Постанова

від 14.02.2014 по справі 823/130/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року справа № 823/130/14

11 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Демченко Н.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Кирмана О.Д. (за довіреністю),

представника відповідача - Павленко М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Хімелектромонтаж» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2014 у Черкаський окружний адміністративний суд з позовною заявою звернулось приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Хімелектромонтаж» (далі - позивач), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач) від 08.01.2014: №0000012206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50906,00грн. (47994,00грн. - за основним платежем та 2912,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000022206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 55194,00грн.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно зробив висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказував на неповне дослідження податковим органом таких документів, що призвело до прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті законно у зв'язку з виявленими під час перевірки недоліками складання первинно-бухгалтерських документів за правовідносинами позивача з ТОВ «Фасадрем-Сервіс». Відповідач зазначив, що за результатами перевірки ТОВ «Фасадрем-Сервіс» виявлено, що за оскаржуваний період вказане підприємство не здійснювало господарських операцій у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням, відсутністю основних засобів; проводило безпідставне формування податкового кредиту, шляхом внесення до податкового обліку даних, спрямованих на надання податкової вигоди своїм контрагентам.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Хімелектромонтаж» зареєстроване як юридична особа з 31.08.1993 (код ЄДРПОУ21350572).

Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Черкасах Головченко О.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» за період 01.06.2011-01.06.2013.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п.138.1, 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого позивач занизив податок на прибуток в сумі 55194,00 грн. (у т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 41805,00грн., 3 квартал 2011 року на 13389грн.), а також - вимог п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України та п.16 порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА України від 29.12.2010, в результаті чого занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (далі - ПДВ) на загальну суму 47994,00 грн. (у т.ч. за червень 2011 року в сумі 36352,00 грн., вересень 2011 року на 11642,00грн.).

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2013 №152/23-01-22-06/21350572 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 08.01.2014: №0000012206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 50906,00грн. (47994,00грн. - за основним платежем та 2912,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000022206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 55194,00грн.

Суд звернув увагу, що вищевказані порушення пов'язані з встановленням податковим органом нереальності правочинів позивача з ТОВ «Фасадрем-Сервіс». До таких висновків відповідач згідно з даними акту перевірки позивача дійшов у зв'язку з відсутністю у позивача договорів із вказаним контрагентом, актів виконаних робіт; що отримані на підтвердження господарських операцій документи містять недоліки, а саме: податкові накладні містять різні підписи, хоча прізвище особи, яка склала ці накладні, теж саме; довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять даних про осіб підрядника і замовника. Крім того, відповідач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фасадрем-Сервіс», оформленої актом від 12.10.2012 №842/22-10/31663124, встановлено, що за оскаржуваний період у підприємства відсутні складські приміщення, транспорт, інші необхідні засоби для здійснення господарської діяльності; підприємство не знаходиться за вказаною адресою, а кількість працюючих згідно з даними звітів 1-ДФ 1 особа. Крім того, згідно з ухвалою Подільського районного суду від 21.06.2013 засновник ТОВ «Фасадрем-Сервіс» вчинив злочин, передбачений ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: фіктивне підприємництво.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам справи суд виходив з наступного.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704), забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Суд встановив наявність у позивача договору субпідряду від 04.05.2011 №2, укладеного з ТОВ «Фасадрем-Сервіс», на підставі якого останній зобов'язується виконати власними засобами і здати позивачу будівельні роботи з електроустановки гр. ОСОБА_4 в с. Бобриця Канівського району, а також роботи з будівництва цеху переробки ріпаку на ТОВ «Красногірське» в обумовлений договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик, прийняти виконані роботи та повністю сплатити вартість виконаних робіт та матеріалів. Формування витрат позивача підтверджується наявними актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (а.с.37-38, 43-45), довідками про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (а.с.39-41, 46-49).

Відповідно до договору субпідряду від 06.09.2011 №05/09, укладеному між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Фасадрем-Сервіс» (субпідрядник), останній зобов'язується виконати власними засобами і здати позивачу будівельні роботи при влаштуванні кабельної мережі ВАТ «Укрп'єзо» і «ЧДЗХР», загальнобудівельні роботи з влаштування естакади для кабельної траси 6 кВ від п/с72 до п/с80 на ПАТ «Азот», влаштування траншеї для переносу КЛ 6кВ на ТОВ «Метал Інвест» в обумовлений договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик, прийняти виконані роботи та повністю сплатити вартість виконаних робіт та матеріалів. Формування витрат за рахунок цих правовідносин підтверджуються наявними у позивача актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (а.с.53-54, 58-60), довідками про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (а.с.55-56, 61-64).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинними бухгалтерськими документами для договорів субпідряду є саме акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3, які є у позивача належним чином оформленими, містять інформацію про вид, кількість та місце виконання робіт.

З акту перевірки ТОВ «Фасадрем-Сервіс» від 12.10.2012 №842/22-10/31663124 вбачається, що видами діяльності вказаного підприємства, зокрема, є: будівництво будівель, земляні роботи, електромонтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи. Отже виконання ним замовлених позивачем робіт є характерним для його видів діяльності. Крім того, цей контрагент є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 02.11.2001 №37576808.

Суд звернув увагу, що позивач в повному обсязі розрахувався за виконані ТОВ «Фасадрем-Сервіс» роботи, шляхом перерахування коштів на його банківські рахунки, що підтверджується відповідними виписками з банківських установ (а.с.138-165).

Відповідно до підп.14.1.228. п.14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Використання виконаних ТОВ «Фасадрем-Сервіс» робіт у господарській діяльності позивача та їх економічна обґрунтованість підтверджена необхідністю виконання частини робіт за замовленнями іншими суб'єктами господарювання таких робіт у позивача, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до договору підряду від 27.12.2010 №8, укладеному між ОСОБА_4 та позивачем, останній зобов'язується виконати роботи з будівництва та введення в експлуатацію лінію електропередач замовнику в с. Бобриця Канівського району. Виконання зазначених робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (а.с.70-72) та довідкою про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (а.с.69).

Згідно з договором підряду від 06.04.2011 №8/11-5, укладеному між ТОВ «Красногірське» та позивачем, останній зобов'язується виконати роботи з монтажу силових мереж у цеху з переробки ріпаку. Виконання зазначених робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (а.с.76-85) та довідкою про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (а.с.75).

Відповідно до договору підряду від 15.09.2011 №930-110, укладеним між ПАТ «Азот» та позивачем, останній зобов'язується виконати роботи з монтажу кабельної траси і прокладці кабелів живлення 6кВ від п/с72 до п/с80 в цеху К-1. Виконання вказаних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (а.с.97-100) та довідкою про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (а.с.96).

Згідно з договором підряду від 20.07.2011 №50, укладеним між ТОВ «Метал Інвест» та позивачем, останній зобов'язується виконати роботи з монтажу близкозахисту та перекладання кабелю 6кВ. Виконання цих робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (а.с.105-108) та довідкою про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (а.с.105).

Суд звернув увагу, що вказані договори генерального підряду не передбачали заборони залучення субпідрядника для виконання цих робіт, матеріали використувалися підрядника (субпідрядника у субпідрядних відносинамх). Таким чином суд встановив, що умови укладених між ТОВ «Фасадрем-Сервіс» та позивачем субпідрядних договорів виконані, про що свідчать бухгалтерські документи.

Суд не взяв до уваги посилання відповідача стосовно того, що засновник ТОВ «Фасадрем-Сервіс» ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: фіктивне підприємництво, - оскільки вина може бути підтверджена лише вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили. Ухвала Подільського районного суду від 21.06.2013, даними якої для висновків керувались службові особи відповідача, не містить жодної інформації щодо фіктивних операцій, підроблення документів за правочинами з позивачем у цей період. Отже вина не підтверджена.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що достатні підстав для сумнівів у реальності виконання правочинів позивача, що підлягали перевіркці податковим органом, у службових осіб відповідача не було.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду цієї справи, зазначені факти судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України для підстав визнання правочинів недійсними.

Посилання відповідача щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням та неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не взяв до уваги, оскільки ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. У цьому ж спорі ТОВ «Фасадрем-Сервіс» повністю відобразив зобов'язання з ПДВ з правовідносин з позивачем і сплатив ПДВ в ціні товару.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 6.1 ст. 16 ПК України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Суд зауважує, що незберігання документів бухгалтерського та податкового обліку контрагента не має ставитись у вину позивача.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд встановив, що відповідно до сформованих витрат за актами виконаних робіт позивач взяв податковий кредит на підставі наступних податкових накладних (далі - ПН): від 22.06.2011 №15 на загальну суму 125242,00 грн., у т.ч. ПДВ 20873,67грн.; від 30.06.2011 №52 на загальну суму 92871,00 грн., у т.ч. ПДВ 15478,56 грн.; від 28.09.2011 №86 на загальну суму 9792,98 грн., у т.ч. ПДВ 1632,26грн.; від 28.09.2011 №87 на загальну суму 60061,63 грн., у т.ч. ПДВ 10010,27грн. Вказані податкові накладні належно оформлені, містять всі необхідні реквізити та скріплені печаткою і підписом постачальника, підписані за правилами першої події (датами складення первинних бухгалтерських документів). На дату виписування податкових накладних ТОВ «Фасадрем-Сервіс» відобразило у повному обсязі грошові зобов'язання з ПДВ за правовідносинами з позивачем.

Суд встановив, що ТОВ «Фасадрем-Сервіс» та позивач повністю відобразили ці господарські відносини у податковій звітності, її корегування не здійснювали. Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачене подвійне оподаткування за одними і тими ж господарськими відносинами.

Згідно з підп. «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 ст.198 ПК України).

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для ПН визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд не взяв до уваги посилання відповідача, що податкові накладні містять різні підписи, оскільки почеркознавчої експертизи зразків підпису керівника ТОВ «Фасадрем-Сервіс» не проводилось, розшифрування підписів свідчить про їх вчинення керівником підприємства. Крім того, наявні відбитки печатки юридичної особи. Водночас суб'єктивне ставлення ревізора щодо візуальної неоднаковості підписів на податкових накладних не є достатньою підставою для висновків, що реально правочини не відбувались. Суд встановив, що вони містять всі необхідні реквізити, які дозволяють ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських відносинах, суть правочинів та їх вартість.

Враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав жодного доказу в обґрунтування відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, а його доводи щодо відсутності первинних бухгалтерських документів на обґрунтування формування витрат підприємства спростовані в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не в межах та не в спосіб, визначений законодавством.

У зв'язку з тим, що позивач не порушив вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Зважаючи, що інших обставин, які би свідчили про нереальність господарських правочинів, відповідач не навів і судом не встановлено, зважаючи на наявність всіх необхідних документів бухгалтерського обліку на обґрунтування витрат та розміру взятого податкового кредиту позивача, суд дійшов висновку про неправомірність прийнятих ППР про донарахування сум податку на прибуток підприємств та ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, та необхідність їх скасування.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи розмір сплаченого судового збору за подання адміністративного позову і обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність повернення сплаченого судового збору на користь позивача з Державного бюджету в розмірі 212 , 20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 160 - 165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 08.01.2014 №0000012206 та №0000022206.

2. Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Хімелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 21350572) суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 212,20грн. (двісті дванадцять гривень 20 коп.) згідно з платіжним дорученням від 24.01.2014 №6.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

4. Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 19.02.2014