Постанова

від 11.02.2014 по справі 917/2097/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа № 917/2097/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "АвтоКрАЗ", м. Кременчук (вх. №136П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.13 року у справі № 917/2097/13

за позовом Підприємства зі 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез", м. Рубіжне, Луганська обл.

до ПАТ "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська обл.

про стягнення 11 950,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Підприємство зі 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" звернувся до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача ПАТ "АвтоКрАЗ" - 11 950,00 грн. боргу за поставлений товар згідно накладної № РН-0000146 від 01.06.2012 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.12.2013 року по справі №917/2097/13 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь Підприємства зі 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" 11950,00 грн. боргу, 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що позивачем не надано доказів отримання рахунку на оплату товару відповідачем під час отримання товару або пізніше. Крім того, відповідно до видаткової накладної №РН-0000146 від 1.06.2012 року позивачем здійснено поставку звичайної емалі МЛ-12 морська хвиля, а не емалі морська хвиля МЛ-12 RAL, що по суті є різними видами товару.

Відповідач зазначає, що і кількість товарних позицій у видатковій накладній №РН-0000146 від 1.06.2012 року та рахунку-фактурі №СФ-0000159 від 14.05.2012 року також відрізняється.

Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.2013 року по справі №917/2097/13 та прийняти нове, яким в задоволенні позовної заяви про стягнення 11950 грн. відмовити в повному обсязі.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони своїх представників в засідання судової колегії не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Позивач надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) була досягнута усна домовленість щодо поставки товару (емаль МЛ-12 морська хвиля).

На підставі вказаної вище домовленості, 01.06.2012 року позивач поставив, а відповідач отримав 600 кг. товару на загальну суму 37200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000146 від 01.06.2012 року та довіреністю ААД № 469777 від 30.05.2012 р. (а. с. 21 - 22).

Отримання товару представником Покупця також підтверджується його підписом на видатковій накладній № РН-0000146 від 01.06.2012 року.

Як зазначає позивач, на вказану кількість відвантаженого товару виписано рахунок - фактуру №СФ-0000159 від 14.05.2012 року на суму 46500 грн., який представник відповідача отримав разом з відвантаженим товаром та видатковою накладною № РН-0000146 від 01.06.2012 року, та який повинен був оплатити після його прийняття - 01.06.2012 року.

Однак, відповідач частково провів розрахунки за поставлений товар у розмірі 25 250,00 грн. (копії банківських виписок № 87 від 31.05.12 р., № 27 від 12.02.13 р. у матеріалах справи, а. с. 24 - 25). Тобто частково сплативши заборгованість за отриманий товар, відповідач визнав отримання замовленого товару. Доказів повернення (часткового) товару відповідач суду першої інстанції не надав. Не надано відповідачем і доказів про надсилання позивачу претензій, щодо якості кількості отриманого товару, або вимоги про заміну замовленого товару.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару згідно накладної № РН-0000146 від 01.06.2012 р. на суму 11 950,00 грн. (37 200,00 - 25 250,00).

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки чинним законодавством України, зокрема, статтями 638, 712 ЦК України , не передбачено обов'язку сторін щодо дотримання письмової форми договору поставки, а також не передбачено негативних наслідків укладення такого договору в усній формі, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи те, що строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару не встановлено сторонами у договорі, перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідача щодо оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000146 від 01.06.2012 року настав з моменту прийняття товару, а саме з 01.06.2012 року.

Зазначена позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011, а також в абз. 3 п. 1 Листа Вищого господарського суду від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем 05.04.2013 року в порядку ст. 530 ЦК України була надіслана відповідачу вимога про сплату заборгованості в сумі 11950 грн. (а.с. 18 - 25), котра залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 28.11.2011 р. у справі №43/308-10, вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи наведене суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань настав.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, а водночас і цивільного судочинства є добросовісність, розумність справедливість та судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару, і позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 11950,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.13 року у справі №917/2097/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 526, 530, 599, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського суду України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.13 року у справі № 917/2097/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 12.02.2014 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.