Рішення

від 29.01.2014 по справі 908/3272/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/76/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2014 Справа № 908/3272/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 10)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБІРИНТ" (71611, Запорізька область, Василівський район, см. Степногірськ, вул. Л. Українки, буд. 4, кв. 46)

про стягнення 49433,82 грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : не з'явився

Суть спору:

02.10.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБІРИНТ" про стягнення 49433,82 грн., які складаються з 43917,12 грн. основного боргу за договором поставки № 277-04-03/1, 3320,85 грн. пені та 2195,85 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3272/13, справі присвоєно номер провадження 32/76/13, судове засідання призначено на 16.10.2013 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 16.10.2013 р. у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 р.

На адресу господарського суду 24.10.2013 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача на користь позивача 57354,52 грн., які складаються з 49508,26 грн. основного боргу за договором поставки, 3320,85 грн. пені та 4525,41 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Заява відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 06.11.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва в розгляді справи до 20.11.2013 р.

Ухвалою суду від 20.11.2013 р., за клопотанням відповідача строк розгляду спору було продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2013 р. по справі № 908/3272/13 на підставі ст. 41 ГПК України призначено судову комплексну експертизу (почеркознавчу та технічну), проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Запорізькій області, провадження у справі № 908/3272/13, на підставі ст. 79 ГПК України, зупинено до отримання результатів судової комплексної експертизи.

На адресу господарського суду Запорізької області від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Запорізькій області надійшов лист за вих. № 18/1-6123 від 26.12.2013 р., згідно якого матеріали справи № 908/3272/13 та ухвала господарського суду Запорізької області від 04.12.2013 р. у справі № 908/3272/13 повернуті на адресу суду у зв'язку з неможливістю проведення експертизи.

Ухвалою суду від 10.01.2014 р. поновлено провадження у справі № 908/3272/13 з 29.01.2014 р., з призначенням судового засідання на 29.01.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 29.01.2014 р. не з'явився, про причини не явки свого представника суду не повідомив. Позивач в судових засіданнях підтримував уточнені та збільшені позовні вимоги та обґрунтовує їх ст. ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 277-04-03/1. Пояснив, що 02.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАБІРИНТ" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № 277-04-03/ (надалі - договір). Згідно умов договору, позивач зобов'язався передати (поставити) у визначені строки (строк) іншій стороні - покупцеві товар (товари), а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. договору). Відповідно до специфікацій № 1 від 02.07.2012 р. та № 2 від 07.08.2012 р. позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 90508,26 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2412/162 від 08.08.2012 р. (на суму 43917,12 грн.), № 1691/44 від 03.07.2012 р. (на суму 46591,14 грн.) та довіреностями № 51 від 07.08.2012 р. та № 49 від 02.07.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи). Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, сплативши 41000 грн. в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній № 1691/44 від 03.07.2012 р. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість за оплату отриманого товару на загальну суму 49508,26 грн., яка складається з боргу за видатковою накладною № 1691/44 в сумі 5591,14 грн. та за видатковою накладною № 2412/162 від 08.08.2012 р. в сумі 43917,12 грн. Таким чином, як стверджує позивач, на момент звернення до суду заборгованість відповідача складається з 49508,26 грн. основного боргу за договором поставки, 3320,85 грн. пені та 4525,41 грн. штрафу з тих підстав, що в порушенням умов Договору про поставку № 277-04-03/1 відповідач не виконав належним чином в порядку та строки, обумовлені Договором, свого обов'язку щодо оплати товару поставленого йому позивачем за умовами Договору.

Відповідач в судове засідання 29.01.2014 р. також не з'явився, але із заперечень на позов та з пояснень із попередніх судових засідань зазначив, що проти стягнення боргу за видатковою накладною № 2412/162 в сумі 43917,12 грн. заперечує повністю, оскільки за вищезазначеною накладною товар не отримував та документи, які підтверджують отримання товару не підписував. В судовому засіданні відповідач заборгованість визнав лише в сумі 5591,14 грн., яка виникла при поставці товару за накладною № 1691/44.

