Рішення

від 11.02.2014 по справі 916/3285/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р.Справа № 916/3285/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Локтіонов Ю.В. за довіреністю № 23 від 27.08.2013р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Чабаненко Є.Б. за довіреністю № 137 від 31.12.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до приватного підприємства „Столяров Сервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Одеській області, про стягнення 643 388,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Столяров Сервіс" (далі по тексту - ПП „Столяров Сервіс") про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 643 388,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом виявлення Державною фінансовою інспекцією в Одеській області фінансових порушень у діяльності Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у вигляді безпідставної виплати матеріального забезпечення зокрема на користь відповідача, який є страхувальником в розумінні Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", згідно поданих ним заяв-розрахунків для подальшої виплати отриманих коштів на користь застрахованих осіб (працівників ПП „Столяров Сервіс").

Ухвалою від 24.01.2014р. господарським судом на підставі ст. 27 ГПК України було залучено Державну фінансову інспекцію в Одеській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

На адресу відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду даної справи, але конверти з поштовими відправленнями були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованих кореспонденцій, надісланих на юридичну адресу ПП „Столяров Сервіс" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що були повернуті органом зв'язку з позначками "адресат вибув" та "адресат не зареєстрований", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином відповідачів про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ПП „Столяров Сервіс" про час та місце розгляду даної справи, проте жодного разу представник останнього в судові засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки відповідачем не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Третьою особою заявлені позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до картки страхувальника від 03.09.2013р. ПП „Столяров - Сервіс" було зареєстроване у Одеській міській виконавчій дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 327 з 27.11.2012р.

Як свідчать матеріали справи, Одеською міською виконавчою дирекцію Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності протягом періоду з січня по квітень 2013р. було перераховано на розрахунковий рахунок ПП „Столяров Сервіс" грошові кошти в загальній сумі 643 388,17 грн. в якості матеріального забезпечення застрахованим особам - працівникам відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями № 2846 від 18.01.2013р., № 3121 від 24.01.2013р., № 3387 від 30.01.2013р., № 3636 від 05.02.2013р., № 3796 від 11.02.2013р., № 4074 від 15.02.2014р., № 4336 від 22.02.2013р., № 4595 від 26.02.2013р., № 4881 від 28.02.2013р., № 5128 від 07.03.2013р., № 5404 від 13.03.2013р., № 5681 від 19.03.2013р., № 5989 від 25.03.2013р., № 6252 від 29.03.2013р., № 6420 від 03.04.2013р., № 6649 від 09.04.2013р. Підставою для здійснення виплати вказаного матеріального забезпечення застрахованим особам - працівникам ПП „Столяров - Сервіс", як це зазначено у платіжних документах, були відповідні заяви-розрахунки від 04.01.2013р., від 11.01.2013р., від 17.01.2013р., від 23.01.2013р., від 29.01.2013р., від 05.02.2013р., від 11.02.2013р., від 15.02.2013р., від 21.02.2013р., від 27.02.2013р., від 05.03.2013р., від 12.03.2013р., від 18.03.2013р., від 22.03.2013р., від 27.03.2013р., від 02.04.2013р.

В подальшому, Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за результатами якої було складено акт № 041-76/8 від 02.07.2013р. Відповідно до вказаного акту ревізії фінансовою інспекцією було виявлено зокрема факт безпідставності виплати матеріального забезпечення на користь ПП „Столяров Сервіс" відповідно до поданих останнім заяв-розрахунків у зв'язку із відсутністю у даного підприємства найманих працівників, які в розумінні положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" є застрахованими особами. Вказаний висновок фінансової інспекції базувався на інформації, отриманій від управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, у відповідності до якої ПП „Столяров Сервіс" подавало до органів Пенсійного фонду України звіти з нульовими нарахуваннями суми заробітної плати, відповідно нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем не здійснювалась. Крім того, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси було надано інформацію про несплату ПП „Столяров Сервіс" будь-яких податків та зборів, а також про неподанням ним звітів за формою № 1ДФ. При цьому, проведення зустрічної перевірки ПП „Столяров Сервіс" фінансовій інспекції видалось неможливим через відсутність підприємства за місцезнаходженням.

За встановлених в ході перевірки обставин, Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було надіслано на адресу Державної фінансової інспекції в Одеській області вимогу про усунення виявлених ревізією порушень, викладену у листі № 15-041-23-14/7760 від 07.08.2013р., зокрема шляхом стягнення до бюджету Фонду суми безпідставно виплаченого матеріального забезпечення застрахованим особам, частина якого в сумі 643 388,17 грн. була виплачена на користь відповідача.

З огляду на викладене, на виконання вимог Державної фінансової інспекції в Одеській області та з метою повернення суми безпідставно виплаченого матеріального забезпечення застрахованим особам, Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду із даними позовними вимогами про стягнення із ПП „Столяров Сервіс" перерахованих на його розрахунковий рахунок грошових коштів в сумі 643 388,17 грн.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд вважає за необхідне звернутись до наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року N 2240-III (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням") загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

У відповідності до п.п. 2 - 4, 8 ст. 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" застрахованою особою є найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники). Страхувальником відповідно до цього закону є: а) роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону; б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону. Страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Страховим випадком є подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Положеннями ст. 4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29, п. 1 ч. 2 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом. В свою чергу, страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 20 названого Закону кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, на поховання.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

У відповідності до п.п. 5, 6, 8 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010р. за N 26, для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011) (далі - місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства. Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Проаналізувавши вищенаведені положення чинного законодавства у сфері соціального страхування, господарський суд доходить висновку, що одержувачами матеріального забезпечення, яке виплачується органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, є фізичні особи-наймані працівники (та інші особи у випадках, прямо передбачених законом). Визначеною законом правовою підставою для здійснення такого роду виплат є передбачені законом страхові випадки, з настанням яких у застрахованої особи виникає право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду. При цьому, законодавчо закріплений механізм передбачає виплату матеріального забезпечення на користь страхувальника - роботодавця/підприємства, що використовує найману працю, який зобов'язаний виплатити ці кошти застрахованій особі (найманому працівнику).

В свою чергу, відсутність на підприємстві застрахованих осіб та, як наслідок, несплата підприємством страхових внесків до бюджету Фонду соціального страхування, виключає правомірну можливість виплати підприємству матеріального забезпечення відповідно до поданих ним заяв-розрахунків.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 19.06.2013р. за № 6187/02, ПП „Столяров Сервіс" подавало до органів Пенсійного фонду України звіти з нульовими нарахуваннями суми заробітної плати, відповідно нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем не здійснювалась. Крім того, згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 21.06.2013р. за № 14464/9/20-30 ПП „Столяров Сервіс" не здійснювало сплати будь-яких податків та зборів, а також не подавало звітів за формою № 1ДФ.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у трудових відносинах із ПП „Столяров Сервіс" не перебувало жодної застрахованої особи, в результаті чого, у органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були відсутні належні правові підстави для перерахування на користь ПП „Столяров Сервіс" матеріального забезпечення застрахованим особам в сумі 643 388,17 грн. Таким чином, висновки з цього приводу, викладені в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 041-76/8 від 02.07.2013р., складеному Державною фінансовою інспекцією в Одеській області, є цілком правомірними.

За переконанням суду, здійснені на користь відповідача у спірних правовідносинах виплати стали результатом нехтуванням працівниками Фонду своїми повноваженнями щодо перевірки достовірності відомостей, включених страхувальником до поданих ним заяв-розрахунків.

Положеннями глави 83 ЦК України врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок або безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпід ставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналізуючи наведені законодавчі положення, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступному. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, повинно мати місце набуття або збереження майна; по-друге, таке набуття або збереження майна повинно бути за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язковою умовою виникнення даного виду зобов'язань є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

При цьому, слід зауважити, що відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлення судом факту відсутності будь-яких передбачених законом підстав для перерахування на користь ПП „Столяров Сервіс" матеріального забезпечення застрахованим особам в сумі 643 388,17 грн., а також враховуючи положення статей 1212, 1213 ЦК України, господарський суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача суми безпідставно виплачених коштів в розмірі 643 388,17 грн. Викладене має наслідком задоволення заявленого позову у повному обсязі.

За таких обставин, позов Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ПП „Столяров Сервіс" на користь позивача суми безпідставно виплачених грошових коштів в сумі 643 388,17 грн. відповідно до ст. 46 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 20, 21, 28, 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року N 2240-III (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 5, 6, 8 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010р. за N 26, ст.ст. 11, 509, 1212 - 1214 ЦК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд даних позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача шляхом присудження їх до стягнення в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 20, 21, 28, 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року N 2240-III (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 5, 6, 8 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010р. за N 26, ст.ст. 11, 509, 1212 - 1214 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства „Столяров Сервіс" /65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, код ЄДРПОУ 38438064/ на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності /65079, м. Одеса, Куликово поле, 1, код ЄДРПОУ 20987675/ суму безпідставно виплаченого матеріального забезпечення застрахованим особам в розмірі 643 388 грн. 17 коп. /шістсот сорок три тисячі триста вісімдесят вісім грн. 17 коп./.

3. Стягнути з приватного підприємства „Столяров Сервіс" /65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, код ЄДРПОУ 38438064/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області судовий збір в сумі 12 867 грн. 76 коп. /дванадцять тисяч вісімсот шістдесят сім грн. 76 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 17.02.2014р.

Суддя С.П. Желєзна