Постанова

від 18.02.2014 по справі 910/22481/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/22481/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Українська страхова група"

на рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р.

у справі № 910/22481/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ,,Альфа - Гарант"

до Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Українська страхова група"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Дочірнє підприємство ,,Київська Русь" Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Агро Інвест Україна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 660,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія ,,Альфа - Гарант" (далі - позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Українська страхова група" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 660,19 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Українська страхова группа" на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ,,Альфа - Гарант" страхове відшкодування в розмірі 6 150,19 грн. та судовий збір в розмірі 1 588,71 грн. В іншій частині позову в розмірі 510,00 грн. відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення вимог у даній справі.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. у справі

№ 910/22481/13 скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 6 150,19 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення не є законним, оскільки судом неповно з'ясовано обставини справи та невірно визначено розмір страхового відшкодування, яке належить до сплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.02.2014р., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство ,,Київська Русь" Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Агро Інвест Україна".

17.02.2014р. через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відповідно до якого вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. без змін.

17.02.2014р. через відділ документального забезпечення суду надійшла телеграма відповідача про неможливість направлення представника в судове засідання та, в зв'язку з цим заявлено прохання проводити розгляд скарги у відсутності представника відповідача та зазначено, що доводи апеляційної скарги відповідач підтримує.

В судовому засіданні 18.02.2014р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, надіславши на адресу суду вищевказану телеграму, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411609386495, яке міститься в матеріалах справи.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення учасників апеляційного провадження, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню у зв'язку з таким.

17.09.2011р. на перехресті Набережного шосе та вул. Дніпровський узвіз в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Chevrolet, державний реєстраційний номер АА 0268 КЕ під керуванням Теличкун Сергія Сергійовича та автомобіля марки Ssang Yong, державний реєстраційний номер АІ 3135 СК, під керуванням Станішича Славка.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди пошкоджено автомобіль Chevrolet, державний реєстраційний номер АА 0268 КЕ, що підтверджується довідкою ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 17).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2011р. у справі № 3-5458/2011 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано винним Станішич Славка і накладено на винну особу штраф у сумі 340 грн. (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2010р. між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія ,,Альфа - Гарант" та Теличкун С.С. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, що не є предметом застави № 06-R\01-044-00644, за яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням транспортного засобу Chevrolet, державний реєстраційний номер АА 0268 КЕ (далі - договір, а.с. 10 - 13).

Відповідно до умов договору страхування страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з п. 7 договору добровільного страхування наземного транспорту, що не є предметом застави № 06-R\01-044-00644 від 21.09.2010р. визначення розміру збитку здійснюється відповідно до автотоварознавчого дослідження (а.с. 10).

У п.4.7 умов страхування зазначено, що за рішенням страховика, документом, на підставі якого здійснюється розрахунок страхового відшкодування, є акт автотоварознавчого дослідження, проведеного експертом, або калькуляція СТО, рекомендованого страховиком (а.с. 12).

Відповідно до звіту № 10.11.22 від 19.10.2011р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, який проведено за заявою СК ,,Альфа - Гарант", вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet, державний реєстраційний номер АА 0268 КЕ складає 30 995,57 грн. (а.с. 22 - 24).

Згідно з рахунком - фактурою від 08.11.2011р. (калькуляції СТО) вартість ремонтних робіт автомобіля автомобіля Chevrolet, державний реєстраційний номер АА 0268 КЕ складає 24 967,00 грн.

На підставі страхового акту № СТ/11/0718 від 22.11.2011р., у відповідності до розрахунку страхового відшкодування, позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування у розмірі 25 299,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5759 від 22.11.2011р., № 5820 від 30.11.2011р. та видатковим касовим ордером від 23.11.2011р. (а.с. 37 - 39).

Згідно з положеннями ст. 25 Закону України ,,Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закон України ,,Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю Chevrolet, державний реєстраційний номер АА 0268 КЕ, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля марки Ssang Yong державний реєстраційний номер АІ 3135 СК, на момент ДТП, застрахована у Приватному акціонерному товаристві ,,Страхова компанія ,,Українська страхова група" за полісом № ВЕ/7696458.

Відповідно до вимог договору страхування цивільно - правової відповідальності № ВЕ/7696458 забезпечувальний транспортний засіб є автомобіль марки Ssang Yong державний реєстраційний номер АІ 3135 СК, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн. (а.с. 54).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив до відповідача регресну вимогу № 03/1956 від 14.08.2012р. на виплату коштів в розмірі 25 299,00 грн.

