Ухвала

від 10.02.2014 по справі 817/3923/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"10" лютого 2014 р. Справа № 817/3923/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2013 р. у справі за позовом Комунального підприємства "Міські електричні мережі" до Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року Комунальне підприємство «Міські електричні мережі» звернулося з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Кузнецовська ОДПІ) при визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.11.2013 року № 0000642200, яким підприємству донараховано грошове зобов"язання за основним платежем 14832 грн., штрафних(фінансових ) санкцій 3708 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року позов задоволено .Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 01.11.2013 року № 0000642200.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем витрат та його право на податковий кредит підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаними контрагентами, придбані в останніх товари використані в господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що протягом перевірки позивачем не було надано ряд належним чином оформлених первинних документів, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Суд встановив, що з 10 по 16 жовтня 2013 року Кузнецовською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку КП «Міські електричні мережі» з питань правильності нарахування та своєчасності оплати ПДВ за лютий та липень 2011 року та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «НК МЕТРІКС», про що складено акт від 22.10.2013 року за № 150/22/32631004 (а.с.8-14).

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 114832 ,00 грн. , в тому числі за лютий 2011 року в сумі 11124 грн., за липень 2011 року в сумі 3708 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов зазначивши, що позивачем не надано для перевірки належним чином оформлених документів, які б підтверджували та його транспортування по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.

Судом встановлено, що 07.02.2011 року між КП «Міські електричні мережі» та ТОВ «НК МЕТРІКС» було укладено договір постачання № 10211/12, предметом якого є придбання тепловізору «MIKRON 7816 DV» (а.с.33-37). Відповідно до рахунків на передоплату, платіжних доручень та банківських виписок вартість даної продукції - 88992,00 грн. була повністю сплачена позивачем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок контрагента (а.с.38-51). Крім того, ТОВ «НК МЕТРІКС» видано для позивача податкові накладні від 09.02.2011 року № 1 та від 07.07.2011 року № 2, в тому числі ПДВ 11124,00 грн. та 3708,00грн. відповідно (а.с.52,53).

Придбаний тепловізор використовується у господарській діяльності позивача для оперативного виявлення пошкоджених електричних мереж, що підтверджується Свідоцтвом про державну метрологічну атестацію від 17.09.2013 року № 05/0591 та технічними звітами (а.с.54,63-64).

Згідно з п.198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом. 198.2. Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи викладене колегія суддів, зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що господарська операція з придбання КП "Міські електричні мережі" у ТОВ «НК МЕТРІКС» тепловізора «MIKRON 7816 DV» мала реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковою накладною від 07.07.2011 року № 4, податковими накладними від 09.02.2011 року № 1 та від 07.07.2011 року № 2, рахунками на передоплату, платіжними дорученнями та банківськими виписками, наказом №78 від 17.05.2011 року "Про введення в дію основних засобів", оборотно-сальдовою відомістю, якою підтверджено оприбуткування придбаного товару, актом прийому - передачі товару підтверджується фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання тепловізору «MIKRON 7816 DV», що є підставою для формування податкового кредиту у лютому та липні 2011 року.

Представлені позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарської операції позивачем та його контрагентом, є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Зазначені первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеними основними видами діяльності позивача.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, а відповідно заниження податку на прибуток та заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагента товар використані ним у своїй господарській діяльності.

Контрагент позивача на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання був належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ і мав право на видачу податкових накладних.

Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року в справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" грудня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Комунальне підприємство "Міські електричні мережі" вул.Дачна,3,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400

3- відповідачу/відповідачам: Кузнецовська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області м-н Будівельників,1,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400