Постанова

від 20.02.2014 по справі 913/3286/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014 справа №913/3286/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі Романовій А.О. від позивача:не з»явився від відповідача:Томілін А.Ю. - за дов. №440 від 19.11.2013р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2014 року у справі№ 913/3286/13 (суддя Косенко Т.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс», м. Луганськ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ простягнення 4 302 783 грн. 36 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс», м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 4 302 783 грн. 36 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.01.2014 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс», м. Луганськ були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс», м. Луганськ збитки в сумі 4 036 230 грн. 00 коп. В іншій частині позову було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 08.01.14 р. скасувати в частині задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 4036230 грн. 00 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Також просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» документи, що підтверджують перебування 85696 шт. електролічильників на балансі позивача: накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, картки складського обліку матеріалів, акт інвентаризації.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представник позивача до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 04.02.14р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 30.01.13р. Через канцелярію судовою колегією отримано клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі, яке судовою колегією розглянуто та відхилено, оскільки позивачем не надано суду жодних належних доказів, які б підтверджували поважність причин неявки представника сторони до судового засідання. Крім того, участь у справі приймають юридичні особи, а не фізичні і позивач мав можливість направити до судового засідання іншого представника позивача, явка сторін ухвалою суду від 30.01.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія, розглянувши клопотання відповідача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» документів, що підтверджують перебування 85696 шт. електролічильників на балансі позивача, викладене в апеляційній скарзі, відмовляє у його задоволенні у зв»язку з недоцільністю.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/3286/13 та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (покупець) був укладений договір поставки № У-1100-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в означені цим договором строки передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, який раніше не був в експлуатації. Найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість, та інші вимоги до товару обумовлені у додатку, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2 договору, поставка товару здійснюється партіями в період з 01.09.2012р. до 31.12.2012р. відповідно до письмових заявок покупця, що є невід'ємною частиною договору. В заявках вказується розмір кожної партії.

Згідно п.п.3.1, 3.2 договору, доставка товару в пункт поставки здійснюється транспортом та за рахунок коштів постачальника. Постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки покупця.

Загальна вартість товару складає 4154550 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, покупець здійснює розрахунок за одержаний товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 180 банківських днів з дати поставки товару.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що прийом товару і передача супроводжувальних документів проводяться в пункті поставки товару - склад покупця, розташованому за адресою: 91005, м.Луганськ, вул.Штеровська, 17.

Згідно п.11.2 договору, цей договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині грошових розрахунків та гарантійних зобов»язань - до повного виконання сторонами своїх зобов»язань.

Сторонами була підписана Специфікація до договору №У-1100-10 від 29.07.2010 р. (додаток № 1 до договору), в якій сторони погодили найменування товару (лічильник електроенергії 1-фазний "ЛЕО"/"Енергосервіс ДП" ТОВ), одиницю виміру (шт.), кількість (27697), ціну (125 грн. 00 коп.), загальну суму (3462125 грн. 00 коп.), а також визначили інші вимоги до товару, в т.ч. передбачили, що на щитку сумуючого пристрою електролічильника повинен бути напис: "Власність ТОВ "ЛЕО".

29.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (покупець) був укладений договір поставки №У-1101-10, що містить аналогічні умови, крім п.1.2 договору, який передбачає, що поставка товару здійснюється партіями з 01.06.2011 р. до 31.12.2011 р. відповідно до письмових заявок покупця, що є невід'ємною частиною цього договору. В заявках вказується розмір кожної партії. Відповідно до п.4.1 вказаного договору загальна вартість товару складає 4154400 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%. В специфікації до зазначеного договору сторони узгодили поставку 27696 штук лічильників електроенергії однофазних.

Також 29.07.2010 р. між сторонами був укладений договір поставки №У-1102-10, відповідно до умов якого поставка товару здійснюється партіями з 01.01.2012 р. до 31.04.2012 р. відповідно до письмових заявок покупця, що є невід'ємною частиною цього договору. В заявках вказується розмір кожної партії, а відповідно до п.4.1 вказаного договору загальна вартість товару складає 4154400 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%. В специфікації до зазначеного договору сторони узгодили поставку 27696 штук лічильників електроенергії однофазних.

Крім того, за умовами договору № У-1103-10 від 29.07.2010 року поставка товару здійснюється партіями з 01.05.2012 р. до 31.08.2012 р. відповідно до письмових заявок покупця, що є невід'ємною частиною цього договору. В заявках вказується розмір кожної партії, а відповідно до п.4.1 вказаного договору загальна вартість товару складає 4154400 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%. В специфікації до зазначеного договору сторони узгодили поставку 27696 штук лічильників електроенергії однофазних.

