Ухвала

від 12.02.2014 по справі 801/6017/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/6017/13-а

12.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Бєлоглазова Ю.О.

за участю сторін:

від позивача (ОСОБА_2): ОСОБА_2,

від відповідача (Кримської митниці Міндоходів): Гончаренко Тетяна Вікторівна, довіреність № 05-07/969 від 04.02.14,

розглянувши апеляційну скаргу Кримської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 13.08.13 у справі № 801/6017/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Кримської митниці Міндоходів (вул. Мальченка, 22, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95491)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2013 адміністративний позов ОСОБА_2 до Кримської митниці Міндоходів про стягнення - позов задоволено частково.

Стягнуто з Кримської митниці Міндоходів (ЕДРПОУ 38711399) на користь ОСОБА_2 різницю в заробітку за час затримки виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 по справі № 2а-28/09/0106 про поновлення ОСОБА_2 на роботі у сумі 20809,82грн. (двадцять тисяч вісімсот дев'ять гривен вісімдесят дві копійки) (з подальшим відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів, які підлягають стягненню) за період з 02.12.2009 по 31.01.2013.

В іншій частині позову відмовлено (арк.с.133-135).

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача - Кримської митниці Міндоходів звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, позивач не звертався до Державної виконавчої служби України із заявою про примусове виконання судового рішення; лише 29.11.2010 з метою виконання судового рішення ОСОБА_2 звернувся з листом до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції Міністерства юстиції; виконавче провадження по справі № 2а-28/2009 тривало до 18.02.13 та було закінчено у зв'язку із виконанням судового рішення; 01.02.2013 Держмитслужбою України було видано наказ № 82-к, яким поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інспектора митного поста «Євпаторія» Кримської митниці; на підставі наказу Держмитслужби України від 01.02.2013 № 272-к; Кримською митницею було видано наказ від 01.02.2013 № 82-к «По особовому складу», яким поновлено ОСОБА_2 на раніше займаній посаді, яку зазначено вище; враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності, та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем; статтею 29 Кодексу законів про працю України передбачені певні обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо працівників, які прийняті, поновлені на посаді, тощо; виконання цих обов'язків можливе лише за ініціативними діями обох сторін у трудових правовідносинах (працівника та працедавця); самостійне уникнення позивача від звернення до роботодавця призвело до виконання судових рішень Держмитслужбою України та Кримською митницею 01.02.2013 з незалежних від зазначених митних органів причин; постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 у справі № 2а-28/09/0106 в частині поновлення позивача на посаді було виконано Держмитслужбою України 01.02.2013 шляхом видання наказу № 82-к про поновлення на посаді.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати по мотивам, викладеним в ній.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до наказу № 28 від 13.02.1995 позивач був прийнятий на посаду інспектора Евпаторійської митниці.

Наказом Державної митної служби № 652-к від 25.04.2008 позивача звільнено з займаної посади з 30.04.2008 у зв'язку з ліквідацією Кримської регіональної митниці; наказом Кримської регіональної митниці Державної митної служби України № 250-к від 29.04.2008 позивача звільнено з займаної посади з 30.04.2008 у зв'язку з ліквідацією Кримської регіональної митниці, що встановлено постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 по справі № 2а-28/09/0106.

01.12.2009 постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.09 у справі №2а-28/09/0106 задоволено повністю; постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.09 у справі № 2а-28/09/0106 скасовано; прийнято нову постанову; позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України №652-к від 25.04.2008 та наказ Голови комісії з питань ліквідації Кримської регіональної митниці №250-к від 29.04.2008 в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади з 30.04.2008 по пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_2 з 30.04.2008 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту "Євпаторія" Кримської митниці Державної митної служби України; стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2008 по 01.12.2009, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи: лютий та березень 2008 року - 3149,09 грн. в розмірі 56788,59 грн. з урахуванням утриманих податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів без врахування оплати листків непрацездатності серії АБЕ №800231 від 29.04.2008 та №800662 від 23.05.2008 з 29.04.2008 по 30.05.2008; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 33,40 грн. судового збору; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 з 30.04.2008 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту "Євпаторія" Кримської митниці Державної митної служби України та стягнення середнього заробітку в сумі 3149,09 грн. - у межах суми стягнення за один місяць з урахуванням утриманих податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів (арк. с. 26 - 29).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2013 в частині визнання протиправними наказів та поновлення позивача на роботі постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 по справі № 2а-28/09/0106 залишено без змін ( арк. с . 26-29).

29.11.2010 постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України АР Крим було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого лист № 2а-28/2009 виданого 03.03.2010 про допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 з 30.04.2008 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Евпаторія" Кримської митниці Державної митної служби України (арк. с. 17).

07.12.2010 Кримська митниця Державної митної служби України звернулась зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2010 щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 з 30.04.2008 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Евпаторія" Кримської митниці Державної митної служби України, що підтверджується скаргою відповідача від 06.12.2010 № 17-07/8878 з відміткою Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України АР Крим про отримання скарги, постановою про відмову в задоволенні скарги від 29.12.2010, копії яких є в матеріалах справи ( арк. с. 64-68).

