Постанова

від 29.01.2014 по справі 12/45(2009)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ 12/45(2009)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

секретаря судового засідання Ворони В.В.

представники сторін у судове засідання не з'явилися

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна

компанія «ІФГ Капітал»

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області

від 10.12.2013 року

у справі № 12/45 (2009) (суддя Л.М. Лавриненко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український

промисловий банк» в особі Чернігівської філії Товариства з

обмеженою відповідальністю «Український промисловий

банк»

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

2. Приватного підприємства «Алюмпласт сервіс»

про стягнення заборгованості 287 262, 93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2009 року по справі № 12/45 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з Приватного підприємства «Алюмпласт сервіс» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» 238 000 грн. заборгованості по кредиту, 19 851,54 грн. заборгованості по відсотках, 29 093,12 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1 385,86 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 2 883,31 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року по справі № 12/45(2009) відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» про залучення до участі у справі правонаступника позивача та заміну сторони у виконавчому провадженні.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року по справі № 12/45(2009) скасувати та задовольнити клопотання про заміну правонаступника позивача та заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року справу № 12/45(2009) було прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження надсилалась сторонам за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2009 року по справі № 12/45 стягнуто в солідарному порядку з Приватного підприємства «Алюмпласт сервіс» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» 238 000 грн. заборгованості по кредиту, 19 851, 54 грн. заборгованості по відсотках, 29 093,12 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1 385,86 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 2 883,31 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.03.2009 року було видано наказ на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2009 року по справі № 12/45.

16.04.2012 року державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 32161638 щодо виконання вказаного наказу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» звернулося з клопотанням про залучення його до участі у справі як правонаступника позивача та заміну сторони у виконавчому провадженні центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського МУЮ ГУЮ у Чернігівській області ВП № 32161638 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал».

Згідно ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Клопотання обґрунтоване тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» та Національним банком України укладено договір № 31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 року, за яким відбулася передача в управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» активів, що перебували на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», зокрема право вимоги за кредитним договором № 101/КВ-05, укладеним з Приватним підприємством «Алюмпласт сервіс». Заявник зазначив, що за умовами договору №31-Л від 05.09.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» є довірчим власником отриманих в управління активів.

Згідно ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

05.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк», установник управління), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (далі - ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», управитель) та Національним банком України (далі - НБУ) укладено договір № 31-Л про передавання в управління непроданих активів (далі - Договір управління).

Умовами Договору управління передбачено, що установник управління взяв на себе зобов'язання передати в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладання цього договору, а управитель зобов'язується прийняти в управління активи та вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління за рахунок активів. Перелік активів наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління та кредитори, вимоги яких виникли під час здійснення ліквідаційної процедури установника управління та розрахунки з якими не проведені.

Відповідно до п. 1.2 Договору управління, управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи.

Згідно з п. 3.1 Договору управління, передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначаються назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовну роботу.

Пунктом 2.4 Договору управління визначено, що управитель - ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» має право володіти, користуватись і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та цього договору; бути процесуальним правонаступником установника управління в справах, однією із сторін (учасників) яких є Установник управління, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є Установник управління (ТОВ «Укрпромбанк»).

Відповідно до п. 9.1 Договору управління, даний договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 3 років.

Згідно з п. 10.5 Договору управління, додатки до нього є його невід'ємною частиною.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» не може бути правонаступником, оскільки, відповідно до положення про договір управління він є строковим (п. 9.1. Договору управління) та до управителя не перейшло право власності. Крім того суд зазначив, що нормами чинного законодавства, які регулюють правовідносини щодо управління майном, не передбачено, що у разі укладення договору управління майном, відбувається заміна особи у правовідносинах.

Як вказано в п. 1.2 Договору управління, управитель є довірчим власником отриманих в управління активів.

Поняття договору управління майном закріплено ст. 1029 ЦК України, якою передбачено можливість виникнення на підставі зазначеного договору двох видів прав управителя на отримане в управління майно: права управителя на чуже майно (власником майна, що перебуває в управлінні, залишається установник); або права довірчої власності (право власності на довірене майно переходить від установника до управителя).

У даному випадку, під правом власності мається на увазі право володіння, користування та розпорядження майном у відповідності до умов договору управління.

Предмет договору управління становить не лише майно, передане в управління, але й вчинення управителем від свого імені будь-яких припустимих юридичних та фактичних дій, необхідних для управління майном в інтересах установника або визначеної ним третьої особи, з урахуванням обмежень, визначених договором і законом.

