Ухвала

від 13.02.2014 по справі 815/7004/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7004/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року Дочірнє підприємство «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013р. №0000332210 та №0000322210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Логістик-голд», порушують норми ст.204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину. Підприємство не наділено повноваженнями щодо здійснення загального контролю за іншими підприємствами, а також не має права здійснювати нагляд за своїми контрагентами, проводити перевірку їх фінансового стану, матеріально-технічної бази. Поставка послуг була належним чином виконана та на підтвердження її виконання податковому органу були надані належним чином оформленні первинні документи. Викладені в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою податкового ревізора-інспектора, так як були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. В акті перевірки немає належних обґрунтувань того, що угода з контрагентом ТОВ «Логістик-голд» порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства чи спрямована на заволодіння майном держави. Визнання правочинів нікчемними є виключною прерогативою суду, у податкових органів такі повноваження відсутні. На момент укладання та виконання договору ТОВ «Логістик-голд» було платником податку на додану вартість, на підставі чого постачальником на законних підставах була видана податкова накладна.

ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що в ході проведення перевірки достовірності відображення в податковому обліку господарської операцій позивача з ТОВ «Логістик-голд» встановлено безтоварність угод та недоведеність їх реальності. За результатами перевірок контрагента позивача встановлено факти, що свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності. Зокрема, встановлено відсутність управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Як наслідок, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, отримані згідно податкових накладних від ТОВ «Логістик-голд». Вимоги позову відповідач вважає необґрунтованими та в задоволенні їх просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №477 від 22.04.2013р. «Про проведення позапланової невиїзної перевірки», згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 23.04.2013р. по 29.04.2012р. посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД» (код за ЄДРПОУ 22483602) по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Логістик-голд» (код за ЄДРПОУ 37089959) за період з 01.05.2010р. по 31.03.2013р., за результатами якої складено акт перевірки №1520/22-1/22483602 від 14.05.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Логістик-голд», в результаті чого занижено суму податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат на загальну суму 4167 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року в сумі 4167 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Логістик-голд» за період жовтень 2010 року на загальну суму 3333 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно договору №21 від 04.10.2012р., укладеного між Дочірнім підприємством «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД» та ТОВ «Логістик-голд», останнє виконує власними та залученими силами і способами всі передбачені замовником будівельні роботи. ТОВ «Логістик-голд» виписано податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими включено позивачем до податкового кредиту відповідних місяців. Однак, згідно звітів, наданих контрагентом позивача до податкового органу неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а тому згідно ч.1, 5 ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Логістик-голд» підпадають під ознаки нікчемності та, відповідно, усі задекларовані підприємством за період з 05.05.2010р. по 30.06.2011р. податкові зобов'язання та податковий кредит підпадають під ознаки нікчемності.

На підставі вказаного акту перевірки 27.05.2013р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000332210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 5209 грн. (в т.ч. за основним платежем - 4167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1042 грн.);

- №0000322210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4167 грн. (в т.ч. за основним платежем - 3333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 834 грн.).

Задовольняючи позов Дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД» про визнання неправомірними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, а тому винесенні податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Логістик-голд» (Виконавець) було укладено договір №21 від 04.10.2010р., за умовами якого Виконавець виконує власними і задіяними силами та способами всі передбачені Замовником роботи та здає в обумовлені строки роботу Замовнику, а Замовник здійснює оплату виконаних робіт. Об'єктом за вказаним договором є житловий будинок №19 з прибудованим дитячим садком.

На підтвердження реального виконання господарських операцій згідно вказаного договору позивачем надано: податкову накладну від 29.10.2010р. №102004, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, підсумкову відомість ресурсів за жовтень 2010 року, платіжне доручення №668 від 22.10.2010р., довідку від 19.08.2013р. №198 про завершення робіт на кінець жовтня щодо внутрішньої штукатурки та шпаклівки стін на об'єкті «Дитячий садок» ж/д №19, 19а з прибудованим дитячим садком-яслі на 55 місць в селищі Котовського м.Одеса, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосереднім контрагентом позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Логістик-голд» укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, про здійснення оплати за договорами свідчать платіжні доручення, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсними не визнавався, а отже є чинним.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.