21.09.2012р. Приватне акціонерне товариство ,,Страхова компанія ,,Українська страхова группа" сплатило позивачу страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 18 638,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11705 від 21.09.2012р. (а.с. 42).

04.10.2012р. позивач направив відповідачу лист № 03/2302 з проханням надати детальний розрахунок страхового відшкодування, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповіді на який матеріали справи не містять.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, зокрема, на те, що відповідач зобов'язаний доплатити 6 660,19 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, стягнув з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 6 150,19 грн., відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 510,00 грн.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно п. 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/76964581, франшиза становить 510 грн. 00 коп.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового відшкодування складає: 25 299,00 грн. (сплачена страхова сума страховиком страхувальнику) - 18 638,81 грн. (сплачена сума відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 11705 від 21 вересня 2012 року) - 510 грн. 00 коп. (франшиза) = 6 150, 19 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в розмірі 6 150, 19 грн.

Як вбачається з заперечень відповідача, він зазначає, що сплатив страхове відшкодування в розмірі 18 638,81 грн., оскільки застосував коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно з п.п.7.38,7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту № 10.11.22 від 19 жовтня 2011 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, яку проведено за заявою позивача, коефіцієнт фізичного зносу становить 0,00, оскільки рік випуску транспортного засобу Chevrolet, державний реєстраційний номер АА 0268 КЕ є 2008р.

Посилання відповідача на протокол огляду транспортного засобу від 27.09.2011р., як невід'ємну частину звіту, в якому зазначено про деформацію боковини задньої лівої автомобіля, що, на думку відповідача, є підставою для застосування в розрахунку коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, є безпідставним з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, звіт № 10.11.22 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспорту від 19.10.2011р., визначення об'єму відновлювальних робіт, необхідних для цього запчастин та матеріалів проводилось на підставі результатів огляду КТЗ від 03.10.2011р., та наведено в протоколі огляду КТЗ (а.с. 25 - 26).

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 03.10.2011р., складеного Калиновським С.Ю., в ньому не міститься відомостей щодо деформації боковини задньої лівої автомобіля.

При цьому, матеріали справи містять протокол огляду транспортного засобу від 27.09.2011р., який складено оцінювачем Кубраком Ю.В., та в якому зазначено про деформацію боковини задньої лівої автомобіля Chevrolet, державний реєстраційний номер АА 0268 КЕ. Відповідно до розрахунку фізичного зносу даного автомобіля, який здійснено відповідачем, такий коефіцієнт становить 38,54%.

Відповідно до ст. 34 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на час ДТП) страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що страхова компанія (у даному випадку - відповідач) зобов'язана самостійно здійснювати заходи для встановлення розміру збитків у порядку, встановленому законом.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України ,,Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з приписами ст.ст. 3 і 12 названого Закону результатом незалежної оцінки майна є звіт, який складається і підтверджується оцінювачем, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.

Приписами вказаних норм Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що обов'язки пов'язані із оцінкою шкоди, стосуються відповідача, оскільки відповідач є страховиком за вказаним вище полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Проте, відповідачем не надано належних і допустимих доказів щодо вчинення дій для визначення розмірів збитків в розумінні вказаного Закону. Відповідачем не надано суду звіту оцінювача, складеного відповідно до закону, а розрахунок фізичного зносу та суми страхового відшкодування, складені працівниками відповідача, не є допустимим доказом розміру збитків.

З врахуванням приписів ст.ст. 993, 1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

З урахуванням вимог п.36.4 ст.36 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наявність страхового акту від 22.11.2011 № СТ/11/0718, платіжних доручень № 5759 від 22.11.2011р., № 5820 від 30.11.2011р., видаткового касового ордеру від 23.11.2011р. та рахунку - фактури № НЄ - 0000064 від 08.11.2011р. виставленого ФОП Нагорняк Є.О., яким надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Дійсно, нормою ст.29 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, а Закон України ,,Про страхування" відповідних застережень не містить.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2014р. у справі № 910/11450/13.

Крім того, наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певному доказу (протокол огляду транспортного засобу від 27.09.2011р.) перед іншими оціненими судами доказами (страховий акт від 22.11.2011 № СТ/11/0718, платіжні доручення № 5759 від 22.11.2011р., № 5820 від 30.11.2011р., видатковий касовий ордер від 23.11.2011р., рахунок - фактура № НЄ - 0000064 від 08.11.2011р.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами ті іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. у справі №910/22481/13, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. у справі № 910/22481/13 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. у справі № 910/22481/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Українська страхова група" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 19.02.2014р.