Як зазначив позивач, ним по договору № У-1101-10 від 29.07.2010 р. протягом 2011 року було поставлено відповідачу лічильники у загальній кількості 25089 на суму 3763350 грн. 00 коп., які прийняті відповідачем без заперечень і зауважень та здійснена оплата у повному обсязі.

Заявками від 04.01.2012 р. № 01-34/2/51 і № 01-34/2/50 відповідач просив поставити у січні 2012 року лічильники у кількості 393 штуки на суму 58950 грн. 00 коп. та лічильники у кількості 2607 штук на загальну суму 391050 грн. 00 коп., проте листом № 01-34/2/241 від 17.01.2012 р. відповідач просив вказані заявки вважати недійсними.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.08.2012р. у справі № 30пн/5014/1930/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання шляхом купівлі лічильників однофазних у кількості 2607 штук на суму 391050 грн. 00 коп. згідно договору поставки № У-1101-10 від 29.07.2010 р. та у кількості 27696 штук на суму 4154400 грн. 00 коп. згідно договору поставки № У-1102-10 від 29.07.2010 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» було відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що нібито неодноразово звертався до відповідача з повідомленнями про намір здійснити поставку товару відповідно до умов укладених договорів поставки №У-1103-10, №У-1101-10, №У-1102-10, №У-1101-10, №У-1100-10 від 29.07.2010 р., що підтверджується відповідними повідомленнями №126 від 19.09.2012р., №127 від 19.09.2012р., №128 від 19.09.2012р., №149/1 від 04.12.2012р.

Як зазначає позивач у своєму позові, ним, нібито на виконання умов зазначених договорів, з метою поставки у передбачені цими договорами строки, було нібито виготовлено лічильники у загальній кількості 85696 штук, які він направляв відповідачу згідно товарно-транспортних накладних за адресою: вул.Штеровська, 17, м.Луганськ, товар - лічильники, від прийняття яких відповідач нібито відмовився та не здійснив їх оплату. У зв»язку з чим позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 4 036 230 грн. 00 коп. та додаткові витрати у розмірі 266 553 грн. 36 коп., оскільки ним для забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договорами були укладені договори оренди приміщень та обладнання, постачання комплектуючих та деталей, зберігання, надання інших послуг, що сприяли загальному процесу безперебійного виготовлення, обслуговування та постачання товару відповідачу.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» (покупець) та Компанією Smartco LTD.SA (продавець) був укладений контракт № CU-1001 від 10.01.2011 р. з додатковими угодами до нього, за умовами якого продавець зобов»язався продати, а покупець зобов»язався купити на умовах СРТ Луганськ (Інкотермс-2000) комплекти лічильників (товар), кількість та асортимент яких вказані в окремій специфікації на кожну партію товару поставки. Всі підписані специфікації є невід'ємною частиною цього контракту. Специфікацією № 3 від 04.04.2011 р. до вказаного контракту сторони узгодили поставку комплектів для однофазних лічильників електричної енергії у кількості 15000 шт. за ціною 8 доларів США за штуку на загальну суму 120000 доларів США та лицьової панелі у кількості 15000 штук за ціною 15 центів за штуку на загальну суму 2250 доларів США.

Оскільки відповідач нібито відмовився від прийняття товару за договорами поставки, позивач нібито поніс додаткові витрати з оплати вартості лічильників, замовлених за контрактом № CU-1001 від 10.01.2011 р. на загальну суму 25000 доларів США, що еквівалентно 202 148 грн. 50 коп.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" були укладені договір зберігання та митного оформлення № 5 від 01.02.2009 р. та договір про надання послуг вантажним та митним комплексом № 5 від 18.06.2012 р., предметом яких є надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" комплексу послуг, пов'язаних з диспетчерським інформуванням, проведенням вантажно-розвантажувальних робіт, зважування транспортного засобу та вантажу, зберігання вантажу, брокерські послуги.

Позивач вважає, що він нібито поніс додаткові витрати, пов'язані із зберіганням на митниці комплектів лічильників, які постачалися за контрактом з Компанією Smartco LTD.SA, а саме у 2012 році витрати склали 22738 грн. 19 коп., а в 2013 - 41666 грн. 67 коп., що загалом складає всього 64 404 грн. 86 коп., саме з вини відповідача.

Листом №28 від 07.06.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідгард - ТС» звернулося до позивача з пропозицією розглянути можливість поставки однофазних лічильників електроенергії для подальшої поставки на Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» у кількості 46000 штук за ціною не більше 125 грн. 00 коп. за одиницю, на який позивачем була надана комерційна пропозиція № 92 від 11.07.2012 р., проте листом № 33 від 19.07.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідгард - ТС" повідомило, що пропозиція позивача є неприйнятною, оскільки на лицьовій панелі лічильника міститься напис "Власність Луганського енергетичного об'єднання".

Листом № 5320 від 23.08.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нєксар Україна» звернулося до позивача з вимогою надати комерційну пропозицію на виготовлення і поставку однофазних лічильників електроенергії у кількості 35000 штук за ціною 125 грн. 00 коп. за одиницю без ПДВ. Позивачем була надана комерційна пропозиція № 123 від 04.09.2012 р. з технічною характеристикою лічильників, проте листом № 5326 від 14.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нєксар Україна» повідомило, що напис на лицьовій панелі лічильника "Власність Луганського енергетичного об'єднання" не підходить і замовник - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпроенерго", вимагає власне маркування.

Як зазначив позивач у своєму позові, оскільки зазначені підприємства пропонували здійснити закупівлю лічильників у кількості 81000 штук за ціною 125 грн. 00 коп. за одиницю та у подальшому відмовилися через неможливість видалення маркування (напису "Власність ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання"), тому він нібито поніс збитки у вигляді упущеної вигоди на суму різниці між собівартістю лічильників та ціною їх можливого продажу за реальними пропозиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідгард - ТС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєксар Україна».

08.02.2013 р. позивач листом № 5 повідомив відповідача, що повернення лічильників із гарантійного ремонту буде здійснюватися з 11.02.2013р., перше відвантаження лічильників у кількості 670 штук буде здійснено 11.02.2013р., а поставка лічильників у кількості 100 штук згідно договорів поставки від 29.07.2010р. відбудеться 11.02.2013р., на що відповідач листом № 01-34/2-707 від 11.02.2013 р. повідомив про готовність прийняти лічильники у кількості 670 штук із гарантійного ремонту та звернув увагу, що договори поставки від 29.07.2010 р. № У-1103-10 і № У-1100-10 припинили свою дію 31.12.2012р., а тому з цієї дати за зазначеними договорами закінчені зобов'язання сторін.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 4 302 783 грн. 36 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до ч.ч.2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов»язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов»язок довести обґрунтування і розмір збитків, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов»язків та/або його правомірної поведінки. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов»язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов»язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв»язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №3-568к10 від 02.03.2010 р., 04.07.2011 р. у справі №42/78-10, від 04.07.2011 р. у справі №51/250, від 20.06.2011 р. у справі №2/121-30/118. Рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду справ щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України згідно приписів ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, нездатність позивача обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди, довести її розмір і реальність отримання, а також повний склад цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача, є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що нібито поніс збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 4 036 230 грн. 00 коп. через порушення відповідачем умов договорів поставки №У-1103-10, №У-1101-10, №У-1102-10, №У-1101-10, №У-1100-10 від 29.07.2010 р. в частині відмови у прийнятті лічильників у загальній кількості 85696 штук, у зв»язку з чим позивачем нібито для забезпечення виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами були укладені договори оренди приміщень та обладнання, постачання комплектуючих та деталей, зберігання, надання інших послуг та додатково понесені витрати у розмірі 266 553 грн. 36 коп.

Як стверджує позивач і помилково зазначено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» належним чином виконало свої зобов»язання за договорами поставки №У-1103-10, №У-1101-10, №У-1102-10, №У-1101-10, №У-1100-10 від 29.07.2010 р. в частині виготовлення та поставки 85696 шт. лічильників електроенергії, що нібито підтверджується товарно - транспортними накладними, подорожніми листами, видатковими накладними, які складені в односторонньому порядку позивачем, проте судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, в матеріалах справи наявні товарно - транспортні накладні, які не можуть слугувати належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України поставки саме 85696 штук лічильників, оскільки товарно - транспортні накладні №15 від 15.08.12р.(т.1 а.с.118-119), №13 від 12.07.12р. (т.1 а.с.120-121), №11 від 07.06.12р. (т.1 а.с.122-123), №9 від 16.05.12р. (т.1 а.с.124-125), №7 від 27.03.12р. (т.1 а.с.126-127), №5 від 22.02.12р. (т.1 а.с.128-129), №3 від 26.01.12р. (т.1 а.с.130-131), №1 від 08.01.12р. (т.1 а.с.132-133) двічі долучені до матеріалів справи та можуть підтверджувати лише намір поставити позивачем відповідачу лічильників тільки у кількості 54100 штук, а не 85696 одиниць, як помилково зазначено позивачем у позовній заяві і судом першої інстанції в своєму рішенні.

