Ухвала

від 17.02.2014 по справі 806/3619/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"17" лютого 2014 р. Справа № 806/3619/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" листопада 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21 листопада 2013 року , просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 23.04.2013 р. № 0006651702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 22028,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5507,02 грн., та від 23.04.2013 р. № 0006641702, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 4273,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1069,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано неправомірними та скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС від 23.04.2013 р. №0006651702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 22028,07грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5507,02грн. та від 23.04.2013 р. №0006641702.

В апеляційній скарзі Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області порушує питання про скасування постанови з прийняттям нової про відмову у позові з підстав неповного з"ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 11.03.2013 року по 29.03.2013 року посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 05.04.2013 р. № 1782/17-2/НОМЕР_3.

Проведеною перевіркою виявлено порушення платником податку наступних вимог:

- пп. 16.1.2 п.16.1 ст. 16, п.44.1 ст.44, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст.139, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме занижено доход, що підлягає оподаткуванню за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 166644,13 грн., в тому числі за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на 147643,33 грн. та з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. на 19000,80 грн., що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб (податку на доходи фізичних осіб) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. в сумі 27147,69 грн., а саме з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на 24299,57 грн. та з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. на 2850,12 грн.;

-п. 185.1 ст.185, ст. 187, ст.188, п. 198.3 п. 198.4 п. 198.5 ст.198, п. 199.1 ст.199 та п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, а саме завищено податкові зобов'язання з ПДВ на 431145 грн. та завищено податковий кредит на 435418 грн., що призвело до зменшення ПДВ до сплати на 4273,00 грн.

На підставі вказаного акту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області прийняті :

- податкове повідомлення - рішення від 23.04.2013 р. № 0006651702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 27147,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6786,92 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 р. № 0006641702, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 4273,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1069,00 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з наступного.

1. По збільшенню грошового зобов"язання, зумовленого, на думку податкового органу, порушенням позивачем пп. 16.1.2 п.16.1 ст. 16, п.44.1 ст.44, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст.139, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України , внаслідок чого занижено доход, що підлягає оподаткуванню за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р

Підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 22028,07 грн., згідно акту перевірки від 05.04.2013 р. стало те, що за результатами перевірки за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено завищення валового доходу на 1891220,29 грн., а саме за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на 1356900,29 грн., та з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. на 534320,00 грн.,

Порушення виникло в зв'язку з тим, що при обчисленні суми валового доходу (бази оподаткування) позивачем до складу валового доходу віднесено суми доходу за якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, що зазначено у пп.2.3.1 та пп.2.3.2 п.2.3 розділу 2 акту перевірки.

За висновком податкового органу, порушення зумовлені тим, що за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. перевіркою встановлено взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, а саме: між позивачем та контрагентами ТОВ «БК «Паллада», ПП «ВКФ «СВ-Плюс», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «Авіс-Фарм», ТОВ «Сортікс-Буд".

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що :

Згідно з пп.177.1-177.4 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з абз. «а» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст. 186 ПКУ.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно із пп. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

Норми п. 201.1, п.201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів зазначає, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що надані позивачем первинні документи за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, жодних зауважень щодо таких в акті перевірки не наведено, колегія суддів приходить висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в ціні товарів, отриманих в ході господарських операцій з контрагентами позивача : ТОВ «БК «Паллада», ПП «ВКФ «СВ-Плюс», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «Авіс-Фарм», ТОВ «Сортікс-Буд".

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваним господарськими договорами і об'єктивність інформації в первинних документах за цими договорами підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, всі контрагенти, на час укладення господарського договору і його виконання були діючими суб'єктами господарювання.

2.Збільшення грошового зобов"язання, зумовленого, на думку податкового органу, порушенням позивачем п. 185.1 ст.185, ст. 187, ст.188, п. 198.3 п. 198.4 п. 198.5 ст.198, п. 199.1 ст.199 та п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України , внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ на 431145 грн. та завищено податковий кредит на 435418 грн., що призвело до зменшення ПДВ.

Задовольняючи в цій частині позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з таких

міркувань :

Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. «г» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу адміністративних витрат включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно із п. «г» пп. 138.10.3 п.138.10 Податкового кодексу України до складу витрат на збут відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Судом встановлено, що між позивачем і ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 0107- 1 від 01 липня 2011р. про надання інформаційно-консультативних послуг, факт виконання яких підтверджується актами надання послуг № 22 від 28 липня 2011р., № 23 від 11 серпня 2011р., № 24 від 01 вересня 2011р., № 25 від 15 вересня 2011р., № 36 від 29 вересня 2011р., № 74 від 13 грудня 2011р., № 78 від 26 грудня 2011р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Витрати, понесені позивачем по придбанню вищевказаних послуг є адміністративними витратами на підставі п. «г» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, документально підтверджені, тому в силу приписів п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України правомірно враховані підприємцем у складі витрат.

Господарські операції з ТОВ «Чех Копі» підтверджені договором від 01 січня 2011р.; актом списання рекламної продукції (флаєра) №30/12/с; видатковою накладною № РН-0482/6 від 02 вересня 2011р., податковою накладною № 13 від 02.09.2011р.; податковою накладною № 54 від 19.07.2011р., видатковою накладною № РН-0482/2 від 01 серпня 2011р.; видатковою накладною № РН-0482/3 від 01 серпня 2011р., податковою накладною № 12 від 08.08.2011р.; видатковою накладною № РН-0482/4 від 19 серпня 2011р., податковою накладною № 75 від 19.08.2011р.; видатковою накладною № РН-0482/5 від 26 серпня 2011р., податковою накладною № 56 від 26.08.2011р.; видатковою накладною № РН-0492/1 від 29 липня 2011р., податковою накладною № 23 від 11.07.2011р.; податковою накладною № 52 від 17.06.2011р., податковою накладною № 73 від 25.07.2011р.

Витрати, понесені позивачем по придбанню рекламних матеріалів у ТОВ «Чех Копі», є витратами на збут на підставі п п. «г» пп. 138.10.3 п.138.10 Податкового кодексу України, документально підтверджені, тому в силу приписів п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України правомірно враховані підприємцем у складі витрат.

Суд встановив, що господарські операції з ТОВ «Чех Копі» підтверджені договором від 01 січня 2011р.; видатковою накладною № РН-0482/6 від 02 вересня 2011р., податковою накладною № 13 від 02.09.2011р.; податковою накладною № 54 від 19.07.2011р., видатковою накладною № РН-0482/2 від 01 серпня 2011р.; видатковою накладною № РН-0482/3 від 01 серпня 2011р., податковою накладною № 12 від 08.08.2011р.; видатковою накладною № РН-0482/4 від 19 серпня 2011р., податковою накладною № 75 від 19.08.2011р.; видатковою накладною № РН-0482/5 від 26 серпня 2011р., податковою накладною № 56 від 26.08.2011р.; видатковою накладною № РН-0492/1 від 29 липня 2011р., податковою накладною № 23 від 11.07.2011р.; податковою накладною № 52 від 17.06.2011р., податковою накладною № 73 від 25.07.2011р.

Факт використання придбаних рекламних матеріалів в господарській діяльності позивача підтверджений актом списання рекламної продукції (флаєра) №30/12/с, копія якого міститься в матеріалах справи. Зокрема, в акті на списання зазначено, що рекламна продукція (флаєра) у кількості 63062 шт. та візитівки у кількості 20000 шт. були відправлені покупцям як рекламна продукція протягом 3 і 4 кварталів 2011 року.

Таким чином, в ході судового розгляду справи висновки відповідача про порушення п. 198.3 п. 198.4 п. 198.5 ст. 198, та п. 199.1 ст. 199 Податкового Кодексу України підтвердження не знайшли.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому обгрунтовано скасовані судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

С.М.Хаюк

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014