01.02.2013 Наказом Кримської митниці Державної митної служби України № 82-к на виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 по справі № 2а-28/09/0106 та відповідно до наказу Державної митної служби України від 01.02.2013 № 272-к скасовано наказ Кримської митниці від 29.04.2008 № 250-к "Про звільнення працівників" в частині звільнення 30.04.2008 з займаної посади ОСОБА_2, головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Євпаторія" Кримської митниці", поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Євпаторія" Кримської митниці з 30.04.2008 (арк. с. 12).

04.02.2013 Наказом Кримської митниці Державної митної служби України № 88-к відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України звільнено ОСОБА_2, головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Євпаторія" Кримської митниці , із займаної посади 04.02.2013 за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України (арк. с. 13).

18.02.2013 Постановою про закінчення виконавчого провадження допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Євпаторія» Кримської митниці державної митної служби України - закінчено (арк. с. 18).

Згідно з довідкою Державної митної служби ОСОБА_2 до 30.04.2008 працював у Кримській регіональній митниці та його нарахована заробітна плата по місяцям становить: лютий 2008 року 4187,00 грн за 22 робочих днів (176 годин); Березень 2008 року 3711,00 грн, за 20 робочих днів (159 годин). Середньомісячна кількість робочих днів за вказаний період складає 21 днів (167,5 годин.; Відповідно до п.2 ст. 2 Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 X" 100 нарахована середня заробітна плата ОСОБА_2 становить 3949,65 грн. Нарахована середньоденна заробітна плата становить 188,64 грн"; Середня заробітна плата з відрахуванням обов'язкових податків та зборів становить 3149,48 грн., середньоденна заробітна плата з відрахуванням обов'язкових податків та зборів становить 150,42 грн. (арк. с. 10).

Судом першої інстанції з'ясовано, що в період з 02.12.2009 по 31.01.2013 позивач працював, перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний, та отримав заробіток у загальній сумі 128404,42грн., що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1, карткою індивідуальних відомостей про застраховану особу Управління пенсійного фонду України у м. Сакі та Сакському районі від 10.04.2013, довідкою Державної податкової інспекції у м. Евпаторії від 31.07.2013, довідкою Управління пенсійного фонду України у м. Євпаторія від 15.07.2013.

Згідно з наданою Кримською митницею довідкою про розмір середньоденної заробітної плати позивача за період роботі у Кримській митниці за 2 останніх місяця роботи, її розмір складає 188,64грн.

Кількість днів затримки виконання рішення суду за період з 02.12.2009 по 31.01.2013 складає 791 день, середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення складає 149214,24грн. (188,64грн. х 791день).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, 236 Кодексом законів про працю України, Порядком розрахунку середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки чинне трудове законодавство передбачає покладання на роботодавця відповідальність за затримку виконання судового рішення у вигляді стягнення середнього заробітку, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення таких сум без обмеження будь-яким строком, як це передбачено ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади) з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням; поновлення безперервного стажу роботи, у тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою.

У відповідності до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 235 Кодексу законів про працю України негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку №100, а саме, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяця роботи.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у випадку вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12 грудня 2012 року по справі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановив, що передчасним є висновок про те, що вимушений прогул позивача необхідно обчислювати від часу відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення.

Таким чином, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави, а тому вимушений прогул за затримку виконання рішення суду слід обчислювати з наступного дня після проголошення судового рішення про поновлення працівника на роботі та допуску вказаного рішення до негайного виконання.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992. "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, посилаючись на зазначену постанову Пленуму, згідно якого, у разі присудження оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав й час.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 по справі № 2а-28/09/0106 про поновлення ОСОБА_2 з 30.04.2008р. на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Евпаторія" Кримської митниці Державної митної служби України, яке було допущене до негайного виконання, виконано лише 01.02.2013.

Таким чином, вимушений прогул за затримку виконання рішення суду слід обчислювати до дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про поновлення на роботі.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , що різниця в заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача, яке допущене до негайного виконання, за період з 02.12.2009 по 31.01.2013 складає 149214,24грн (з подальшим відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів, які підлягають стягненню).

Що стосується задоволення вимог лише в розмірі 20809,82грн. (149214,24грн. - 128404,42грн.) (з подальшим відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів, які підлягають стягненню), судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовує положеннями пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", яким дійсно було роз'яснено судам, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомоги по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Зазначені положення постанови Пленуму Верховного Суду України кореспондувалися із приписами частини третьої статті 117 Кодексу законів про працю України, якими було встановлено, що в разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Однак, частину третю статті 117 Кодексу законів про працю України виключено Законом України від 20.12.2005 №3248-ІV, у зв'язку з чим, у суду не було жодних правових підстав для зменшення належного позивачу до сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму отриманої допомоги по безробіттю та заробітку по новому місцю роботи.

Однак, позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції, і у судової колегії відсутні підстави для його перегляду поза межами апеляційної скарги відповідача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за період з 01.02.2013 по 04.02.2013 позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду було виконано 01.02.2013.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції надав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Кримської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.13 по справі № 801/6017/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.13 по справі № 801/6017/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 17 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна