Рішення

від 19.02.2014 по справі 910/24782/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24782/13 19.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тепло Сервіс Комфорт» доУправління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації простягнення 25 366,10 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло Сервіс Комфорт» (надалі - ТОВ «Тепло Сервіс Комфорт») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі - «Управління») про стягнення 25 366,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору код 33.13.1 «Ремонтування та технічне обслуговування електричного та оптичного устаткування». Технічне обслуговування приладів обліку теплової енергії в закладах освіти Дніпровського району м. Києва від 07.05.2013 р. позивач виконав підрядні роботи, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 24 956,10 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 410,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.01.2014 р.

20.01.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю забезпечення його явки у судове засідання призначене на 22.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2014 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 05.02.2014 р.

04.02.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю забезпечення його явки у судове засідання призначене на 05.02.2014 р.

05.02.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання, за змістом якого останній просив суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн. Також до клопотання, позивачем додано завірену копію договору №02-12/13 від 17.12.2013 р. та копію платіжного доручення №388 від 23.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2014 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 19.02.2014 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомленний належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду документи та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026406777, яке отримано останнім 10.02.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2013 р. між ТОВ «Тепло Сервіс Комфорт» (підрядник) та Управлінням (замовник) було укладено договір код 33.13.1 «Ремонтування та технічне обслуговування електричного та оптичного устаткування». Технічне обслуговування приладів обліку теплової енергії в закладах освіти Дніпровського району м. Києва (надалі - «Договір»).

Положеннями п. 1 Договору визначено, що підрядник зобов'язується надати послуги за завданням замовника згідно дефектного акту та кошторисної документації, які є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування послуг: код 33.13.1 «Ремонтування та технічне обслуговування електричного та оптичного устаткування». Технічне обслуговування приладів обліку теплової енергії в закладах освіти Дніпровського району м. Києва.

Із змісту п. 1.3 Договору вбачається, що кількість послуг визначається замовленням на підставі Договору відповідно до дислокації об'єктів, наведеної у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Положеннями п. 3.1 Договору визначено, що ціна Договору становить: 24 956,10 грн., без ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 Договору зобов'язання за цим Договором виникають тільки при наявності асигнувань у замовника.

Згідно із п. 4.2 Договору визначено, що оплата здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт, що складаються підрядником, та повинні містити дату, посилання на Договір, підписи відповідальних осіб та мати мастичні відбитки печаток з кожної сторони.

Із змісту п. 4.3 Договору вбачається, що у разі затримки бюджетного фінансування видатків за цим Договором, розрахунок за фактично надані послуги, виконані роботи здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Пунктом 6.1.1 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту укладання та діє до 31.12.2013 р., а в частині фінансових зобов'язань до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов Договору, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи на суму 24 956,10 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт №1.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 24 956,10 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (акт виконаних робіт №1) підтверджується виконання позивачем робіт на суму 24 956,10 грн.

Вказаний акт містить підпис повноважного представника та відтиск печатки відповідача, а доказів існування будь-яких зауважень до виконаних робіт відповідачем не надано.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 4.2 Договору визначено, що оплата здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт, що складаються підрядником, та повинні містити дату, посилання на Договір, підписи відповідальних осіб та мати мастичні відбитки печаток з кожної сторони.

Із змісту п. 4.3 Договору вбачається, що у разі затримки бюджетного фінансування видатків за цим Договором, розрахунок за фактично надані послуги, виконані роботи здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 підписаний та скріплений печатками сторін.

У п. 91 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 р. №668 зазначено, що передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. (п. 96 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних на підставі Договору підрядних робіт настало після підписання акту приймання виконаних робіт.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Спірні правовідносини сторін підпадають під ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно з якими відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду є оплатним, а тому обов'язок підрядника виконати певну роботи обумовлює обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок відповідача як замовника за Договором підряду від 07.05.2013 р. прийняті та оплати роботи виникає в силу положень закону та п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору зобов'язання за цим Договором виникають тільки при наявності асигнувань у замовника.

Із змісту п. 4.3 Договору вбачається, що у разі затримки бюджетного фінансування видатків за цим Договором, розрахунок за фактично надані послуги, виконані роботи здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Проте суд відзначає, що спірні пункти договору, які регламентують порядок проведення розрахунків за виконані роботи після отримання коштів відповідачем, суперечить імперативним приписам ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і не правомірним, які суперечать закону (правопорушення).

Спірними пунктами Договору сторони фактично визначили, що строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт залежить від факту отримання відповідачем коштів, тобто фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

В свою чергу, статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 03.12.2012 у справі № 5011-16/4107/2012, від 10.07.2013 у справі №910/2285/13, від 20.02.2013 у справі № 5023/3071/12.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт на користь позивача у розмірі 24 956,10 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати виконаних підрядних робіт у розмірі 24 956,10 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 410,00 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.06.2013 р. по 17.12.2013 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає за можливе задовольнити дану вимогу у розмірі заявленому до стягнення.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло Сервіс Комфорт» про стягнення з Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації заборгованості у розмірі 24 956,10 грн. та 3% річних у розмірі 410,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.

За змістом ст.ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»

Витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за учать адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема ст. 33 Господарського процесуального кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду від 24.04.2012 р. у справі №18/2737/11.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2013 р. між Мольченко В.Г. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2942/10 від 29.09.2005 р.) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепло Сервіс Комфорт» (замовник) укладено Договір про надання правової допомоги в суді першої інстанції, відповідно до якого адвокат зобов'язується представляти інтереси замовника в Господарському суді м. Києва та інших органах, установах, підприємствах і організаціях України, пов'язані із розглядом позову про стягнення коштів із Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37397216.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що замовник сплачує не пізніше 5-ти днів з моменту підписання цього Договору адвокату авансом за надані відповідно до даного Договору послуги грошову винагороду в сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

З платіжного доручення №388 від 23.12.2013 р. вбачається сплата позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн.

Судом встановлено, що Договір про надання правової допомоги в суді першої інстанції від 17.12.2013 р., укладений між адвокатом та позивачем стосується безпосередньо саме цього позову, а оплата у розмірі 3 000,00 грн. проведена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, судом встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги обсягам виконаних робіт за Договором.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати з оплати судового збору та послуг адвоката покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло Сервіс Комфорт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, пр.-т. Миру, 6-а; ідентифікаційний код 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло Сервіс Комфорт» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 25, кв. 105; ідентифікаційний код 37935590) заборгованість у розмірі 24 956 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 410 (чотириста десять) грн. 00 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять п'ятдесят) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 20.02. 2014 р.