Крім того, з подорожніх листів, які долучені до матеріалів справи, не вбачається за якими саме маршрутами здійснювалась поїздка автомобілів ПАТ «ЛЕАЗ», яка мета цих поїздок та чи дійсно входило підприємство саме відповідача до вказаного маршруту, а також наявні копії подорожніх листів за ті дати, за якими товарно - транспортні накладні не надавалися позивачем, а саме: за 08.08.12р. (т.2 а.с.62), за 05.09.12р. (т.2 а.с.63), за 08.02.12р. (т.2 а.с. 66), за 12.03.12р. (т.2 а.с.68), за 18.04.12р. (т.2 а.с.69), за 21.06.12р. (т.2 а.с.72), за 10.01.12р. (т.2 а.с.75).

З огляду на матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, в свою чергу, не довів суду належними засобами доказування відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України факт виготовлення товару за договорами поставки №У-1103-10, №У-1101-10, №У-1102-10, №У-1101-10, №У-1100-10 від 29.07.2010р., а також факт здійснення поставки 85696 електролічильників на адресу відповідача, а тому висновок суду першої інстанції щодо належного виконання позивачем своїх договірних зобов»язань є неправомірним. Зокрема, позивачем не надані будь-які інші належні засоби доказування наявності у нього виготовлених лічильників за умовами договорів, що визначені в якості підстави позову (накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, картки складського обліку матеріалів, акт інвентаризації). Довідка, що складена в односторонньому порядку, не є таким належним доказом по справі за нормами ст.ст.33,34,36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не передбачена вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 (Запаси), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р., Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007р.

Відповідно до п.п.1.2, 3.2 договорів поставки №У-1103-10, №У-1101-10, №У-1102-10, №У-1101-10, №У-1100-10 від 29.07.2010 р., поставка товару здійснюється партіями відповідно до письмових заявок покупця, що є невід'ємною частиною договору. В заявках вказується розмір кожної партії. Постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки покупця.

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні письмові заявки покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» на здійснення поставки електролічильників, а тому зобов»язання постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» здійснити поставку товару відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки взагалі не настали, що встановлено в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішенням господарського суду Луганської області від 29.08.2012р. у справі № 30пн/5014/1930/2012.

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов помилкового висновку, що позивачем належними та допустимими доказами нібито доведено наявність вини та протиправної поведінки відповідача, які виразились у вигляді направлення позивачем відповідачу повідомлень про намір здійснити поставку лічильників у кількості 85696 одиниць, здійснення такої поставки та ненадання відповідачем заявок на поставку товару, відмови від прийняття товару.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

У зв'язку з чим, позивач належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України мав обґрунтувати можливість отримання ним у 2012 році прибутку саме у розмірі 4 036 230 грн. 00 коп. у разі належного виконання відповідачем його зобов»язання за договорами, а також довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

З наданого позивачем розрахунку розміру неотриманого прибутку вбачається, що при здійсненні розрахунку позивач виходив з листів Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєксар Україна» №5320 від 23.08.2012 р. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідгард - ТС» №28 від 07.06.2012 р.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказаний розрахунок розміру нібито неотриманого прибутку оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наміру позивача на прийняття запропонованих вказаними підприємствами пропозицій, визначення конкретного виду взаємовідносин та докази укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нєксар Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідгард - ТС» договорів поставки.

Такі розрахунки є теоретичними, які побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б сторони належним чином виконали свої договірні зобов»язання. Крім того, інших доказів на підтвердження розміру завданих позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди матеріали справи не містять, як то висновок експерта або спеціаліста, а також відсутнє й само клопотання позивача про призначення судової експертизи для визначення завданого розміру збитків. Посилання позивача на те, що відповідач не заявляв такого клопотання судовою колегією до уваги не прийнято, оскільки саме на позивача покладений процесуальний обов»язок доводити суду при зверненні по захист його порушеного права належними засобами доказування факт розміру спричинених збитків. Ані позивач, ані суд не має спеціальних знань, необхідних в даному випадку для визначення розміру упущеної вигоди, методика розрахунку якої відрізняється від методики розрахунку прямих збитків при неналежному виконанні договірних зобов»язань і не може складатися тільки з простого розрахунку різниці між цінами та собівартістю продукції.

