Ухвала

від 23.06.2015 по справі 823/130/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/28552/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ДПІ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року у справі № 823/130/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Хімелектромонтаж» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000012206, № 0000022206 від 8.01.2014 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

14 лютого 2014 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000012206, № 0000022206 від 8.01.2014 року скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що матеріалами адміністративної справи підтверджується реальне виконання договорів та первинними документами (податковими накладними), які відповідають вимогам законодавства, а самі договори не визнані судом недійсними, не встановлено факт їх нікчемності.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 6.12.2013 року до 12.12.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Фасадрем-Сервіс» за період з 1.06.2011 року до 1.06.2013 року, за наслідками якої 19.12.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством у порушення вимог п.,п. 138.1 , 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 55 194,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України,п. 16 Порядку затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року занижений податок на додану вартість, у розмірі 47 994,00 грн.

8 січня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000012206 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 50 906,00 грн., № 0000022206 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 55 194,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України , визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 4.05.2011 року, 6.09.2011 року між Підприємством та ТОВ «Фасадрем-Сервіс» були укладені договори субпідряду № 2, № 05/09, відповідно до яких ТОВ «Фасадрем-Сервіс» зобов'язалося виконати власними засобами і здати Підприємству будівельні роботи.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало акти приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних робіт; виписки з банківських рахунків; податкові накладні.

Використання виконаних ТОВ «Фасадрем-Сервіс» робіт у господарській діяльності Підприємства та їх економічна обґрунтованість підтверджена необхідністю виконання частини робіт за замовленнями іншими суб'єктами господарювання таких робіт у Підприємства, що обґрунтовується наступним.

27 грудня 2010 року між Підприємством та ОСОБА_2 був укладений договір підряду № 8, відповідно до якого Підприємство зобов'язалося виконати роботи з будівництва та введення в експлуатацію лінії електропередач замовнику в с. Бобриця Канівського району Черкаської області.

6 квітня 2011 року між Підприємством та ТОВ «Красногірське» був укладений договір підряду № 8/11-5, згідно з яким Підприємство зобов'язалося виконати роботи з монтажу силових мереж у цеху з переробки ріпаку.

15 вересня 2011 року між Підприємством та ПАТ «Азот» був укладений договір підряду № 930-110, відповідно до якого Підприємство зобов'язалось виконати роботи з монтажу кабельної траси і кабелів живлення.

20 липня 2011 року між Підприємством та ТОВ «Метал Інвест» був укладений договір підряду № 50, згідно з яким Підприємство зобов'язалося виконати роботи з монтажу та перекладання кабелю.

На підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що договори підряду не передбачали заборони Підприємству залучення субпідрядника для виконання зазначених у договорах робіт.

Надані Підприємством для підтвердження реальності здійснення господарських операцій податкові накладні оформлені належним чином, повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України , та відображають зміст господарських операцій, що є підставою для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.