Постанова

від 14.02.2014 по справі 823/4112/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року справа № 823/4112/13-а

17 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Демченко Н.Ю.,

за участю:

представника позивача - Аваєвої Н.В. (за довіреністю),

відповідача 1 - не прибув,

представника відповідача 2 - Плахотнюка О.С. (за довіреністю),

представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ АГРАРНІ ТРАДИЦІЇ" до голови Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області Черевка Олександра Анатолійовича, Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Шполянська районна рада, - про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ АГРАРНІ ТРАДИЦІЇ" (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до голови Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області Черевка Олександра Анатолійовича (далі-відповідач 1), Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області (далі-відповідач 2), в якому просило з урахуванням уточнень від 14.02.2014:

1) встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача 2 у створенні комісії з проведення перевірки господарської діяльності позивача згідно з розпорядженням від 27.11.2013 №345;

2) визнати протиправним розпорядження від 27.11.2013 №345 про затвердження комісії щодо перевірки діяльності в Шполянському районі позивача;

3) скасувати розпорядження відповідача 1 від 27.11.2013 №345;

4) зобов'язати відповідача 2 за свій рахунок опублікувати рішення суду, яким скасовано розпорядження відповідача 1 від 27.11.2013 №345, в друкованому виданні "Шполянські вісті" та на інтернет-ресурсі www.shpolavisti.com.ua у той же спосіб, яким було опубліковано статті щодо результатів перевірки позивача;

5) стягнути з відповідача 2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100000,00грн. (сто тисяч гривень).

Також позивач просив стягнути з відповідача 2 на користь позивача сплачений судовий збір та судові витрати у розмірі 2318,70грн. і постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності відповідача 1, яку направити до прокуратури Черкаської області.

Від позовної вимоги №3 представник позивача в судовому засіданні відмовився.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження прийняте безпідставно, з перевищенням, на думку позивача, повноважень і компетенції, що призвело до збирання і використання в друкованих засобах масової інформації та інтернет-ресурсах відомостей, які є комерційною таємницею позивача, заподіяло шкоду його майновим та особистим немайновим інтересам, його діловій репутації. У зв'язку з цим, позивач просив встановити у судовому порядку відсутність повноважень районної адміністрації створювати комісію з перевірки господарської діяльності позивача, визнати протиправним таке рішення і захистити порушені права, шляхом зобов'язання відповідачів опублікувати рішення суду в цій справі на інтернет-ресурсі, на якому мало місце поширення інформації про позивача щодо результатів перевірки його господарської діяльності комісією, та відшкодувати моральну шкоду, спричинену порушенням ділової репутації позивача.

Відповідачі проти позову заперечували з тих підстав, що створення ними комісії з перевірки господарської діяльності обумовлене виконанням делегованих на засіданні сесії Шполянською районною радою таких повноважень та у зв'язку з необхідністю реагування на звернення окремих осіб-пайовиків села.

Шполянська районна рада проти позову заперечувала з тих підстав, що на її сесії за наслідками перевірки звернень прийнято депутатами рішення доручити районній державній адміністрації створити комісію з перевірки господарської діяльності позивача і про наслідки її діяльності - повідомити.

Заслухавши пояснення представників учасників, дослідивши докази у їх взаємозв'язку з точки зору повноти, логічної послідовності, належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З письмових доказів у справі суд встановив, що рішенням Шполянської районної ради від 21.11.2013 №27-17/VI доручено Шполянській РДА створити робочу комісію щодо діяльності у Шполянському районі позивача за участю спеціалістів райдержадміністрації та депутатів районної ради. У зв'язку з цим Шполянська РДА прийняла розпорядження від 27.11.2013 №345, яким утворила комісію щодо перевірки діяльності в Шполянському районі ТОВ «Українські аграрні традиції» та затвердила її склад згідно з додатком до розпорядження. Суд встановив, що до складу цієї комісії ввійшли посадові особи відповідача 2, держземагенства у Шполянському районі, депутати Шполянської районної ради, окремі сільські голови Шполянського району, також керівники інших суб'єктів господарювання і не ввійшли представники позивача.

Згідно з поясненнями представника відповідача 2 члени створеної комісії здійснили виїзд на земельні ділянки, які використовує позивач, для з'ясування факту переорювання земельних ділянок, які належать іншим особам. Однак жодних рішень за наслідками такої перевірки не приймалось.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначений Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 №586-XIV (далі - Закон №586-XIV).

Відповідно до ст.2 Закону №586-XIV основними завданнями місцевих державних адміністрацій є: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації згідно з ч.1 ст.28 Закону №586-XIV мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону. Відповідно до ч.2 вказаної статті місцеві державні адміністрації мають право залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій, а також залучати громадян, суб'єктів господарювання, їх об'єднання, наукові установи та консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, до підготовки аналізів регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів.

Ст.16 Закону №586-XIV передбачено, що місцеві державні адміністрації виключно в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль, зокрема, за: збереженням і раціональним використанням державного майна; використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів; тощо.

Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону №586-XIV голови місцевих державних адміністрацій для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій утворюють консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.

Ч.1 ст.6 Закону №586-XIV передбачено право голови місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видавати розпорядження на виконання, зокрема, делегованих повноважень.

Враховуючи, що рішення Шполянської районної ради, яким доручено відповідачу створити комісію з перевірки діяльності позивача та доповісти про результати є діючим і ніким не оскаржене, тому фактичне його виконання, шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження, є обґрунтованим.

Вищенаведені норми законодавчих актів обгрунтовують наявність компетенції (повноважень) у Шполянської РДА щодо створення комісій. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо відмови позивача від позовної вимоги скасувати розпорядження голови Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області Черевка О.А. від 27.11.2013 №345, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що станом на час розгляду справи оскаржуване розпорядження визнано таким, що втратило чинність згідно з розпорядженням відповідача 2 від 23.12.2013 №416. Отже відмова позивача не порушує прав, обов'язків чи інтересів інших осіб. Відповідно до ст.11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд взяв до уваги, що ч.1 ст.51 КАС України закріплює право позивача відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

У зв'язку з викладеним, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України суд прийняв відмову від частини позовних вимог та дійшов висновку про необхідність в цій частині закрити провадження.

Щодо вимоги позивача визнати протиправним розпорядження від 27.11.2013 №345, суд зазначає таке.

За змістом п.1 ч.2 ст.162 КАС України суд наділений правом визнати протиправним і скасувати або визнати нечинним рішення суб'єкта владних повноважень. У зв'язку з цим, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у задоволенні вищевказаної позовної вимоги.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Абз.2 ч.4 ст.4 вказаного закону передбачено, що органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності встановлюються виключно законами.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю) (абз.8 ч.4 ст.4 Закону №877-V).

Ч.3 ст.36 Закону №586-XIV визначено, що місцевим державним адміністраціям заборонено втручатися у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків, визначених законом.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач 2 не наділений повноваженнями здійснювати перевірку господарської діяльності позивача з огляду на призначення та завдання місцевих органів виконавчої влади. В контексті пояснень представника відповідача про діяльність комісії суд зауважує, що дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності знаходиться в сфері повноважень інспекцій сільського господарства на підставі Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України». Права органу виконавчої влади організувати дублювання функцій іншого державного органу не передбачено.

Згідно з інформацією в газеті «Шполянські вісті» (а.с.132-133) окрім виїзних засідань, член комісії М.Лазаренко запропонував подати запит у податкову інспекцію з метою отримати інформацію чи позивач сплачує податки з доходів фізичних осіб за орендовані землі, а також перевірити реєстрацію працівників позивача. Також встановлено незаконність виділення земельних паїв, незаконність реєстрації договорів оренди.

Враховуючи позовні вимоги та завдання адміністративного судочинства, на підставі ч.2 ст.11 КАС України суд для повного захисту порушених прав позивача дійшов висновку вийти за межі позовних вимог. Оскільки програми діяльності створеної відповідачем комісії про перевірку діяльності позивача суду не надано, а позивач є суб'єктом господарської діяльності приватного права, керуючись п.8 ч.2 ст.162 КАС України щодо повноваження суду визнавати наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність визнати відсутність компетенції Шполянської РДА перевіряти господарську діяльність ТОВ "УКРАЇНСЬКІ АГРАРНІ ТРАДИЦІЇ" із вищевказаних питань.

Стосовно позовних вимог зобов'язати відповідача 2 за свій рахунок опублікувати рішення суду, яким скасовано розпорядження відповідача 1 від 27.11.2013 №345, в друкованому виданні "Шполянські вісті" та на інтернет ресурсі www.shpolavisti.com.ua у той же спосіб, яким було опубліковано статті щодо результатів перевірки позивача, та стягнути з відповідача 2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100000,00грн., суд зазначає наступне.

Ч.2 ст.17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому ч.4 ст.105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень; зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи не вчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Таким чином, предметом адміністративного судочинства є перевірка правомірності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. Зобов'язати державний орган у сфері публічних правовідносин вчинити певні дії в рамках адміністративного судочинства можливо лише з урахуванням вимог абз.2 ст.19 Конституції України.

Суд звернув увагу, що вимога про зобов'язання Шполянську РДА опублікувати рішення суду про скасування розпорядження від 27.11.2013 №345 в друкованому виданні та на інтернет ресурсі за своєю природою є способом захисту ділової репутації підприємства. Разом з цим, зобов'язання відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 2 моральну шкоду в розмірі 100000,00грн. також обґрунтовано позивачем необхідністю захисту ділової репутації позивача.

Суд встановив, що в друкованих засобах масової інформації та інтернет-ресурсі розміщено статті щодо результатів роботи комісії про перевірку діяльності позивача, створеної відповідачем 2 (а.с.132-135; 152-153). Правдивість, коректність висловлювань у розміщеній інформації не є предметом адміністративного судочинства у цій справі.

Відповідно до ст.275 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV (далі - ЦК України) захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, поновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК України), спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (ст. 277 ЦКУкраїни), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК України) тощо. Способами захисту гідності чи ділової репутації можуть бути також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України в постанові Пленуму від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами КАС України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті самого спору. Абз.2-3 п.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8 передбачений обов'язок суду звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Оскільки до владних управлінських функцій (повноважень) відповідачів не входить публікація судових рішень, тому суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги не є публічно-правовими. Захист ділової репутації, у т.ч. шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень спростувати поширену інформацію і відшкодувати моральну шкоду, завдану цим поширенням, є цивільно-правовим за своєю природою. Згідно з ч.1 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають право звертатися до господарського суду. Тому суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України з роз'ясненням, що вони розглядаються в порядку господарського судочинства.

Щодо клопотання позивача про зобов'язання винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності голови Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області Черевка Олександра Анатолійовича та направлення її до прокуратури Черкаської області, суд зазначає наступне.

Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення явних ознак порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Крім того, це є правом, а не обов'язком суду. З огляду на відсутність жодних доводів та доказів необхідності прийняття судом таких рішень, суд за власної ініціативи таких підстав також не вбачає, а отже клопотання задоволенню не підлягає.

Клопотання представника позивача стягнути з відповідача 2 судові витрати, пов'язані із розглядом справи (витрати, що пов'язані із прибуттям до суду, добові, компенсація за відрив від основної роботи), на загальну суму 2318грн. 70коп. суд вважає необґрунтованим та таким, не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За загальним правилом КАС України вимоги та клопотання сторін повинні бути обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Ч.3 ст.97 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Вимогу представника позивача щодо компенсації добових витрат, пов'язаних із відрядженням, не підтверджена жодним доказом щодо оформлення відрядження представників, витрат, здійснених саме ними. Суд не взяв до уваги посилання представника позивача на норми Податкового кодексу України щодо включення документально не підтверджених витрат до складу витрат на відрядження, оскільки вони регулюють лише порядок відображення цих питань у бухгалтерському обліку суб'єктів господарювання.

Враховуючи пояснення представника позивача, що вона є керівником підприємства, суд також не взяв до уваги її вимогу на відшкодування компенсації відриву від основного місця роботи, оскільки суду не надано жодних доказів цих обставин.

Суд вважає необґрунтованим клопотання про відшкодування витрат представника, які пов'язані із явкою до суду на власному автомобілі, з огляду на таке. Згідно з ч.1. ст.91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Представник надала суду лише копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водія та фіскальні чеки з АЗС. Водночас жодних доказів використання автомобілів для прибуття в суд - не надала. Крім того, чеки про сплату витрат на пальне не містять інформації про те, хто їх здійснив.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. За ч.1 цієї статті такі витрати здійснюються з Державного бюджету України (відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому клопотання про стягнення судового збору з відповідача 2, який є органом виконавчої влади, суд вважає безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає. Водночас, враховуючи пропорційність задоволених вимог, положення п.5ч.1, ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» про обов'язок повернення судового збору у разі закриття провадження з-за непідсудності спору, суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачу підлягає сплачений судовий збір у розмірі 234грн. 41коп. з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 87, 90-91, 94-95, 97-98, 157, 160 - 164, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати відсутність компетенції Шполянської РДА перевіряти господарську діяльність ТОВ "УКРАЇНСЬКІ АГРАРНІ ТРАДИЦІЇ".

Закрити провадження в частині позовних вимог про скасування розпорядження Шполянської РДА від 27.11.2013 №345; зобов'язання Шполянську районну державну адміністрацію Черкаської області за свій рахунок опублікувати рішення суду, яким скасовано розпорядження голови Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області Черевка Олександра Анатолійовича від 27.11.2013 №345, в друкованому виданні "Шполянські вісті" та на інтернет ресурсі www.shpolavisti.com.ua у той же спосіб, яким було опубліковано статті щодо результатів перевірки позивача, та стягнення з неї на користь позивача моральної шкоди в розмірі 100000,00грн. (сто тисяч гривень). Роз'яснити, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача опублікувати рішення суду про скасування розпорядження №345 і відшкодування моральної шкоди - належать до юрисдикції господарського суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

2. Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ АГРАРНІ ТРАДИЦІЇ" (код ЄДРПОУ 38650841) сплачений за подання адміністративного позову судовий збір в розмірі 234,41грн. (двісті тридцять чотири гривні 41 коп.).

3. У задоволенні клопотань про прийняття окремої ухвали про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності голови Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області Черевка Олександра Анатолійовича та направлення її до прокуратури Черкаської області; стягнення зі Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області на користь позивача сплаченого судового збору та судових витрат - відмовити.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання її повного тексту в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 КАС України.

5. Копію постанови направити особам, що брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 19.02.2014