Судова колегія не приймає до уваги також висновок експертного економічного дослідження №2261/26 від 08.01.2014р., складеного Луганським відділенням Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз, згідно якого розрахунок собівартості продукції від 01.01.2012 р. - лічильника електричної активної енергії без НДС перемінного току однофазного електронного марки - ЛЕО 5(50) А) документально підтверджується у розмірі 74 грн. 75 коп., ціна однієї одиниці продукції без НДС складає 124 грн. 83 коп., оскільки він не є належним та допустимим доказом по справі відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, так як питання щодо визначення вартості одиниці продукції можливе лише шляхом призначення по справі судової експертизи, однак в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача саме з цього приводу. Крім того, в даному випадку позивачем заявлено до стягнення не прямі збиткі, пов»язані з виготовленням продукції, а саме упущена вигода, яка розраховується іншим шляхом.

Таким чином, доводи позивача ґрунтуються лише на умовному припущенні про можливість отримання ним упущеної вигоди, не підтверджуються відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач належним чином виконав свої договірні зобов»язання, а також позивачем не доведені обставини вжиття заходів щодо одержання відповідного прибутку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази по справі відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності в даному випадку суб»єктивної та об»єктивної сторони спричинених саме відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди позивачу саме у визначеному ним розмірі. До того ж помилкове посилання суду першої інстанції на нібито доведеність саме позивачем вини відповідача суперечить загальним правилам доказування в господарському процесі факту наявності збитків, оскільки обов»язок доказування відсутності вини покладений на відповідача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків саме у вигляді упущеної вигоди у розмірі 4 036 230 грн. 00 коп., зокрема, факт спричинення саме упущеної вигоди, причинно-наслідковий зв»язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала нібито в порушенні зобов»язань за договорами поставки №У-1103-10, №У-1101-10, №У-1102-10, №У-1101-10, №У-1100-10 від 29.07.2010 р., розмір упущеної вигоди, тоді як відповідачем доведено відсутність його вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. В даному випадку взагалі відсутній такий зв»язок між діями відповідача та саме упущеною вигодою.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем збитків у вигляді додатково понесених витрат у розмірі 266553 грн. 36 коп., оскільки позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що лічильники, які були предметом контракту № CU-1001 від 10.01.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс» та Компанією Smartco LTD.SA, купувалися позивачем саме для виготовлення лічильників на виконання саме договорів поставки №У-1103-10, №У-1101-10, №У-1102-10, №У-1101-10, №У-1100-10 від 29.07.2010р., а також доказів того, що на зберіганні та митному оформленні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Транспеле" протягом 2012-2013 років перебували лічильники, виготовлені саме для відповідача.

Отже, судова колегія вважає, що господарським судом помилково стягнуто з відповідача на користь позивача упущену вигоду у розмірі 4 036 230 грн. 00 коп., оскільки позивач в даному випадку не довів суду обґрунтованість своїх позовних вимог саме в заявленій сумі, наявність факту упущеної вигоди, причинно-наслідкового зв»язку між нібито неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов»язань та виною саме відповідача у нібито спричинених ним позивачу збитках, тоді як відповідач довів відсутність його вини.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до приписів п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, рішення прийнято при неповному з»ясуванні обставин справи, що призвело до прийняття частково неправильного рішення та судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2014 р. у справі № 913/3286/13 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню, а у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди у розмірі 4 036 230 грн. 00 коп. слід відмовити в повному обсязі в зв»язку з недоведеністю, враховуючи сталу судову практику Верховного Суду України з цього питання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2014 р. у справі № 913/3286/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2014 р. у справі № 913/3286/13 - скасувати частково.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс», м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ про стягнення збитків у розмірі 4 036 230 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Енергосервіс», 91047, м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2П, ЗКПО 35156017 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35А, ЗКПО 31443937 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36 540 грн. 00 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2014 р. у справі № 913/3286/13 залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 6 прим:

1 - у справу;

2,3 - позивачу;

4 - відповідачу;

5 - ДАГС;

6- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.