іншій редакції, в результаті чого кредитор надає позику позичальнику строком до 15.12.2012р.

Як було вказано вище, ДПІ в акті встановило, що фактично нарахування відсотків по вказаним договорам використовується позивачем як схема мінімізації податків і збільшення валових доходів (підприємство протягом останніх 3 років декларувало збитки). В акті перевірки обґрунтування такого факту не наведено. Це вказує на недотримання відповідачем положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, в частині необхідності обґрунтування в акті встановленого порушення з посиланням на відповідні первинні документи.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (п.п.5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно до положень п.п. 138.10.5. п. 138.5 ст. 138 ПК України, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до інших витрат.

Факти нарахування позивачем процентів по вказаним договорам та формування за нарахованих процентів витрат не заперечується сторонами, також сторонами не заперечується розмір нарахованих процентів.

З матеріалів справи вбачається, що залучені позикові кошти на підставі вказаних договорів використані позивачем для здійснення власної фінансово-господарської діяльності: придбання ТМЦ (товарів, робіт, послуг), виплату зарплати персоналу, нарахувань на неї та інші витрати підприємства, пов'язані із здійсненням його господарської діяльності.

Відповідач, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду належних доказів того, що кошти отримані за договорами позики, не використовувалися або не були направлені на використання у господарській діяльності позивача.

За таких обставин, висновки відповідача про завищення валових витрат, нарахованих на проценти за договорами позики, є необґрунтованими.

Крім вищевикладеного, необхідно відзначити, що при перевірці співробітниками ДПІ за 2-3 кварталі 2011 року необґрунтовано не були враховані в складі витрат підприємства при визначенні оподатковуваного прибутку збитки за 2009 рік у сумі 1321144 грн. (У розмірі 80% від суми збитку - від суми 2001430 грн. = 1601144 грн. За мінусом 350000 грн. (від суми курсової різниці, відображеної по рахунку 39) = 1251144 грн.) І збитки 2010 року (у розмірі 2652612 грн. (За мінусом необґрунтовано відображених витрат по курсовій різниці, відображеної в даному акті ДПІ). Таким чином, сума необґрунтовано не включених при перевірки ДПІ у витрати підприємства збитків за 2009 - 2010 р.р. при визначенні розміру оподатковуваного прибутку за 2-3 кварталі 2011 року складає 3935054 грн.

У висновку судової економічної експертизи встановлено, що завищення валових витрат у сумі 1 534 951 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність з даними акту + 1 534 951 грн. в сторону збільшення валових витрат та витрат утворилося за рахунок того, що в акті прийняті дані відмінні від документів.

Завищення валових витрат у сумі 350 000 грн. нормативно не підтверджується. Розбіжність з даними акту + 350 000 грн. в сторону збільшення валових витрат та витрат утворилося за рахунок того, що в акті проведено коригування валових витрат за 4 квартал на витрати, які були понесені в період попередньої перевірки, що нормативно не передбачено.

Експертом при дослідженні наданих декларацій з прибутку за 2009 рік встановлено, що по рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду» сума збитків не відображена. Завищення валових витрат у сумі 356 860 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність з даними акту + 356 860 грн. в сторону збільшення валових витрат та витрат утворилося за рахунок того, що в акті не враховані факти не відображення збитків у декларації з прибутку. Заниження податку на прибуток у сумі 606 905 грн.( 51 272 + 555 633) по ТОВ "Підприємство ССТ" за період 4 квартал 2009 року 9-ть місяців 2011 року наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжності з даними акту - 606 905 грн. у бік зменшення утворилися за рахунок розбіжностей по доходах і видатках.

Враховуючи вищевикладене податкові повідомлення-рішення №0015492301 від 27.02.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 8506543грн; №0015482301 від 27.02.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 606905грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12818грн; №0015472301 від 27.02.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 742033грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94352грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

З акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки своєчасності надання в ДПІ податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку, і сум утриманого з них податку, випливає, що податкові розрахунки доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф 1-ДФ) надавались в ДПІ м. Сімферополь у встановлений законодавством термін. ТОВ «Підприємства «ССТ» здійснювало фінансово-господарські операції з приватними підприємцями.

В порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 розділу ІІ, п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст. 176 ПК України, підприємством до податкових розрахунків ф. 1-ДФ за 4 кв.2010р., 1 кв. 2011р. та 2 кв. 2011р. включені недостовірні дані про суми доходів, які отримані фізичною особою ОСОБА_3 та відображені невірні ідентифікаційні коди.

Оцінюючи дані акту перевірки в цій частині, суд вказує на порушення відповідачем положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, через відсутність в акті обґрунтування даного порушення з посиланням на відповідні первинні документи.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв до 01.01.2011р.), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вбачається, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав; в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах; г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента; д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; е) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом; є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України; з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України; и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків; і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України; ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закони України «Про податок з доходів фізичних осіб» - податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний податком дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 даного Закону.

Відповідно до п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дано визначення податкового агента. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа або представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу і способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і платити цей податок до бюджету від імені і за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норми даного Закону.

Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України встановлено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Статтею 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України встановлено, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

З урахуванням вказаного, оподаткуванню підлягає тільки нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку дохід.

Підпунктом 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до угоди від 26.03.2009р. про розірвання договору комісії №Б2-07-08/03 від 30.07.2008р. здійснював повернення ОСОБА_3 (який не є найманим працівником позивача) грошових коштів, які були внесені ним за вказаним договором, за інформацією щодо ідентифікаційного коду, який був наданий фізичною особою.

Отже, сума повернених коштів за договором комісії, в силу викладених норм, не може вважатися доходом, на який нараховується податок на доходи фізичних осіб, що вказує на відсутність факту нарахування та виплати позивачем доходу ОСОБА_3 та як наслідок вказує на відсутність у позивача обов'язків податкового агента, щодо цієї фізичної особи.

Матеріали справи не містять, а відповідачем у порядку ч.1 ст. 72 КАС України, не надано належних доказів нарахування та виплати позивачем доходу, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

За таких обставин є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі №0001851701 від 24.02.2012р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 512грн.

В акті перевірки наданий аналіз господарським операціям між позивачем та фірмою GTS ASANOR SAN (Туреччина). На підставі даного аналізу констатовано, що в порушення п. 160.2 ПК України ТОВ «Підприємство «ССТ» не нарахувало та не сплатило податок з доходів від інжинірингу нерезидентів з джерелом походження з України в розмірі 15% за 3 квартал 2011 року в сумі 1300,20 євро (еквівалент 14718,80 грн.).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» (Замовник) укладений договір S2011_GTS/SST_02 від 01.06.2011р. з фірмою GTS ASANSOR SAN. ve TIC. LTD. STI (Туреччина) (Підрядник), предметом якого є виконання робіт по налагодженню ліфтів на об'єктах Замовника «Житловий будинок по вул. Балаклавської, 41 у м. Сімферополь» та «Готель на 48 міст у м. Алушта, вул. Набережна, 16». Загальна вартість договору складає 13000,00 ЄВРО.

Актом здачі - приймання виконаних робіт №11/08/11 від 11.08.2011р., складеним між ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» та фірмою GTS ASANSOR SAN. ve TIC. LTD. STI, зафіксовано виконання робіт по договору від 01.06.2011р.

Згідно норм ПК України, доходи нерезидентів, отримані як доходи від інжинірингу, оподатковуються за правилами п.160.2 ст. 160 розділу ІІІ цього кодексу.

Згідно п.160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з п. 160.1 ст. 160 ПК України встановлено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються фрахт та доходи від інжинірингу (п.п. «г» п. 160.1 ст. 160 ПК України ).

Поняття інжинірингу наведено у п.п.14.1.85. п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Інжиніринг, в розумінні п.п.14.1.85. п. 14.1 ст. 14 ПК України, не був предметом договору, укладеного між позивачем та фірмою GTS ASANSOR SAN. ve TIC. LTD. STI, що випливає з його змісту.

Акт здачі - приймання виконаних робіт №11/08/11 від 11.08.2011р. вказує про виконання налагоджуваних робіт, а не інжинірингу, в розумінні вказаної норми.

Таким чином, за вказаним вище договором GTS ASANSOR SAN. ve TIC. LTD. STI були надані налагоджувані роботи, які не відносяться до поняття інжинірингу, визначеного ПК України.

Таким чином ТОВ «Підприємство «ССТ» не мало підстав для нарахування та сплати податку з доходів від інжинірингу нерезидентів з джерелом походження з України в розмірі 15% за 3 квартал 2011 року в сумі 1300,20 євро (еквівалент 14718,80 грн.).

Таким чином, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення №0000142200 від 27.02.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на суму 14718,8грн.

Встановлені судом обставини також підтверджуються висновком судової економічної експертизи від 28.11.2013р. №37, який суд вважає обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі.

Вказані обставини спростовують заперечення відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства. На підставі викладеного є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення - рішення, що прийняті на підставі таких висновків.

За таких обставин, є підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 20.01.2014р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим: №0015482301 від 27.02.2012р; №0015472301 від 27.02.2012р; №0000142200 від 27.02.2012р; №0015492301 від 27.02.2012р; №0001851701 від 24.02.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Підприємство «Союзстройтехнологія» (95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Будьоного, 32, ЄДРПОУ 30494268) судові витрати у розмірі 32,19грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.