Ухвала

від 13.02.2014 по справі 813/4508/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 876/14491/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.

представника позивача Пастернака П.І.

представника відповідача Холявки І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (на даний час Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 р. за позовом приватного підприємства «Хітал Сервіс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У червні 2013 року ПП «Хітал Сервіс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. № 0000332210, яким донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 271222 грн. та № 0000342210, яким донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 181631,25 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 р. позов було задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. № 0000332210 та № 0000342210.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що в процесі проведення документальної позапланової перевірки ПП «Хітал Сервіс», було встановлено факт безпідставного відображення у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «Будівельна компанія «АРТ Груп», оскільки такі фактично не відбувалися, при цьому суд першої інстанції погодився з протилежними доводами позивача.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» щодо поставки меблів, позивачем не було надано доказів транспортування вказаних ТМЦ, стосовно взаємовідносин з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», яке виконувало для ПП «Хітал сервіс» ремонтні роботи, то акт виконаних робіт, який був взятий судом першої інстанції до уваги, не відповідав вимогам первинного документа, а у взаємовідносинах з ТзОВ «БК «АРТ Груп», первинна документація містить численні недоліки, що не узгоджується в вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області - Холявку І.Я., який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача ПП «Хітал Сервіс» - Пастернака П.І., який просив відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що в період з 26.04.2013 р. по 08.05.2013 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (на даний час ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Хітал-Сервіс» з питань здійснення господарських відносин з ТзОВ «БК «АТР Груп», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова складено акт від 17.05.2013 р. № 778/22-10/31977682, яким встановлено порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 271222 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 104121 грн. та 4 квартал 2011 року на суму 167101 грн., а також порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 145305 грн., у тому числі за серпень 2011 року на суму 82539 грн., за листопад 2011 року на суму 35185 грн., за грудень 2011 року на суму 27581 грн.

На підставі акта перевірки від 17.05.2013 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. № 0000332210, яким ПП «Хітал-Сервіс» донараховано податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 271222 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 271222 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000342210, яким ПП «Хітал-Сервіс» донараховано податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 181631,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 145305 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36326,25 грн.

Згідно п.138.1 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності.

Пунктом 138.1.1 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.9 ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (набув чинності з 01.01.2011 р.) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 ст.198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст.198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п.198.5 ст.198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п.201.6 ст.206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.201.7 та п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Як встановлено судом першої інстанції, положення вказаних вище законодавчих норм були виконані позивачем.

Суд вважає необґрунтованим твердження апелянта стосовно невідповідності первинних документів та їх недоліків з огляду на наступне.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України у своєму листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам та прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на вищевказане, викладеного не спростовують та підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (на даний час Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року в адміністративній справі № 809/3059/13-а, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.М.Багрій

Д.М.Старунський

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 18.02.2014 року