Таким чином, незважаючи на строковість, право володіти, користуватися та розпоряджатися довіреним майном, відповідно до умов договору управління, перейшло до управителя.

Крім того, п. 2.4 Договору управління передбачено, що управитель має право володіти, користуватись і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та цього договору; бути процесуальним правонаступником установника управління в справах, однією із сторін (учасників) яких є Установник управління, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є Установник управління.

Отже, підстави для вступу в справу управителя - ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» як процесуального правонаступника наявні.

Колегія суддів звертає увагу, що необхідно розрізняти правонаступництво універсальне та сингулярне.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов'язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Процесуальне правонаступництво відбувається як у разі універсального правонаступництва так і у разі переходу прав у зобов'язанні (сингулярного правонаступництва), що судом першої інстанції враховано не було.

Відповідно до абз. 3 п. 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ст. 25 ГПК України передбачає процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» має право бути процесуальним правонаступником в межах переданих йому прав Договором управління.

Актом приймання-передавання в управління непроданих активів ТОВ «Укрпромбанк» від 01.10.2013 року (далі - Акт приймання-передавання), складеним на виконання Договору управління, ТОВ «Укрпромбанк» передало, а ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» прийняло активи, наявні на балансі Установника управителя, зокрема права вимоги до ПП «Алюмпласт Сервіс», згідно кредитного договору № 101/КВ-05, код ЄДРПОУ 32284855, з балансовою вартістю активу 215 851,54 грн.

Вказаний акт приймання-передавання є двостороннім та підписаний ТОВ «Укрпромбанк», в особі ліквідатора Раєвського К.Є, який діє на підставі постанови правління Національного банку України від 21.01.2010 року № 19 та ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», в особі директора Шарапанюка О.Є., який діє на підставі статуту.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, оскільки Договір управління є тристороннім договором та відповідно до п. 10.5 вказаного договору, додатки до договору є його невід'ємною частиною, то і акт приймання-передавання в управління непроданих активів ТОВ «Укрпромбанк» від 01.10.2013 року повинен бути підписаний усіма трьома сторонами договору.

Проте, суд не звернувши увагу на письмові пояснення НБУ та підтримку останнім клопотання ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» про зміну ним сторони у виконавчому провадженні, дійшов висновку про необхідність складення тристороннього акту для належної передачі активів.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набрав чинності з 22.09.2012 року ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 11 ст. 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній НБУ юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Пунктом 13.9 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (далі - Положення) передбачено, що за результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній Договір про передавання в управління непроданих активів.

Таким чином, НБУ лише визначає управителя та підписує тристоронній договір.

Як передбачено п. 13.10 Положення, ліквідатор передає управителю активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі.

У відповідності до п. 3.1 Договору управління, передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначаються назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовну роботу.

Колегія суддів зазначає, що застереження про необхідність підписання актів приймання-передавання трьома сторонами в зазначених нормативних актах та Договорі управління відсутні, а отже підписання їх двома сторонами не суперечить нормам законодавства.

Слід звернути увагу, що у письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та Національний банк України підтримали клопотання ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» про правонаступництво та просили його задовольнити.

Частиною 1 ст. 1030 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 12/45 (2009) від 03.03.2009 року стягнуто в солідарному порядку з ПП «Алюмпласт сервіс», як позичальника та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як поручителя на користь ТОВ «Укрпромбанк» 238 000 грн. заборгованості по кредиту, 19 851,54 грн. заборгованості по відсотках, 29 093,12 грн. пені за прострочку повернення кредиту, 1 385,86 грн. пені за прострочку сплати відсотків, 2 883,31 грн. держмита та 118 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Таким чином, загальна сума боргу за кредитним договором склала 288 330,52 грн., з урахуванням держмита та ІТЗ - 291 331,83 грн.

Актом приймання-передавання від 01.10.2013 року за Договором управління передано активи, наявні на балансі Установника управителя на дату укладення цього договору, зокрема, вид активу: права вимоги до ПП «Алюмпласт Сервіс», згідно кредитного договору № 101/КВ-05, код ЄДРПОУ 32284855, балансова вартість активу 215 851,54 грн.

Тобто, рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 12/45 (2009) від 03.03.2009 року стягнуто заборгованість та штрафні санкції за кредитним договором № 101/КВ-05 в сумі 288 330,52 грн., а актом приймання-передавання від 01.10.2013 року передано актив на суму 215 851,54 грн. за тим же договором. При цьому передача активу відбулась після винесення рішення.

ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» у письмових поясненнях зазначило, що розбіжності у сумі заборгованості визначеної в рішенні суду (288 330,52 грн. без урахування держмита та ІТЗ) та акті приймання-передавання від 01.10.2013 року (215 851,54 грн.) пояснюються тим, що в рішенні суду містяться штрафні санкції, які не ввійшли до суми балансової вартості активів банку, а оскільки до ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» передано активи та право вимоги до ПП «Алюмпласт сервіс» за кредитним договором № 101/КВ-05, яким передбачено право нараховувати відсотки та штрафні санкції, а у випадку їх не погашення стягувати у примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необґрунтованою таку позицію ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», оскільки стягнута основна сума заборгованості по кредиту, в рішенні Господарського суду Чернігівської області у справі № 12/45 (2009) від 03.03.2009 року, складає 238 000 грн., тоді як в акті приймання-передавання від 01.10.2013 року зазначено 215 851,54 грн. Крім того, рішення суду було прийнято раніше ніж укладено Договір управління та складено акт приймання-передавання.

Проте, судова колегія вказує, що право на активи за Договором управління можуть бути передані повністю або частково за погодженням сторін.

Сторони, як вбачається з акту приймання-передавання від 01.10.2013 року, передали в управління вимоги до ПП «Алюмпласт сервіс» за кредитним договором № 101/КВ-05 в сумі 215 851,54 грн., тобто скористалися своїм правом на часткове передання прав в управління, що законом не заборонено.

Стосовно того, що рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 12/45 (2009) від 03.03.2009 року стягнуто заборгованість саме в солідарному порядку з ПП «Алюмпласт сервіс», як з позичальника та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як з поручителя, колегія суддів зазначає наступне.

В Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб міститься запис про припинення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Запис про припинення підприємницької діяльності внесено 11.02.2009 року.

Таким чином, фактично задовольнити вимогу може лише ПП «Алюмпласт сервіс».

В клопотанні міститься вимога замінити сторону у виконавчому провадженні № 32161638 центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського МУЮ ГУЮ у Чернігівській області з ТОВ «Укрпромбанк» на ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4А).

Сторонами у виконавчому провадженні, відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Як зазначно абз. 3 п. 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст. 25 ГПК України передбачає процесуальне правонаступництво у разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

У відповідності до п. 2.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Державний виконавець на підставі рішення суду виносить постанову про заміну сторони її правонаступником, визначеним відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 2.4 Договору управління передбачено, що управитель має право бути процесуальним правонаступником установника управління в справах, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є Установник управління.

Отже, наведені процесуальні норми, та положення Договору управління надають право заінтересованій особі звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на будь-якій стадії судового процесу може здійснити процесуальне правонаступництво, зокрема, зумовлене заміною кредитора в зобов'язанні.

Оскільки, в управління ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» перейшла тільки частина вимог, зазначена в рішенні Господарського суду Чернігівської області у справі № 12/45 (2009) від 03.03.2009 року, то ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» має право лише на той обсяг вимог, який відображено в акті приймання-передавання від 01.10.2013 року, складеному на підставі Договору управління.

З огляду на перелічене вище, колегія суддів дійшла до висновку про залучення до участі у справі правонаступника позивача - ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» та зміну сторони у виконавчому провадженні в межах переданих за Договором управління прав.

Колегія зазначає, що ТОВ «Укрпромбанк» не позбавлений права передати ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» вимогу за зобов'язанням в повному обсязі, а останній, в свою чергу, може звернутися до суду із заявою про процесуальне правонаступництво щодо всього зобов'язання визначеного в рішенні суду.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року по справі № 12/45 (2009) прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року по справі № 12/45 (2009) скасувати.

3. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» про залучення до участі у справі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та заміну сторони у виконавчому провадженні задовольнити частково.

4. Замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 26407041), як стягувача у виконавчому провадженні № 32161638 Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ ГУЮ у Чернігівській області по примусовому виконанню наказу № 12/45 Господарського суду Чернігівської області на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4А; код ЄДРПОУ 36645230) в частині стягнення з Приватного підприємства «Алюмпласт сервіс» (14005, м. Чернігів, пр-т Миру, 68, к. 210, код ЄДРПОУ 32284855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» 215 851,54 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня 54 коп.).

5. У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

6. Матеріали справи № 12/45 (2009) повернути до Господарського суду Чернігівської області.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 04.02.2014 року.