Постанова

від 13.02.2014 по справі 910/17605/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа№ 910/17605/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

в судове засідання з'явився прокурор Чирва О.О. - посв. від 02.11.2012 року № 012468

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Рибачок В.А., Пінчук Л.А. - дов. від 30.09.2013 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Обрій 2000" на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року

у справі № 910/17605/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури (м. Київ) в інтересах держави в особі Київської міської ради (м. Київ)

до Приватного підприємства „Обрій 2000" (м. Київ)

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Приватного підприємства „Обрій 2000" про внесення змін до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.12.2005 року за № 66-6-00308 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його в такій редакції: „п. 4.2 Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київської міської ради № 89\9146 від 28.02.2013 року „Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.".

Рішенням від 19.11.2013 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Вніс зміни до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПП „Обрій 2000" та КМР від 28.10.2005 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 02.12.2005 року за № 66-6-00308 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме: п. 4.2 договору виклав у наступній редакції: „Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 року „Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України», встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки". Стягнув з ПП „Обрій 2000" в дохід Державного бюджету України 1 147 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПП „Обрій 2000" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року по справі № 910/17605/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/17605/13 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

В судове засідання 30.01.2014 року повноважні представники позивача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання був повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 13.02.2014 року представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги. Прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечувала.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурорів і представників відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави; обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

У п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на підставі ч. 1 ст. 21 Арбітражно-процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 Арбітражного процесуального кодексу України України.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

П. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-VI, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. „в" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Ст. 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За вказаних підстав суд вважає, що прокурор вірно визначив Київську міську раду в якості органу, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду даного спору.

28.10.2005 року Київська міська рада (орендодавець) та Приватне підприємство „Обрій 2000" уклали договір оренди земельної ділянки відповідно до умов якого орендодавець, на підставі п. 10 рішення Київської міської ради від 08.11.2001 року за № 85/1519, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку

Згідно з п. 2.1 договору від 28.10.2005 року об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - територія Парку культури та відпочинку „Гідропарк" у Дніпровському районі м. Києва; розмір - 0,2630 га; цільове призначення - для будівництва та експлуатації кафе з літнім майданчиком; кадастровий номер 8000000000:63:397:0082.

Відповідно до п. 2.2 договору від 28.10.2005 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 384 267 грн. 23 коп.

Договір від 28.10.2005 року було укладено на 25 років (п. 3.1).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору від 28.10.2005 року орендна плата розраховується та вноситься орендарем у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюються у розмірі 1,4% від її нормативної грошової оцінки.

Договір від 28.10.2005 року був зареєстрований, про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис від 02.12.2005 року за № 66-6-00308.

02.12.2005 року був складений акт приймання-передачі земельної ділянки від орендодавця орендарю.

28.02.2013 року Київською міською радою прийнято рішення „Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" № 89/9146, пунктом 1 якого визначено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747).

Додатком до рішення КМР від 28.02.2013 року № 89/9146 визначено перелік договорів, в які мають бути внесені зміни, зокрема, спірний договір.

Вказане рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 року у газеті Київської міської ради „Хрещатик" та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

19.06.2013 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу приватного підприємства „Обрій 2000" направлено лист № 05704-12868, в якому він повідомляв орендаря про прийняття Київською міською радою рішення від 28.02.2013 року № 89/9146 та необхідність укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди. Крім того, вказаним листом повідомлено орендаря про необхідність здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відповідач заперечував проти факту отримання вказаного листа. Прокурором та позивачем не було подано суду доказів його відправки відповідачу.

Відповідач наполягав на тому, що позивачем не було дотримано досудову процедуру внесення змін до договору оренди, а відтак, на його думку, в позові слід відмовити.

Проте таке твердження є помилковим, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, звернення до відповідача з вимогою про внесення змін до договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому це не позбавляє його права звернутися до суду з даним позовом до господарського суду.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 20.11.2012 року № 3-53гс12.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV в редакції Закону України від 02.10.2003 року № 1211-IV орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата (абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі").

Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

П. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (абз. 3 п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України);

не може перевищувати: для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. „в" п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 30 Закону України „Про оренду землі", в редакції Закону України від 02.10.2003 року № 1211-IV, визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 4.3 договору від 30.11.2004 року розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 4.7 договору від 30.11.2004 року розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

Київською міською радою прийнято рішення 28.02.2013 року за № 89/9146 і ним було встановлено річну оренду плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747).

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 04.07.2011 року по справі господарського суду Донецької області № 41/81пд.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.05.2013 року № 05704-9049 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:397:0082, відповідно до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року № 43/1877 з 2010 року складає 9 018 855 грн. 04 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Обрій 2000" на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року по справі № 910/17605/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року по справі № 910/17605/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/17605/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__17.02.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич