Постанова

від 10.12.2013 по справі 804/15233/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р. справа № 804/15233/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.

за участю сторін:

представника позивача Васюка В.В.

представника відповідача Краснікової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Нікастройсервіс" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.06.2013 р. № 0000332210 на суму 97 916,00 грн., -

ВСТАНОВИВ :

15 листопада 2013 року Приватне підприємство "Нікастройсервіс" (далі - ПП "Нікастройсервіс", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (а.с. 3-7) до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ , відповідач) в якому просить суд: скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби форми "Р" від 13.06.2013 р. №0000332210 на суму 97 916,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби безпідставно дійшла висновку про неспрямованість правочинів, укладених між позивачем та Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс", на настання реальних правових наслідків. Позивач зазначає, що всі взаємовідносини його з контрагентом підтверджується достатніми документами, а саме: податковими накладними, виписками банку, укладеними договорами, актами виконаних робіт, обліковими реєстрами, які надавались позивачем до перевірки, та були досліджені відповідачем, що зазначено в акті перевірки. Позивач зазначає, що придбані послуги (роботи) підприємство використало з метою господарської діяльності для виконання ремонтних (будівельних) робіт. На суму доходу були нараховані зобов'язання з ПДВ, що знайшло своє відображення в податковій звітності. Проте, податковим органом за результатами проведеної перевірки безпідставно зроблено висновок, та прийнято рішення про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Отже, враховуючи, що відповідач діяв не у спосіб передбачений нормативно-правовими актами України та за межами наданими законом повноважень, порушені права та інтереси ПП "Нікастройсервіс", що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. (а.с. 1).

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала до суду письмові заперечення проти позову (а.с. 141-144), в яких посилалась на правомірність висновків, викладених у акті перевірки ПП "Нікастройсервіс" від 31.05.2013 р. № 148/22.1/34773446, яким встановлено заниження платником податків у періоді, що перевірявся, суми ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 65 276,96 грн. Дана позиція податкового органу обґрунтована обставинами, встановленими під час проведення перевірки позивача, зокрема, щодо укладення ним, як на думку відповідача, нікчемних правочинів з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", предметом яких є будівельно-монтажні роботи. Висновок податкового органу щодо нікчемності угод обґрунтовано посиланням на матеріали перевірки вищевказаного контрагента. Перевіркою ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям-покупцям у період 2011-2012 роки, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, бухгалтерська документація, а також зазначено про відсутність підприємства за юридичною адресою. Враховуючи, що матеріалами перевірки ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" встановлено нереальність здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198,6 ст. 198, п.185.1, ст.185 Податкового кодексу України, отже позивачем завищено розмір податкового кредиту в розмірі 65 276,96 грн. Враховуючи викладені обставини, представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши всі матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство "Нікастройсервіс" зареєстровано Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 11.01.2007 р. за № 1 232 102 0000 001481, та перебуває на обліку у Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 12.01.2007 р. як платник податків (а.с. 8).

Згідно ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та спосіб реалізації результатів перевірок визначено Податковим кодексом України.

Так, згідно п.п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, чинне законодавство дозволяє податковому органу за результатами перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якою виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, проводити документальні позапланові перевірки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі отриманого акту перевірки від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. №7204/224/3269/32694389 (а.с. 145-151), начальником Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби О.А. Шелудько, видано наказ № 366 від 17.05.2013 р. "Про позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Нікастройсервіс" (а.с. 24).

У період з 20.05.2013 р. по 24.05.2013 р. посадовою особою Західно-Донбаської ОДПІ проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 148/22.1/34773446 від 31.05.2013 р. "Про результати проведення документальної позапланової перевірки Приватного підприємства "Нікастройсервіс" (код за ЄДРПОУ 34773446) з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні господарських операцій з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" (код за ЄДРПОУ 32694389) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р." (а.с. 25-35).

Як зазначено у висновках акту, перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, завищено розмір податкового кредиту в розмірі 65 276,96 грн., а саме:

- за березень 2012 р. в розмірі ПДВ 6 000,00 грн.;

- за квітень 2012 р. в розмірі 14 296,38 грн.;

- за травень 2012 р. в розмірі ПДВ 6 002,01 грн.;

- з червень 2012 р. в розмірі ПДВ 22 497,61 грн.;

- за липень 2012 р. в розмірі ПДВ 16 480,96 грн., що призвело до порушення п.п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, та призвело до заниження суми ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 65 276,96 грн.

Судом встановлено, що за результатами складеного акту позапланової перевірки, Західно-Донбаською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000332210 від 13.06.2013 р. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму грошового зобов'язання 97 916,00 грн. (а.с.22).

Судом встановлено, що винесеним податковим повідомленням-рішенням нараховано за основним платежем сумму грошового зобов'язання в розмірі 65277,00 грн., та за фінансовими (штрафними) санкціями 32 639,00 грн. (а.с. 23).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП "Нікастройсервіс" за перевіряємий податковим органом період мало господарські відносини з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" (код за ЄДРПОУ 32694389), а саме, між підприємствами було укладено договори на виконання будівельно-монтажних робіт.

Як встановлено в судовому засіданні, до перевірки позивач надавав первинні документи на підтвердження господарських відносин з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", а саме: реєстр отримання податкових накладних, договори ремонтних робіт, податкові накладні, акти КБ-2, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, справки про вартість виконаних будівельних робіт. Проте, відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, при дослідженні виконання умов укладеного договору, за ознаками формального характеру, що не відповідає розумній економічній сутності операції, яка є предметом договору, ПП "Нікастройсервіс" податковим органом було визначено на загальну суму 65277,00 грн. грошового зобов'язання.

З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, судом досліджено надані ПП "Нікастройсервіс" письмові докази на підтвердження реальності господарських відносин з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", а саме:

- копії карток по рахунку 311 за період квітень - липень 2012 року (а.с. 50-53);

- копії виписок банку (а.с. 54-70);

- копії карток субконто по контрагенту ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (а.с. 71-75);

- копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 76-85);

- копію договору 03рк від 16.03.12 р. (а.с. 86-87);

- копію договору 04рк від 02.04.12 р. (а.с. 88-89);

- копію договору 05/12 ср від 10.05.12 р. (а.с. 90-93);

- копію договору 04/12 ср від 10.05.12 р. (а.с. 94-97);

- копію договору 06/12 ср від 11.06.12 р. (а.с. 98-101);

- копію договору 07/12 ср від 11.06.12 р. (а.с. 102-105);

- копію договору 08/12 ср від 18.06.12 р. (а.с. 106-109);

- копію довідки вартості виконаних будівельних робіт за липень 2012 р. (а.с. 110, 113);

- копію довідки вартості виконаних будівельних робіт за червень 2012 р. (а.с. 111-112,

114);

- копію довідки вартості виконаних будівельних робіт за травень 2012 р. (а.с. 115);

- копію довідки вартості виконаних будівельних робіт за квітень 2012 р. (а.с. 116);

- копії податкових накладних (а.с. 117-137);

Отже, факт здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за умовами договору підтверджено наступними податковими накладними:

- податковою накладною № 1790 від 30.04.2012 р. (а.с. 117);

- податковою накладною № 983 від 17.04.2012 р. (а.с. 118);

- податковою накладною № 1611 від 23.03.2012 р. (а.с. 119);

- податковою накладною № 1823 від 27.03.2012 р. (а.с. 120);

- податковою накладною № 721 від 12.04.2012 р. (а.с. 121);

- податковою накладною № 1335 від 23.04.2012 р. (а.с. 122);

- податковою накладною № 1065 від 31.05.2012 р. (а.с. 123);

- податковою накладною № 1064 від 30.05.2012 р. (а.с. 124);

- податковою накладною № 660 від 22.05.2012 р. (а.с. 125);

- податковою накладною № 291 від 06.06.2012 р. (а.с. 126);

- податковою накладною № 1386 від 26.06.2012 р. (а.с. 127);

- податковою накладною № 290 від 06.06.2012 р. (а.с. 128);

- податковою накладною № 578 від 13.07.2012 р. (а.с. 129);

- податковою накладною № 807 від 18.06.2012 р. (а.с. 130);

- податковою накладною № 624 від 13.06.2012 р. (а.с. 131);

- податковою накладною № 1385 від 26.06.2012 р. (а.с. 132);

- податковою накладною № 623 від 13.06.2012 р. (а.с. 133);

- податковою накладною № 1384 від 26.06.2012 р. (а.с. 134);

- податковою накладною № 362 від 09.07.2012 р. (а.с. 135);

- податковою накладною № 579 від 13.07.2012 р. (а.с. 136);

- податковою накладною № 1381 від 31.07.2012 р. (а.с. 137).

Також, матеріалами справи встановлено, що ПП "Нікастройсервіс" має ліцензію на будівельну діяльність, строком дії з 13.06.2007 р. по 13.06.2012 р. (а.с. 20).

З досліджених судом документів вбачається, що між ПП "Нікастройсервіс" та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» укладено договри на будівельно-монтажні роботи, що підтверджуться за видами діяльності спрямованість господарських взаємовідносин між підприємствами.

Отже, з наданих первинних документів, наявних в матеріалах справи, встановлено факт здійснення господарських відносин та підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що спростовує позицію відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

Чинним законодавством на сторону, в господарському зобов'язанні, не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків контрагентом. Суб'кт господарювання не наділений можливістю контролю за сплатою податків іншим платником. Якщо контрагент не виконав свої зобов'язання зі сплати податків, це тягне відповідальність саме до тієї особи, яка не виконала свої зобовзання, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На підтвердження господарських операцій контолюючим органом зазначено про наявність актів виконаних робіт, податкових накладних, банківських та платіжних документів на перерахування коштів. На вказані поставки контрагент виписав податкові накладні, на підставі яких суму ПДВ було віднесена до податкового кредиту.

Суд також не погоджується з висновком відповідача зробленим у акті №148/22.1/34773446 від 31.05.2013 р. про завищення розміру податкового кредиту в розмірі 65276,96 грн. з підстав не спрямованості договорів, які укладені між позивачем ПП "Нікастройсервіс" та Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" на настання правових наслідків, з наступних причин.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна правова позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом не враховуються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" як нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" своїх договірних зобов'язань, мало наслідки між позивачем та Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс".

Отже, судом досліджено факт реальності господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс".

Судом встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" укладено договіри ремонтних робіт, у відповідності до яких Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" зобов'язувалось виконувати певні роботи, а позивач зобов'язувався йх оплатити.

Факт виконання робіт Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" позивачу за договорами ремонтних робіт підтверджується достатніми доказами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом також встановлено, що Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" видано позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи та які оформлені у відповідності до норм Законодавства України.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, слід зазначити про відсутність компетенції податкового органу щодо встановлення порушень платником податків норм Цивільного кодексу України, якими встановлено вимоги щодо чинності правочину.

Так, нормами ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до статті 207 Господарського кодексу України та статті 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності між сторонами мети укладення завідомо суперечної інтересам держави та суспільства угоди, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, зокрема, на ухилення від сплати податків.

При цьому, для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.). Відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.

Водночас судових рішень щодо визнання вказаних правочинів недійсними податковим органом під час розгляду справи не надано.

За таких обставин, судом встановлено реальний факт здійснення господарської операції між позивачем та Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс", маються у наявності акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, та інша первинна документація, яка має всі підстави для включення сум ПДВ ПП "Нікастройсервіс" до складу податкового кредиту на законних підставах. Аналіз правових норм, якими врегульовано взаємовідносини вказує на те, що у разі якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру податкового кредиту, валових витрат та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту та валових витрат.

ПП «Нікастройсервіс» має у наявності всі первинні документи, які надавались до перевірки, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів та які підтверджують фактичне отримання товарів (робіт/послуг) та реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Щодо використання податковим органом при проведенні перевірки результатів автоматизованого співставлення за результатами складеного акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. № 7204/224/3269/32694389 (а.с. 145-151), слід зазначити, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Також, на підтвердження своєї позиції, позивачем надано до суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 р. по справі №804/6144/13-а (а.с. 36-44), та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 р. по справі № 804/6144/13-а (а.с. 160-162), якою визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкового зобов'язання та податкового кредиту Приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року, та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкового зобов'язання та податкового кредиту Приватного підприємства «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наявна копія виконавчого листа по справі № 804/6144/13-а, виданого 23.07.2013 р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом (а.с. 159) підтверджує обов'язковість виконання судового рішення.

На підставі викладеного, суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.06.2013 року № 0000332210 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому адміністративний позов ПП "Нікастройсервіс" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Приватним підприємством "Нікастройсервіс" при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 978,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № ПН82315К від 28.10.2013 р. (а.с. 2).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 978,00 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16 грудня 2013 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Нікастройсервіс" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013 р. № 0000332210 на суму 97 916,00 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби форми "Р" від 13.06.2013 р. № 0000332210 на суму 97 916,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Нікастройсервіс" (код ЄДРПОУ 34773446; 51400, м. Павлоград, вул. 17 Вересня, буд. 8) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 978,00 (дев'ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2013 року.

Суддя С. В. Прудник