Постанова

від 12.02.2014 по справі 5011-65/10454-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа№ 5011-65/10454-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін

від позивача: Криворог І.О.- представник за дов. б/н від 24.10.2012р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.11.2012р.

по справі № 5011-65/10454-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі -Інвест"

про стягнення 162625,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі -Інвест" (далі - відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суму основного боргу в розмірі 131 451,55 грн. за період з 30.06.2009 р. по 22.02.2010 р., інфляційну складову боргу в розмірі 20 455,48 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.06.2012 р. та 3% річних розмірі 10 718,45 грн. за період 01.07.2009 р. по 27.07.2012 р., а всього -162 625,48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2012р. у справі № 5011-65/10454-2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 611-LD від 09.06.2008 р. в розмірі 162 625,48 грн. задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" суму основного боргу в розмірі 131451,55 грн. основного боргу, 10 718,45 грн. - 3% річних та інфляційну складову боргу в сумі 20 455,48 грн. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 252,50 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи.

Крім того, апелянт зазначає, що протягом строку дії договору позивачем від відповідача 1 було отримано на свій рахунок значно більше коштів, ніж належно за спірним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. порушено апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 р. було зупинено апеляційне провадження у справі № 5011-65/10454-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі -Інвест" про стягнення 162625,48 грн. до остаточного вирішення пов'язаної з нею справи Господарського суду міста Києва №5011-36/18034-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсними частини 3, 4 пункту 7.6 Договору фінансового лізингу №611-LD від 09.06.2008р. та Договору фінансового лізингу №673-LD від 06.07.2008р.

05.08.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" надійшла заява про відновлення провадження по справі, в якому останнє зазначає про усунення обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження у справі № 5011-65/10454-2012. Зокрема, прийняттям Господарським судом міста Києва рішення від 20.05.2012р. по справі № 5011-36/18034-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. у справі №5011-65/10454-2012, апеляційне провадження було поновлено на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" надійшла заява про зупинення провадження у справі, оскільки Київським апеляційним господарським судом апеляційна скарга у справі №5011-36/18034-2012 була прийнята до провадження, що свідчить про те, що рішення за даною справою не набрало законної сили, яке було задавлено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. було зупинено апеляційне провадження у справі № 5011-65/10454-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі -Інвест" про стягнення 162625,48 грн. до остаточного вирішення пов'язаної з нею справи Господарського суду міста Києва №5011-36/18034-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсними частини 3, 4 пункту 7.6 Договору фінансового лізингу №611-LD від 09.06.2008р. та Договору фінансового лізингу №673-LD від 06.07.2008р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014р. у справі №5011-65/10454-2012, апеляційне провадження було поновлено на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідачів в засідання Київського апеляційного господарського суду 12.02.2014р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується витягом з відстеження пересилання поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (наявний в матеріалах справи) та з відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідачі не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 12.02.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг"- без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, 09.06.2008 р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем 1 (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 611-LD (далі - договір), предметом якого до умов договору є зобов'язання лізингодавця придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Відповідно до п. 1.3 договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач, при умові належного виконання зобов'язань за цим договором лізингодавцем, не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу

Згідно п. 7.1 договору складові лізингових платежів, їх сум та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 7.6 договору лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до євро Національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом Національного банку України на дату платежу, лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно з п. 11.1 договору задля забезпечення зобов'язань лізингоодержувача за договором лізингоодержувач надає лізингодавцю наступне:

- порука ТОВ "Інтеко-Холдінг" (код ЄДРПОУ 32493727) на суму еквівалентну 85000,00 Євро у формі та за змістом, прийнятною для лізингодавця.

Відповідно до п. 12.3 договору якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Згідно п. 12.4 договору лізингодавець має право розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

При настанні випадку невиконання та припинення дії даного договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовлялись письмово додатково (п. 12.5 договору).

Відповідно до п. 14.8 договору цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором. Одностороння відмова від цього договору повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Лізингодавець має право відмовитись від цього договору шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу за наступних обставин:

- у випадку невиконання лізингоодержувачем положень розділу 2 цього договору протягом періоду, визначеного у п. 2.1 цього договору;

- у випадку, передбаченому п.п. 5.4-5.5 цього договору.

Лізингоодержувач має право відмовитись від цього договору, у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 4 тижнів, про що лізингоодержувач зобов'язаний письмово повідомити лізингодавця.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, до договору фінансового лізингу сторонами було складено додаток № 2, у якому погоджено графік сплати лізингових платежів у відношенні наявного у користуванні відповідача предмету лізингу, що повністю відповідає умовам п. 7.1 договору.

Як вбачається з матеріалів справи в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 611-LD, 09.06.2008 р. між позивачем (лізингодавець), відповідачем 1 (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Холдінг", правонаступником якого є відповідач 2 (поручитель) було укладено договір поруки № 611/SUR (далі - договір поруки), предметом якого відповідно до умов договору поруки є зобов'язання поручителя, як солідарного боржника, безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до еквіваленту 85 000,00 Євро у т.ч. ПДВ та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога, з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-якиї заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані у вимозі.

