Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/25354/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/25354/13 10.02.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/25354/13

за позовом приватного підприємства "Залізничник", м. Київ,

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ,

про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 29 994,90 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Богача Є.С. (директор);

відповідача - не з'явився.

Приватне підприємство "Залізничник" (далі - ПП «Залізничник») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) завданої позивачеві матеріальної шкоди у сумі 29 994, 90 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2013 порушено провадження у справі.

27.01.2014 від Банку надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач зазначає, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.02.2007 у справі № 1-59/07 встановлено факти заподіяння шкоди позивачу; трирічний строк позовної давності слід вираховувати з 05.02.2007; позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду міста Києва 23.12.2013, при цьому, пропустивши трирічний строк позовної давності.

У судовому засіданні 10.02.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Через канцелярію суду від Банку надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки представник відповідача Савицький О.С. перебуває на лікарняному з 10.02.2014.

Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і третьої статті 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Представника відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, проте названий представник не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні; відповідач не позбавлений можливості забезпечити присутність у судовому засіданні іншого уповноваженого представника з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи; при цьому, подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи підписано представником Банку Самольотовим І.І. (а не Савицьким О.С.), якому довіреністю від 13.01.2014 № 09-32/24 надано, зокрема, право захищати інтереси Банку у судах.

До того ж матеріали даної справи містять достатній для розгляду касаційної скарги обсяг відомостей і без участі представника сторони.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.02.2014 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За фактом незаконного заволодіння грошовими коштами позивача внаслідок злочинних дій Соловйової Людмили Вікторівни, яка працювала на посаді головного бухгалтера ПП «Залізничник», приватного підприємця Кучинської Світлани Миколаївни (далі - ПП Кучинська С.М.) та працівників Уманського відділення «Промінвестбанку», який є право попередником Банку, - Омельчук Марії Григорівни (яка займала посаду начальника сектору розрахунково-позичкових операцій філії «Відділення Промінвестбанку в м. Умань Черкаської області») і Сінєльник Людмили Миколаївни (яка займала посаду старшого бухгалтера сектору розрахунково-позичкових операцій філії «Відділення Промінвестбанку в м. Умань Черкаської області») було порушено кримінальну справу відповідно до частини п'ятої статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та частини другої статті 367 КК України.

Постановою помічника прокурора міста Умані від 16.05.2005 ПП «Залізничник» визнано цивільним позивачем у кримінальній справі за обвинуваченням Омельчук М.Г. і Сінєльнік Л.М. як працівників Банку у вчиненні ними злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.02.2007 Соловйову Л.В. та Кучинську С.М. було визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України; цивільний позов ПП „Залізничник" задоволено частково; стягнуто з Соловйової Л.В. та Кучинської С.М. в рахунок відшкодування матеріальних збитків 37 409,85 грн., моральної шкоди 5 000 грн. солідарно; з Соловйової Л.В. стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16 654, 19 грн.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31.03.2010 № 1-29 2010 року Омельчук М.Г. і Сінєльнік Л.М. (працівників право попередника відповідача) визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другої статті 367 КК України та звільнено останніх від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності; цивільний позов, заявлений потерпілим Богачем Євгенієм Сергійовичем (директор ПП «Залізничник») про стягнення з Банку 124 874,92 грн. (24 874,92 грн. матеріальної шкоди і 100 000 грн. моральнї шкоди) залишено без розгляду та роз'яснено потерпілому, що для захисту своїх інтересів він має право звернутися з позовом до суду про відшкодування шкоди, завданої злочином, в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.02.2007 та постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31.03.2010 № 1-29 набрали законної сили.

Так, зазначеними судовими рішеннями підтверджено, що злочинними діями Соловйову Л.В., Кучинської С.М., Омельчук М.Г. і Сінєльнік Л.М. завдано шкоди на суму 43 576,76 грн.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.02.2007 з Соловйової Л.В. та Кучинської С.М., зокрема, стягнуто на користь позивача 37 409,85 грн. матеріальних збитків.

Працівники відповідача Омельчук М.Г. і Сінєльнік Л.М. у добровільному порядку матеріальну шкоду на загальну суму 6 166,91 грн. не відшкодували.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2012 позовну заяву Богача Є.С. (директор ПП «Залізничник») до Банку, Омельчук М.Г і Сінєльнік Л.М. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином, передано на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2013 зі справи № 2/761/1531/2013 закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України і встановлено, що фактично Богач Є.С. звернувся до суду в інтересах ПП «Залізничник» до Банку, а тому роз'яснено позивачеві право на звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У пункті 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зазначено, що відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи факти, встановлені вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.02.2007 та постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31.03.2010, зважаючи на недоведення відповідачем відсутності вини своїх працівників у вчиненні злочину, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Банку 6 166,91 грн. матеріальної шкоди.

При цьому судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною другою статті 265 ЦК України встановлено, що якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Отже, враховуючи, що постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31.03.2010 цивільний позов, заявлений потерпілим Богачем Є.С. (директор ПП «Залізничник») залишено без розгляду; ПП «Залізничник» вчиняло дії (зверталося до суду), спрямовані на стягнення з відповідача матеріальної шкоди (вбачається з ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2012 і ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2013), то суд вважає, що строк позовної давност позивачем пропущено не було.

Крім основного боргу, ПП «Залізничник» просить стягнути з Банка 16 217,99 грн. втрат від інфляції, оскільки досудове слідство у кримінальній справі велося тривалий час, а при розгляді кримінальної справи заявлений цивільний позов був залишений без розгляду і по суті не розглянутий судами.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції визначена судом на підставі, зокрема, розрахунку аудиторської фірми «Аудит К» (далі - АФ «Аудит К») від 23.05.2007, відповідно до якого сума проіндексованого боргу станом на наведену дату складає 12 598,01 грн.; і довідкою про розрахунок індексу інфляції та визначення суми проіндексованого боргу, виданою фізичною особою - підприємцем Косменюком Олексієм Миколайовичем (далі - ФОП Косменюк О.М.) від 25.01.2011, відповідно до якої сума проіндексованого боргу складає 3 619,98 грн.

Разом з тим, у позовній заяві позивачем зазначено суму боргу х урахуванням індексу інфляції як 22 394,90 грн., отже, суд, зважаючи на те, що заяви про зменшення позовних вимог позивачем не подано, вважає за необхідне позов у відповідній частині задовольнити саме в сумі 22 384,90 грн., у стягненні ж з відповідача 10 грн. слід відмовити.

Що ж до решти вимог, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне у їх задоволенні відмовити з урахуванням такого.

Так, ПП «Залізничник» заявлено до стягнення витрати на послуги адвоката у сумі 5 000 грн. і витрати у сумі 2 600 грн. за проведення розрахунків величини індексу інфляції.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пункті 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем подано лише угоду від 12.02.2008 № 14-08, укладену адвокатом Колесником Ігорем Вікторовичем та Богачем Є.С.; інших же необхідних документів суду не подано. Крім того, зазначена угода і відтак - витрати на правову допомогу не стосуються розгляду даної (господарської) справи.

Що ж до витрат на проведення розрахунків величини індексу інфляції та визначення суми проіндексованого боргу, на підтвердження яких позивачем акт виконаних послуг від 14.02.2007 та актом виконаних робіт від 25.01.2011 № 1, то стягнення наведених витрат взагалі не передбачено чинним процесуальним законодавством.

За приписами статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що ставкою судового збору за подання позовної заяви майнового характеру є 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною першою статті 13 Закону України від 06.12.2012 №5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що станом на 01.01.2013 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 147 грн.

Отже, оскільки позов подано ПП «Залізничник» 26.12.2013, з Банку підлягає стягненню в доход державного бюджету України 1 720, 50 грн. судового збору з позовних вимог майнового характеру.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватного підприємства «Залізничник» (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Піонтковського, 8, кв. 1; ідентифікаційний код 31668761) 22 384 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 90 коп. матеріальної шкоди.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) в доход державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2014.

Суддя О. Марченко