Рішення

від 30.01.2014 по справі 911/4821/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 911/4821/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Денисенка Сергія Володимировича, м.Бровари

до Броварського міського споживчого товариства, м.Бровари

про стягнення 65110,89 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Денисенко С.В.; Буцька Л.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Денисенка Сергія Володимировича (далі - позивач) до Броварського міського споживчого товариства (далі - відповідач) про стягнення 65110,89 грн.

Провадження у справі №911/4821/13 порушено відповідно до ухвали суду від 27.12.2013 року та призначено справу до розгляду на 16.01.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засіданні 16.01.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 30.01.2014 року.

В судовому засіданні 30.01.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, подав заяву, в якій просив вважати заявлений в позові штраф, пенею за прострочення орендних платежів.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 30.01.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 року між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Сергієм Володимировичем (позивачем) та Броварським міським споживчим товариством (відповідачем) було укладено Договір № оф-2 оренди нежитлового приміщення № 47 по вул. Шолом-Алейхема, 93 в м. Бровари, Київської області, яке належить позивачу на праві власності.

Згідно з умовами Договору позивач передав відповідачу в тимчасове користування приміщення площею 61,4 кв.м під офіс строком до 30.09.2013 року.

Пунктом 6.1. Договору передбачено зобов'язання відповідача використовувати приміщення за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати орендні платежі.

Договір оренди підписаний повноважними представниками сторін і на виконання його умов позивач передав відповідачу орендоване приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.10.2012 року.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. орендар повинен щомісячно сплачувати орендну плату в сумі 5000 грн. на місяць не пізніше десятого числа поточного місяця.

Також, п. 4.5. Договору передбачено, що охоронна сигналізація, комунікаційні та комунальні послуги сплачуються орендарем на підставі показників лічильників та виставлених рахунків протягом десяти днів.

Однак, відповідач в порушення умов Договору з січня 2013 року припинив сплачувати орендні та комунальні платежі, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 55000 грн. за оренду приміщення та 1110,89 грн. по комунальним платежам.

Як вбачається з доданого до позову розрахунку, заборгованість з орендної плати в сумі 55000 грн. виникла за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року (в жовтні відповідачу нараховано подвійний розмір орендної плати у відповідності до п.п. 3.1., 8.3 Договору за користування приміщенням після закінчення терміну Договору). Заборгованість за комунальні платежі виникла за квітень 2013 року в сумі 816,55 грн., за травень 2013 року в сумі 173,48 грн. та за червень в сумі 120,86 грн.

Відповідні обставини відповідачем в ході розгляду спору не заперечені та не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У зв'язку з простроченням платежів за Договором позивач просить стягнути з відповідача 9000 грн. штрафу за період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року на підставі п. 4.4., 8.2 Договору в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Як передбачено п. 4.4., 8.2. Договору у випадку прострочення сплати орендних платежів чи комунальних послуг відповідач сплачує за кожний день прострочення штраф у розмірі 1% від простроченої суми.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, наведений в п. 8.2. Договору штраф за прострочення виконання зобов'язання не відповідає визначенню, передбаченому чинним законодавством, зокрема, ст. 549 Цивільного кодексу України, яка визначає штраф як неустойку в розмірі відсоткового відношення до суми заборгованості, в той час, як неустойкою за кожен день прострочення грошового зобов'язання визначено пеню.

Відповідна норма ст. 549 Цивільного кодексу України дає законодавче визначення неустойки (штрафу, пені) і не передбачає можливості зміни такого визначення в договорі. Умови договору не можуть змінювати змісту норми законодавства.

Таким чином, визначена договором неустойка в розмірі відсоткового відношення за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання за своє суттю у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України фактично є пенею.

У зв'язку з чим, позивач в ході розгляду спору просив вважати передбачений п. п. 4.4., 8.2. Договору штраф пенею за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи норму ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідний . п. 4.4., 8.2. Договору слід розуміти як стягнення пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що всупереч Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Таким чином, судом здійснено правильний розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду нарахування з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована окремо по кожному періоду заборгованості протягом шести місяців від дати прострочення, що складає всього 2551,36 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 56110,89 грн. та пені в сумі 2551,36 грн. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1550,10 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем понесені витрати на послуги адвоката в сумі 6000 грн., що підтверджується Договором про надання юридичних послуг від 20.09.2023 року, свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю та актом про надання та оплату послуг. Таким чином, з огляду на норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 5405,75 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Броварського міського споживчого товариства (07400, м. Бровари, вул. Воз'єднання, 7а, кв. 55, код 01755077) на користь Фізичної особи-підприємця Денисенка Сергія Володимировича (07400, Київська обл., м. Бровари, пров. Радянський, 8, код 2162111819) 56110,89 грн. боргу, 2551,36 грн. пені, 1550,10 грн. витрат по сплаті судового збору та 5405,75 грн. адвокатських витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кошик А.Ю.