Ухвала

від 13.02.2014 по справі 822/4420/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4420/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Марченко О.О., представник на підставі довіреності

відповідача - Волчецький І.М., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Енергоремонт" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року приватне підприємство «Енергоремонт» звернулось до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суд та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган вказує, що у контрагента позивача - ТОВ «Дівич Гора» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності, що свідчить про відсутність реальності здійснення операцій з придбання та поставки товарів/ робіт по угодах, укладених з постачальниками та покупцями, що стверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дівич Гора» №267/220/3364653 від 14.08.2012 року, складеним ДПІ в Обухівському районі Київської області.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Енергоремонт" з питань взаємовідносин з ТОВ "Дівич-Гора", за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року за результатами якої складено акт № 49/22/32052374 від 29.01.2013 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 29 січня 2013 року.

Висновки ОДПІ щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 0000012201 про стягнення з позивача податку на прибуток та штрафних санкцій на загальну суму 39428 грн. 75 коп. базуються на тому, що на підставі наданих на перевірку документів зроблено висновки, що ПП "Енергоремонт" проведено лише документальне оформлення господарських операцій з придбання. Фактично такі операції не здійснювались в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання та не мали реального товарного характеру.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази спростовують твердження податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом не мали реального характеру.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, 12.02.2013 року податковим органом, на підставі акта перевірки №49/22/32052374 від 29.01.2013 року, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення№0000012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 39428,75 грн., з яких 31543 грн. за основним платежем та 7885,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з п. 44.1, ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, 20.03.2012 року між ПП «Енергоремонт» (замовник) та ТОВ «Дівич-Гора» (підрядник) укладено договір підряду №2003, відповідно до умов якого підрядник відряджає, а замовник приймає в своє розпорядження працівників підрядника для виконання робіт по установці шандор водозабора.

В підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Дівич Гора» позивачем надано податкові накладні, накладну, акти приймання виконання будівельно-монтажних робіт, акт виконання обстеження БНС блоку №3 та накази на оформлення заявки на персонал ТОВ «Дівич Гора» для ремонту глушок на ЦНД-4. Також встановлено, що 10 травня 2012 року сторонами підписана видаткова накладна № 31 щодо передачі товарно-матеріальних цінностей, які підрядник використав під час виконання підрядних робіт. Надано копії платіжних доручень та банківських виписок що підтверджують оплату позивачем отриманих від ТОВ "Дівич-Гора" підрядних робіт.

Таким чином позивачем доведено факт господарських відносин ПП «Енергоремонт» з ТОВ «Дівич Гора».

Щодо доводів податкового органу в акті перевірки та апеляційній скарзі на недобросовісність як платника податків ТОВ «Дівич Гора» та акт перевірки № 267/220/3364653 від 14.08.2012 року ДПІ в Обухівському районі Київської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дівич-Гора» за період січень-липень 2012 року, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів також не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання, найманих працівників тощо.

Разом з тим, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ "Дівич Гора".

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, відповідач на вище наведені факти посилається лише на акти перевірки та не підтверджує вказані доводи ніякими іншими доказами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 лютого 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.