Згідно п. 1.3 договору поруки поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення за будь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізингоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за цим договором.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки поручитель та лізингоодержувач не мають права переуступати, заставляти або будь-яким іншим чином передавати свої права та обов'язки за цим договором, без попереднього письмового погодження з лізингодавцем.

Згідно п. 3.8 договору поруки останній вступає у силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором.

Так, на виконання умов договору фінансового лізингу між ТОВ "Констракшн Машинері", позивачем та відповідачем 2 було складено акт приймання-передачі від 17.06.2008р., яким підтверджено набуття лізингодавцем права власності на погоджений між сторонами предмет лізингу -комбінований віброкаток JCB моделі VM 132D, серійний номер JCB1801839, номер двигуна 21822402 та отримання його відповідачем-1 у фінансовий лізинг відповідно до договору фінансового лізингу № 611-LD від 09.06.2008 р.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 611-LD від 09.06.2008 р.

Відповідач-1 в свою чергу у порушення умов договору припинив сплачувати лізингові платежі, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість за даним договором.

18.02.2010 р. позивач надіслав відповідачу 1 повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу № 611-LD та вимагав повернення предмета лізингу.

Згідно з актом приймання-передачі від 15.03.2010 р., підписаного сторонами, 22.02.2010 р. припинив дію договір фінансового лізингу № 611-LD від 09.06.2008 р. та 15.03.2010 р. відбулось фактичне приймання-передачі предмету лізингу.

20.06.2012 р. позивач звернувся до поручителя - ТОВ "Інтеко-Холдінг", правонаступником якого є відповідач 2, із вимогою за вих. № 1275 про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу № 611-LD від 09.06.2008 р. в сумі 131 451,55 грн.

Наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, а саме - видатковими накладними, актами звірки розрахунків та довідками про надходження коштів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи заборгованість по договору фінансового лізингу № 611-LD від 09.06.2008 р. в розмірі 131 451,55 грн. сторонами спірного договору сплачена не була.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника що протягом строку дії договору позивачем від відповідача 1 було отримано на свій рахунок значно більше коштів, ніж належно за спірним договором, оскільки останнім не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували повну сплату лізингових платежів за період користування предметом лізингу згідно договору фінансового лізингу № 611-LD від 09.06.2008 р.

При цьому додатком № 2 до договору передбачений графік лізингових платежів, за якими складові цих платежів, їх суми та строки оплати погоджені сторонами.

Також колегія суддів враховує п. 7.7 договору, відповідно до якого лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до договору на рахунок зазначений в розділі 16 договору, в сумі яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи містять повідомлення про лізингові платежі, що оформлювались рахунками-фактурами із банківськими виписками та відомостями про зарахування оплат.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодесу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 131451,55 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних в розмірі 20 455,48 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.06.2012 р. та 3% річних розмірі 10 718,45 грн. за період 01.07.2009 р. по 27.07.2012 р.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені правомірно.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми інфляційних та 3 % річних, погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідачів інфляційних в розмірі 20455,48 грн. та 3% річних розмірі 10 718,45 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що сума основного боргу повинна бути зменшена на суму вартості повернення і сума боргу перед позивачем складається з вартості предмету лізингу, зменшеної на суму оплат за договором та суму вартості повернення плюс комісійна винагорода, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу, яким відповідач користувався протягом строку дії договору лізингу і який є власністю позивача, виникло внаслідок припинення договору лізингу. Вказаний обов'язок не звільняє відповідача від обов'язку виконання грошових зобов'язань за договором лізингу, тобто від обов'язку сплатити лізингові платежі, оскільки строк сплати цих платежів настав в період дії договору лізингу, який повідомленням вих. № 273 від 18.02.2010 р. про відмову від договору лізингу було припинено на майбутнє з 22.02.2010 р.

Відповідно до п. 7.4 договору комісія за організацію, комісійні за користування предметом лізингу, аванс ціни предмета лізингу, комісія, відшкодування, передбачені цим розділом, є платаю лізингодавцю за отримане лізингоодержувачем у лізинг майно за цим Договором та компенсацією відсотків за кредит.

Таким чином, пунктом 7.4 договору сторони встановили, що лізинговий платіж являє собою єдність своїх складових, які в сукупності становлять плату за користування майном, переданим лізингоодержувачу в користування за договором лізингу.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення суми боргу по сплаті лізингових платежів на суму вартості повернутого предмета лізингу не передбачено ані договором лізингу, ані чинним законодавством.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне посилання скаржника на договір про переведення боргу № 04-04/11 від 04.04.2011 р., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, договір про переведення боргу суд не приймає до уваги, оскільки договір № 04-04/11 від 04.04.2011 р. був укладений з порушенням норм чинного законодавства.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" (скаржник) було відмовлено повністю в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (відповідач) про визнання недійсними ч.ч. 3, 4 пункту 7.6 договору фінансового лізингу №611-LD від 09.06.2008р. та Договору фінансового лізингу №673-LD від 06.07.2008р., що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013р., яким залишено без змін рішення Господарського сду міста києва від 20.05.2013р. у справі №5011-36/18034-2012.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2012р. у справі №5011-65/10454-2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2012р. у справі №5011-65/10454-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-65/10454-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко