Рішення

від 14.02.2014 по справі 901/2346/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.2014 Справа № 901/2346/13 за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері

(вул. Вороніна, 11, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі

Державного агенства автомобільних доріг України

(вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03680)

Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»

(вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029)

(вул. Камишове шосе, 29, м. Севастополь, 99014)

до Будівельно - виробничого підприємства «Строитель - Плюс»

(вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, буд. 57В/2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95022)

(вул. Грибоєдова, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 272 030.32 грн..

Головуючий суддя Радвановська Ю.А.

Судді Шаратов Ю.А.

Куртлушаев М.І.

Представники сторін:

Від прокуратури: не з'явився, Прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері у м. Севастополі;

Від позивача: не з'явився, Державне агентство автомобільних доріг України;

Від позивача: Бобик Юлія Михайлівна, представник, довіреність б/н від 07.10.2013р., ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «Автомобільні дороги України»;

Від відповідача : не з'явився, Будівельно - виробниче підприємство «Строитель-Плюс»;

Суть спору: Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного агенства автомобільних доріг України, Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Будівельно - виробничого підприємства «Строитель - Плюс» та просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 272 030.32 грн..

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на незаконне набуття та збереження відповідачем грошів, безпідставно отриманих від Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», з огляду на визнання договору поставки № 1-т/160 від 20.01.2011р. недійсним. Свої вимоги прокурор обґрунтував посиланнями на положення статей 203, 215, 216, 236, 1212 Цивільного кодексу України.

Позивач, Дочірнє підприємство «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», позов не підтримав, у письмових поясненнях зазначив, що вимоги прокурора не підтверджуються фактичними обставинами справи, а тому у позові слід відмовити (т. 1, а.с. 89-90).

Однак, згідно з частиною 6 статті 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Тому даний спір був розглянутий судом по суті.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ціни, які були встановлені БВП «Строитель-Плюс», не перевищують регіональних цін на бітум (т. 2, а.с. 135-137).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 вересня 2013 року у даній справі за клопотанням представника позивача та прокурора (а.с. 104, т. 1) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів (а.с. 109-110, т. 1).

Ухвалами господарського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року провадження у справі було зупинено, призначено у справі судову комплексну товарознавчу та економічну експертизу, матеріали справи були направлені до Кримського науково - дослідницького інституту судових експертиз (а.с. 155-158, т.1).

У зв'язку з необхідністю уточнення питань, поставлених на вирішення експертизи, суд ухвалою від 22 жовтня 2013 року провадження по даній справі поновив та для подальшого розгляду даної справи призначив колегіальний розгляд. Склад колегії вирішено визначити за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (а.с. 168-169, т. 1).

За результатами автоматичного розподілу членами колегії визначені суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Шаратов Ю.А. та суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Куртлушаєв М.І..

У відповідності до вимог пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, у зв'язку із зміною складу суду, розгляд справи розпочався заново, як і початок перебігу строку її розгляду.

Ухвалами господарського суду АР Крим від 21 листопада 2013 року провадження у справі було зупинено, призначено у справі судову комплексну товарознавчу та економічну експертизу, матеріали справи були направлені до Кримського науково - дослідницького інституту судових експертиз (а.с. 20-25, т.2).

Враховуючи необхідність витребування документів та уточнення питань, що поставлені на вирішення експерта, суд ухвалою від 11 грудня 2013 року провадження по справі поновив та призначив її до розгляду (а.с. 35-36, т. 2).

Ухвалами господарського суду АР Крим від 18 грудня 2013 року провадження у справі було зупинено, призначено у справі судову комплексну товарознавчу та економічну експертизу, матеріали справи були направлені до Кримського науково - дослідницького інституту судових експертиз (а.с. 74-76, т. 2).

10 січня 2014 року від Кримського науково - дослідного інституту судових експертиз на адресу суду надійшли матеріали господарської справи № 901/2346/13 з повідомленням вих. № 01-23/4386 від 30 грудня 2013 року про неможливість надання висновку судової комплексної товарознавчо - економічної експертизи, у зв'язку з ненаданням коштів на її проведення (а.с. 93-95, т.2).

У зв'язку з неможливістю подальшого вчинення процесуальних дій, зокрема призначення експертизи по справі, в межах строку, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з його спливом, суд ухвалою від 14 січня 2014 року провадження по даній справі поновив та призначив її до розгляду (а.с. 96-97, т. 2).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 14 лютого 2014 року прокурор, позивач, Державне агенство автомобільних доріг України, та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившихся прокурора та представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України прокурору, представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

встановив:

20 січня 2011 року на підставі рішення комітету з конкурсних торгів від 27 грудня 2010 року між будівельно-виробничим підприємством «Строитель-плюс» (постачальник) і дочірнім підприємством «Севастопольський упрдор» (покупець) було укладено договір поставки №1-т/160/, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2011 році в порядку та на умовах, визначених цим договором систематично поставляти товар, а покупець зобов'язався приймати товар (продукцію) та оплачувати його.

Під товаром, що є предметом поставки за договором, розуміється бітум 60/90 у кількості 700 тон (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору ціна договору становить 4 325 895.00 грн..

Строк дії договору сторони визначили у пункті 10.1.- договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Прокурор, посилаючись на ту обставину, що при проведенні конкурсних торгів на закупівлю бітуму, мазуту та нафтопереробних продуктів на 2011 рік були допущені порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», та було укладено договір поставки з тим учасником конкурсних торгів, якому повинно було бути відмовлено в участі в процедурі закупівлі за результатами торгів, звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» до БВП «Строитель -плюс» та ДП «Севастопольсикй упрдор» АВТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про визнання недійсними протоколу засідання комітету з конкурсних торгів від 27 грудня 2010 року, рішення комітету з конкурсних торгів про акцепт пропозиції конкурсних торгів БВП «Строитель - плюс» від 27 грудня 2010 року, договору поставки № 1-т/160/ від 20 січня 2011 року.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 06 лютого 2013 року у справі 5020-1302/2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 березня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2013 року, позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі - визнано недійсними рішення комітету конкурсних торгів, оформлене протоколом від 27 грудня 2010 року щодо оцінки пропозицій конкурсних торгів та визнання БВП «Строитель-плюс» переможцем конкурсу торгів з закупівлі продуктів нафтоперероблення рідких (бітум дорожній 60/90 - 700 тон), договір поставки № 1 -т/160/ від 20 січня 2011 року (а.с. 46-53, т. 1).

Так, прокурор стверджує, що відповідачем було незаконно збережено кошти, отримані ним безпідставно, у зв'язку з тим, що підстава, згідно якої вони були набуті, відпала.

Витребування цих коштів є вимогами, з якими прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін та дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» безпідставно отримані грошові кошти у сумі 272 030.32 грн..

Кошти, що, на думку прокурора, підлягають поверненню, були набуті відповідачем на виконання умов договору поставки № 1-т/160/ від 20 січня 2011 року, укладеного між Дочірнім підприємством «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та Будівельно - виробничим підприємством «Строитель - Плюс».

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином та повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Вказана стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми статті 1212 ЦК України мають велике значення для вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Так, однією з умов застосування до правовідносин сторін положень статті 1212 Цивільного кодексу України є відсутність правової підстави для набуття майна або грошів.

Матеріалами справи підтверджується, що гроші було передано від Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь Будівельно - виробничого підприємства «Строитель - Плюс» на виконання умов договору, який було визнано недійсним у судовому порядку.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, кожна зі сторін за недійсним договором повинна повернути іншій стороні набуте за її умовами, у тому числі Будівельно - виробниче підприємство «Строитель - Плюс» повинна повернути Дочірньому підприємству «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» отримані кошти, як того вимагає прокурор.

Отже, судова колегія погоджується із правомірністю висновків прокурора про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо обґрунтування розміру коштів, що підлягають поверненню, судова колегія дійшла наступних висновків.

Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 вересня 2013 року у справі № 764/9147/13-К (1КП/764/304/2013) за обвинуваченням Домбровської М.В. встановлено, що вказана особа, будучи службовою особою комітету з конкурсних торгів ДП «Севастопольський Упрдор», а саме - його головою, неналежним чином виконувала свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави в особі ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у вигляді незаконної оцінки, акцептування та подальшого укладання керівництвом підприємства економічно невигідного договору з учасником торгів - Будівельно- виробничім підприємством «Строитель- Плюс» із закупівлі бітуму дорожнього марки БНД 60/90 за завищеними цінам, що призвело до зайвої сплати державних коштів на користь комерційної структури в загальній сумі 272030.32 грн. (а.с. 133, т. 2).

Також, у вироку вказано, що всього за договором № 1-т/160/ поставлено 104.21 тонни бітуму, а різниця між вартістю фактично поставленого за договором № 1-т/160/ на підприємство бутіму та вартістю того ж об'єму бітуму по ринковій ціні становить 272 030.32 грн. (а.с. 134, т.2).

Вказаний вирок набув законної сили 18 жовтня 2013 року, про що міститься відповідна відмітка (а.с. 134, т. 2, оборотна сторона).

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Таким чином, встановленим є факт передачі сторонами за договором № 1-т/160/ від 20 січня 2011 року коштів в сумі 272 030.32 грн..

При цьому, судова колегія вважає необґрунтованими посилання прокурора на те, що поверненню підлягають лише кошти, які, за його твердженням, були отримані за договором відповідачем внаслідок завищення цін на товар, що поставлявся.

Так, згідно вимог статей 216, 1212 Цивільного кодексу України поверненню за недійсним правочином підлягає усе майно та кошти, набуті за ним, а отже поверненню підлягають повний обсяг коштів, переданих відповідачеві на виконання умов договору, а не тільки їх частина, яка, за твердженням прокурора, була набута через завищення цін на товар, однак, враховуючи обмеженість суду у праві виходу за межі позовних вимог, стягненню підлягають кошти у визначеному прокурором розмірі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 272 030.32 грн..

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 18 лютого 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Будівельно - виробничого підприємства «Строитель - Плюс» (вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, буд. 57В/2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95022; вул. Грибоєдова, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 31263808) на користь Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029; вул. Камишове шосе, 29, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 05422674) кошти у сумі 272 030.32 грн..

3. Стягнути з Будівельно - виробничого підприємства «Строитель - Плюс» (вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, буд. 57В/2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95022; вул. Грибоєдова, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 31263808) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 5 440.61 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя підпис Ю.А. Радвановська

Судді Ю.А. Шаратов

М.І. Куртлушаєв