За письмовим клопотанням представників сторін від 04.12.2013 р. а розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача та позивача.

В судовому засіданні 29.01.2014 р. справу розглянуто, прийнято і рішення оголошено на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАБІРИНТ" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № 277-04-03/ (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався передати (поставити) у визначені строки (строк) іншій стороні - покупцеві товар (товари), а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікаціями, які з моменту підписання стають невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товарів здійснюється на умовах DAP або FCA склад позивача, відповідно до вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей пов'язаних із внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, що впливають із умов цього договору. Місце призначення визначається у специфікаціях на кожну партію товару, згідно з заявкою відповідача.

Передача товару від позивача відповідачу здійснюється за видатковою накладною в якій зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджена ціна товару, загальна вартість товару що постачається (п. 3.1 договору).

Згідно п. 5.2. договору, ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточної узгодженої сторонами ціни товару не допускається.

Відповідно до специфікацій № 1 від 02.07.2012 р. та № 2 від 07.08.2012 р. позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 90508,26 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2412/162 від 08.08.2012 р. (на суму 43917,12 грн.), № 1691/44 від 03.07.2012 р. (на суму 46591,14 грн.) та довіреностями № 51 від 07.08.2012 р. та № 49 від 02.07.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно п. 6.2 договору, позивач може надати відповідачу право оплатити товар по факту його поставки в строки, визначені постачальником та /або додатково узгоджені сторонами у специфікації. В цьому випадку позивач може встановити для відповідача (шляхом підписаними сторонами додаткових угод, та/або направлення позивачем листів, повідомлень тощо) ліміт суми заборгованості, який не може бути перевищений відповідачем. У випадку його перевищення, позивач уповноважений застосувати по відношенню до відповідача положення п. 11.3. договору.

В специфікація № 1 від 02.07.2012 р. та № 2 від 07.08.2012 р. зазначено умови оплати: повна вартість товару оплачується протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару позивачем.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, сплативши 41000 грн. в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній № 1691/44 від 03.07.2012 р. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість за оплату отриманого товару на загальну суму 49508,26 грн., яка складається з боргу за видатковою накладною № 1691/44 в сумі 5591,14 грн. та за видатковою накладною № 2412/162 від 08.08.2012 р. в сумі 43917,12 грн..

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача надіслав претензію (вих. № 1173 від 24.07.2013 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідач вимогу позивача про оплату боргу залишив без задоволення.

Таким чином, як стверджує позивач, на момент звернення до суду заборгованість відповідача складається з 49508,26 грн. основного боргу за договором поставки, 3320,85 грн. пені та 4525,41 грн. штрафу з тих підстав, що в порушенням умов Договору про поставку № 277-04-03/1 відповідач не виконав належним чином в порядку та строки, обумовлені Договором, свого обов'язку щодо оплати товару поставленого йому позивачем за умовами Договору.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд вважає позивні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст 202,205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Правочин може вчинятися усно або письмовій формі, якщо інше не встановлено законом.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі змісту Договору відповідач зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги в порядку, визначеному п., п.6.1 6.2 Договору .

Згідно до специфікацій № 1 та № 2 повна вартість товару оплачується протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару позивачем

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач визнав борг лише в сумі 5591,14 грн. за видатковою накладною № 1691/44 в сумі 5591,14 грн., доказів її погашення не надав, то вимога позивача про стягнення 5591,14 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Щодо стягнення основного боргу з відповідача за видатковою накладною № 2412/162 від 08.08.2012 р. в сумі 43917,12 грн., суд виходить з наступного.

Пунктом 7.3 Договору сторони обумовили, що приймання - передача товару, переданого позивачем відповідачу, оформлюється видатковими накладними, які відповідач зобов'язаний підписати одночасно з отриманням товару.

У підтвердження отримання відповідачем товару на суму 43917,12 за умовами Договору поставки № 277-04-03/1 позивачем надана суду видаткова накладна № 2412/162 від 08.08.2012 р. (на суму 43917,12 грн.) та довіреність № 51 від 07.08.2012 р.

Посилання позивача, що доказами отримання відповідачем товару є видаткова накладна № 2412/162 від 08.08.2012 р. (на суму 43917,12 грн.) та довіреність № 51 від 07.08.2012 р., судом відхиляється та не можуть бути прийняті судом як належний доказ, у зв'язку з наступним.

Під час розгляду даної справи виникли суперечності в оцінці наданих суду доказів, а саме, Сулін М.В., підпис якого міститься на видатковій накладній № 2412/162 від 08.08.2012 р. та на довіреності № 51 від 07.08.2012 р., стверджує, що в дійсності він не був присутнім при отриманні товару та не ставив свого особистого підпису на видатковій накладній № 2412/162 від 08.08.2012 р. та на довіреності № 51 від 07.08.2012 р. Також, зазначив, що на довіреності № 51 від 07.08.2012 р. відтиск печатки не відповідає відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабіринт".

З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду спору, судом у справі була призначена судова комплексна експертиза (почеркознавча та технічна), проведення якої було доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання :

1. Чи виконано підпис особисто Суліним Михайлом Вікторовичем на видатковій накладній № 2412/162 від 08.08.2012 р. (на суму 43917,12 грн.) чи іншою особою?

2. Чи виконано підпис особисто Суліним Михайлом на довіреності № 51 від 07.08.2012 р. чи іншою особою?

3. Чи відповідає відтиск печатки який поставлені на довіреності № 51 від 07.08.2012 р. відтиску печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Лабірінт"?

За результатами розгляду експертом поставлених судом питань надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області № 18/36-278 від 23.12.2013 р., оскільки, що проведеним попереднім дослідженням встановлено, що зразки підпису, які надані, значно різняться між собою.

За таких обставин, повідомлення про неможливість проведення експертизи експертного дослідження дають підстави для висновку, що підпис на накладної № 2412/162 від 08.08.2012 р. та на довіреності № 51 від 07.08.2012 р. не відповідає підпису Суліна М.В., тому обставини, на які посилається позивач, щодо отримання відповідачем товару за накладною № 2412/162 від 08.08.2012 р., не можуть вважатись доведеними.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог докази не дають суду можливість зробити однозначний висновок, що у ТОВ "ЛАБІРИНТ" виник обов'язок оплатити позивачу товар на виконання умов Договору.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та таке інше.

Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також невизнання відповідачем факту отримання товару, відсутність належних документальних доказів, які є належними доказами одержання відповідачем товару за видатковою накладною № 2412/162 від 08.08.2012 р. та на довіреність № 51 від 07.08.2012 р. відповідно до норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена правомірність заявленої вимоги в сумі 43917,12 грн. за видатковою накладною № 2412/162 від 08.08.2012 р.

Крім того, щодо стягнення з відповідача 3320,85 грн. пені та 4525,41 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, суд повідомляє наступне.

Пунктом 11.2 договору передбачено, у разі несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, від суми неоплаченої вартості товару, за кожний день прострочення, а у випадку прострочення оплати більше як на 20 днів, додатково сплачує штраф у розмірі 5 % від вартості товару.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В той же час, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач не надав заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення пеня та штрафу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3320,85 грн. пені та 2195,85 штрафу, то оскільки позивач не довів факту наявності у ТОВ "ЛАБІРИНТ" обов'язку сплатити прострочену основну заборгованість в сумі 43917,12 грн. за накладною № 2412/162, то, відповідно, відсутні правові підстави для нараховування штрафних санкцій на цю заборгованість.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що вимога про стягнення штрафу в сумі 2329,56 грн. за накладною № 1691/44 від 03.07.2012 р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБІРИНТ" про стягнення 57354,52 грн. такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБІРИНТ" про стягнення 57354,52 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "ЛАБІРИНТ" (71611, Запорізька область, Василівський район, см. Степногірськ, вул. Л. Українки, буд. 4, кв. 46, код ЄДРПОУ 32747922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 10, код ЄДРПОУ 32898167) 5591 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 14 коп. основного боргу, 2329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 56 коп. штрафу, 237 (двісті тридцять сім) грн. 61 коп. судового збору. Видати наказ .

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "03" лютого 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.