Ухвала

від 13.02.2014 по справі 822/3942/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3942/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року Виробничо-комерційне підприємство «Явір-Інвест» звернулось з позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0001542200/22 в частині основного платежу в сумі 136145,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 34036,50 грн., повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0001512200/23 в частині основного платежу в сумі 99911,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 49956 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0001572200/24, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначає, що господарські операції позивача з його контрагентами фактично не здійснювались в межах господарської діяльності та не підтверджуються належними документами.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач надіслав клопотання, в якому просив перенести розгляд апеляційної скарги, у зв'язку із хворобою представника Хмельницької ОДПІ, який супроводжував справу в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає, що причини неявки не є поважними, оскільки посилання відповідача не підтверджуються ніякими доказами в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає на необхідне звернути увагу на те, що відповідач є юридичною собою, з певним штатом працівників, а тому не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого уповноваженого представника.

Відповідно до ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, основними видами діяльності ВКП "Явір-Інвест" за КВЕД-2010 є: добування піску, гравію, глин і каоліну; неспеціалізована оптова торгівля; будівництво трубопроводів; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад.

Посадовими особами податкового органу проведена документальна планова перевірка ВКП "Явір-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.09.2013 року №680/220/21319929 про результати документальної планової перевірки ВКП "Явір-Інвест", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення: 1) п.138.2, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.145.1.6 п.145.1 ст145 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період, що підлягав перевірці, на суму 151492,00 грн. в тому числі в розрізі звітних періодів: за 1 квартал 2012р. - 30191,00 грн., за півріччя 2012р. - 47939,00 грн., за три квартали 2012р. - 55130,00 грн., за 2012 рік - 151492,00 грн.;

2) п.138.2, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.145.1.6 п.145.1 ст.145 ПК України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік в сумі 398089,00 грн.;

3) п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що підлягав перевірці, на суму 101186,00 грн., в тому числі по звітних періодах: за липень 2012р. - 45810,00 грн., за серпень 2012р. - 2130,00 грн., за жовтень 2012р. - 10051,00 грн., за листопад 2012р. - 42112,00 грн., за грудень 2012р. - 1083,00 грн.;

4) пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 2045,55 грн.;

5) п.176.2 ст.176 ПК України, за рахунок допущення помилки за ознакою "101", "157" в податковому розрахунку ф.№1-ДФ.

На підставі висновків акту перевірки від 23.09.2013 року №680/220/21319929 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0001542200/22 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 189365,00 грн., в тому числі 151492,00 грн. за основним платежем та 37873,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001512200/23 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 151779,00 грн., в тому числі 101186,00 грн. за основним платежем та 50593,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001572200/26 (форма "П"), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2012 року у розмірі 398089,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0001572200 від 02.10.2013 року, та часткове скасування податкових повідомлень-рішень №0001542200 від 02.10.2013 року та №0001512200 від 02.10.2013 року, оскільки під час судового розгляду позивачем доведено протиправність їх прийняття.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Колегією суддів встановлено, що податковим органом на підставі акта перевірки №680/220/21319929 від 23.09.2013 року, прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001542200 від 02.10.2013 року, яким за порушення п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 145.1.6 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 189365 грн., з яких 151492 грн., за основним платежем та 37873 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001512200 від 02.10.2013 року, яким за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму податку на додану вартість на загальну суму 151779 грн., з яких 101186 грн. за основним платежем та 50593 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001572200 від 02.10.2013 року, яким за порушення п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 39, пп. 145.1.6 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 398089 грн.

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Перелік адміністративних витрат визначено пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, зокрема, адміністративними витратами, спрямованими на обслуговування та управління підприємством є: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так податковим органом вищевказані санкції були застосовані до позивача унаслідок не підтвердження позивачем господарських відносин позивача з його контрагентами за перевіряємий період.

Судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001542200 від 02.10.2013 року в частині основного платежу в сумі 136145,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 34036,50 грн., податкове повідомлення-рішення №0001512200 від 02.10.2013 року в частині основного платежу в сумі 99911,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 49956 грн. та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення №0001572200 від 02.10.2013 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Монолітресурс», ТДВ «Хмельницькзалізобетон», КП «Управління механізації будівництва», ТОВ «Євромобайл Україна» (перейменоване в ТОВ «Малден ЛТД»), ПП ОСОБА_2, а також ТОВ Фірма «Техіндустрія», ТОВ «Вівасер», ТОВ «Управління механізації №1», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Ромстал Україна», ТОВ «ТДС Укрспецтехніка», ТОВ «Будматеріал».

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, 02.11.2012 року між ТОВ "Монолітресурс" (постачальник) та ВКП "Явір-Інвест" (покупець) укладено договір поставки №1.11/2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити товар згідно замовлень, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити такий товар (портландцемент) .

Виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується податковими накладними, рахунком-фактурою, видатковими накладними, карткою рахунку 631 за 2012 рік, товарно-транспортними накладними, наказами про відрядження, подорожніми листами, банківськими виписками. Разом з тим отриманий товар використано в господарській діяльності позивача (пересипання піску з метою уникнення примерзання до залізничної тари), що підтверджується службовою запискою начальника цеху навантаження, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами списання.

16.05.2011 року між ТДВ "Хмельницькзалізобетон" (постачальник) та ВКП "Явір-Інвест" (замовник) укладено договір поставки товару №34з, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику замовлений товар (бетонні суміші та розчини, залізобетонні вироби та інші будівельні матеріали, далі - товар), відповідно до умов даного договору, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, карткою рахунку 631 за 2012 рік, паспортом на бетонну суміш, технічними паспортами, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками. Разом з тим, отриманий товар використано в господарській діяльності позивача (для встановлення та введення в експлуатацію основних засобів підприємства, а саме ваг вагонних), що підтверджується актами приймання-здачі, актами списання.

Посилання відповідача щодо відсутності належних документальних доказів про використання будівельних матеріалів у власній господарській діяльності (у будівництві для оформлення виконаних будівельних робіт використовуються специфічні форми первинної облікової документації, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.09.2011 року №195, якими є №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", №КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, як на підставу неправомірності віднесення позивачем до складу витрат витрати по операціях з придбання товарів від ТДВ "Хмельницькзалізобетон", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що застосування форм КБ-2в та КБ-3 не передбачено чинним законодавством, оскільки ВКП "Явір-Інвест" не здійснювало будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, та як не проводило нового будівництва, реконструкції, реставрації або ремонту будь-яких будівель чи споруд.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №12/19-2-9-21-2368 від 09.03.2010 року "Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві" зазначено, що типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" підлягають обов'язковому застосуванню при введенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та кошти підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

16.01.2012р. між ВКП "Явір-Інвест" та КП "Управління механізації будівництва" укладено договір на послуги будівельних механізмів №2, відповідно до якого підрядник зобов'язується надати згідно заявки послуги будівельною технікою на об'єктах замовника, а замовник зобов'язується повністю оплатити вартість виконаних послуг по цінах КП "Управління механізації будівництва".

Вказаний договір було укладено на виконання договорів №16з про закупівлю робіт за державні кошти від 14.12.2011р. та договір №1з про закупівлю робіт за державні кошти від 19.07.2011р. укладених позивачем з управлінням ЖКГ Хмельницької обласної державної адміністрації, відповідно до умов яких ВКП "Явір-Інвест" виступає підрядником та зобов'язується виконати роботи з будівництва другої черги водогону від с.Чернелівка Красилівського району до м.Хмельницького.

На підтвердження фактичного виконання договору від 16.01.2012 року позивачем надано ряд документів, зокрема податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, договірні ціни, картку рахунку 631 за 2012 рік, банківські виписки.

Використання послуг будівельних механізмів (техніки) у господарській діяльності позивача здійснювалось на об'єкті будівництва другої черги водогону, що підтверджується актом приймання-передачі закінченого будівництва другої черги водогону від с.Чернелівка до м.Хмельницького.

10.07.2012 року між ТОВ "Євромобайл Україна" (ТОВ «Мадлен ЛТД») (продавець) (вподальшому переіменоване в ТОВ "Малден ЛТД") та ВКП "Явір-Інвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №46, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в даному договорі.

На виконання договору купівлі-продажу ТОВ "Євромобайл Україна" в липні, жовтні 2012 року поставив позивачеві товар (термінали FM 1100). Виконання договору купівлі-продажу підтверджується податковими накладними, рахунками-фактури, видатковими накладними, банківськими виписками, актом введення в експлуатацію, інвентаризаційним актом (описом).

Отриманий від ТОВ "Євромобайл Україна" товар (термінали FM 1100) використано в господарській діяльності позивача (встановлені на транспортні засоби), що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг).

Доставка зазначеного товару (GPS-навігаторів) здійснювалась ФОП ОСОБА_2 згідно договору від 07.2012р. №222/ТМ про надання послуг та вартість доставки, згідно додатку до договору від 11.07.2012р., включена до вартості послуг з встановлення пристроїв навігації.

Щодо посилання податкового органу на акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 02.04.2013р. №695/225/35628146 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Малден ЛТД» (ТОВ «Євромобайл Україна») щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «АТМ» та з ТОВ «Матадор», у зв'язку із не встановленням місцезнаходження підприємства, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

10.07.2012 року між позивачем (замовник) та ПП ОСОБА_2 (виконавець) укладено угоду №222/ТМ про надання послуг, відповідно до умов якої виконавець надає замовнику послуги визначення місцезнаходження через супутник про транспортні засоби надані замовником в режимі реального часу, обслуговування програми "Контроль Плюс", консультативні послуги з конфігурації комп'ютерних технічних засобів.

Виконання умов угоди підтверджується актами, договором, специфікацією та актом прийому передачі робіт. Результати цієї операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином ВКП «Явір-Інвест» правомірно відображено у податковому обліку господарські операції з ТОВ «Монолітресурс», ТДВ «Хмельницькзалізобетон», КП «Управління механізації та будівництва», ТОВ «Євромобайл Україна» та ПП ОСОБА_2, а тому позивач мав право на включення до витрат витрати по господарським операціям з вказаними контрагентами та включення до податкового кредиту податку на додану вартість сплаченого в ціні придбаного товару/послуг.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Суд апеляційної інстанції не досліджує господарські операції позивача з ТОВ "Веріта", ТОВ "Продюсерський центр "Ексклюзив", ТОВ "Телерадіокомпанія Піраміда", ТОВ "Агенція Рекламіст", оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами не підтверджуються належними документами, а тому не мали реального характеру. В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог не оскаржувалось.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0001572200 (форма "П"), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2012 року у розмірі 398089 грн., то судом першої інстанції правильно враховано правомірність формування позивачем витрат по господарських операціях з ТОВ "Монолітресурс", ТДВ "Хмельницькзалізобетон", КП "Управління механізації будівництва", ПП ОСОБА_3, ТОВ "Євромобайл Україна", встановлено раніше.

Так, податковим органом визначено, що підставою для завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 10703,00 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не підтверджених податковими накладними та здійсненими операціями з ТОВ Фірма "Техіндустрія", ТОВ "Вівасер", ТОВ "Управління механізації №1" (включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній виписаній ТОВ "Епіцентр К"), ТОВ "Ромстал Україна", ТОВ "ТДС Укрспецтехніка"; заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за жовтень 2012р. за рахунок не включення сум податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з реалізації піску ТОВ "Будматеріал" по видатковій накладній; завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операція з ТОВ "Веріта", за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з КП "Управління механізації та будівництва", ТДВ "Хмельницькзалізобетон", ТОВ "Монолітресурс", ТОВ "Євромобайл Україна" (перейменоване в ТОВ "Малден ЛТД"), які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Правомірність формування витрат та віднесення їх до складу податкового кредиту по господарських операціях позивача з ТОВ "Монолітресурс", ТДВ "Хмельницькзалізобетон", КП "Управління механізації та будівництва", ТОВ "Євромобайл Україна" (перейменоване в ТОВ "Малден ЛТД") встановлена при дослідженні правомірності висновків щодо визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток. В той же час встановлено неправомірність віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях ВКП "Явір-Інвест" з ТОВ "Веріта".

Крім того судом першої інстанції досліджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість сплаченого по господарським операціям з: ТОВ Фірма "Техіндустрія" (включено до складу податкового кредиту суму ПДВ при наявності податкової накладної №54 від 29.03.2012р.), ТОВ "Вівасер" (включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №66 від 24.04.2013р.), ТОВ "Управління механізації №1" (включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №13484 від 22.06.2012р. виписаній ТОВ "Епіцентр К"), ТОВ "Ромстал Україна" (включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №50/010 від 01.07.2013р.), ТОВ "ТДС Укрспецтехніка" ( включено до складу податкового кредиту суму ПДВ при наявності податкової накладної №182 від 28.12.2012р.).

Також судом першої інстанції вірно зазначено про правомірність включення позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість за жовтень 2012р. в сумі 2565 грн. по операціях з реалізації піску ТОВ "Будматеріал", оскільки включення зазначеної суми підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2012р. та додатком 5 до декларації з податку на додану вартість з відповідними квитанціями про прийняття до Державної податкової служби України.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит шляхом включення податку на додану вартість сплаченого у вартості господарських операцій з ТОВ Фірма "Техіндустрія", ТОВ "Вівасер", ТОВ "Управління механізації №1", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Ромстал Україна", ТОВ "ТДС Укрспецтехніка", ТОВ "Будматеріал", КП "Управління механізації та будівництва", ТДВ "Хмельницькзалізобетон", ТОВ "Монолітресурс", ТОВ "Євромобайл Україна" (перейменоване в ТОВ "Малден ЛТД"), а тому податкове повідомлення-рішення підлягає №0001572200 від 02.10.2013 року підлягає скасуванню у повному обсязі, оскільки неможливо ідентифікувати (виокремити) правомірність податкового повідомлення-рішення в розрізі господарських відносин позивача з контрагентом - ТОВ «Веріта».

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо твердження податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкові повідомлення-рішення №0001542200 від 02.10.2013 року в частині основного платежу в сумі 136145,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 34036,50 грн., податкове повідомлення-рішення №0001512200 від 02.10.2013 року в частині основного платежу в сумі 99911,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 49956 грн. та №0001572200 від 02.10.2013 року., оскільки правомірність їх прийняття не підтверджена під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.