Постанова

від 18.02.2014 по справі 913/13/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014 р. справа №913/13/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий судді:Дучал Н.М., Богатир К.В., Склярук О.І. при секретарі судового засідання:Сабада Г.О. за участю представників сторін: від позивача - Ісаєва Л.М., за довіреністю від відповідача - Ратушна О.С., Овчаренко Д.О., за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську, м. Луганськ на ухвалу господарського судуЛуганської області від 08.01.2014р. у справі№913/13/14 (суддя Старкова Г.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську, м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Флоат - Гласспром», м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 53 290 699,42 грн., 8 671 666,67 євро, 32 640 895,57 доларів США

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» м. Луганську, м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Флоат - Гласспром», м. Лисичанськ Луганської області про стягнення солідарно з відповідача заборгованості за кредитною угодою №18105К21/2109 від 30.09.2005р., кредитним договором №6107К9 від 18.05.2007р., кредитним договором №6107К14 від 06.07.2007р., кредитним договором №6107К15 від 10.07.2007р., кредитним договором №6108К1 від 15.02.2008р., кредитним договором №6108К7 від 14.05.2008р., кредитним договором №6109К4 від 09.02.2009р. в сумі боргу за кредитами - 52 797 945,11 грн., 32 381 765,77 доларів США та 8 600 000,00 євро, процентів за використання кредитів в сумі 492 754,31 грн., 259 129,80 дол. США та 71 666,67 євро.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.01.2014р. у справі №913/13/14 повернуто позовну заяву та додані до неї документи без розгляду на підставі п. п. 4, 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Повернуто ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганську з державного бюджету України судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 1714 від 25.12.2013р. в сумі 68820,00 грн.

Ухвалу суду обґрунтовано порушенням правил об"єднання вимог, об'єднанням позивачем в одній позовній заяві вимог на підставі декількох різних договорів, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору; сплатою судового збору в розмірі, меншому ніж передбачено діючим на момент звернення з позовом законодавством.

Не погоджуючись з означеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську, м. Луганськ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 08.01.2014р. у справі №913/13/14, а справу передати на розгляд до господарського суду Луганської області.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної ухвали, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при її винесенні. Вважає, що позивачем не було порушено правил об'єднання позовних вимог, оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення солідарно з відповідача (як поручителя) заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (позичальником) своїх зобов'язань за кредитним договорами, які були укладені в межах Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007р., та є додатками до неї. Щодо несплати судового збору у встановленому розмірі, скаржник зазначає, що судовий збір був сплачений ним 25.12.2013р., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 1147,00грн., згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір». Позовну заяву було здано представником банку до канцелярії господарського суду Луганської області 27.12.2013р., що підтверджується доданою до апеляційної скарги перепусткою, виданою бюро перепусток Луганської обласної державної адміністрації та обласної ради, в будівлі якої розташована канцелярія господарського суду Луганської області, однак працівник канцелярії відмовив у прийнятті позовної заяви цією датою, мотивуючи змінами у режимі праці суду у зв'язку із звітністю наприкінці року, тому позовна заява була зареєстрована в канцелярії датою від 08.01.2014р. Крім того зазначає, що порядок сплати судового збору у 2014 році за відсутністю Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» був оприлюднений на офіційному сайті Судової влади України лише 30.12.2013р., а на сайті господарського суду Луганської області - 08.01.2014р., тому позивач на момент подання позовної заяви не знав про необхідність сплати судового збору у іншому розмірі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Флоат - Гласспром», м.Лисичанськ Луганської області проти апеляційних вимог заперечило з підстав, викладених у відзиві №1 від 05.02.2014р., вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач наполягає на порушенні позивачем правил об'єднання вимог, визначених п. 1 ст. 58 ГПК України, оскільки кожний кредитний договір в рамках Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007р. є самостійною підставою виникнення вимоги з огляду на зазначення у кожному кредитному договорі різних дат їх укладання, різної валюти кредитування, різних процентних ставок та періодів нарахування процентів. На думку відповідача, при поданні позову 08.01.2014р. судовий збір повинен був сплачуватись виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 1218,00 грн., який встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 01.12.2013р. Просить ухвалу господарського суду Луганської області від 08.01.2014р. по справі №913/13/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганську - без задоволення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.02.2014р.

В Поясненнях №061-02/200 від 12.02.2014р. по апеляційній скарзі Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську наголошено, що Генеральна угода №6107N2 від 06.07.2007р, в рамках якої укладено кредитні договори, є основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникли всі послідуючі правовідносини щодо здійснення кредитування та укладення правочинів щодо забезпечення такого кредитування, в тому числі й договору поруки.

В Запереченнях №061-02/223 від 17.02.2014р. на відзив на апеляційну скаргу Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську зазначено про необґрунтованість доводів відповідача, недоведеність відповідачем наявності перешкод для сумісного розгляду заявлених позивачем вимог.

Згідно з положеннями ст.ст.101, 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень та ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 06.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі керуючого філією ВАТ «Укрексімбанк» в м.Луганську (Банк, правонаступником якого є позивач) та Закритим акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (позичальник), було укладено Генеральну угоду №6107N2, метою якої, відповідно до п.1.2 даної угоди, є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності Позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї Генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.

За положеннями ст. 2 Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007р. Генеральна угода означає цю генеральну угоду, включаючи будь-які додатки до неї, графіки, списки або інші доповнення до неї, які є невід'ємною частиною цієї генеральної угоди; кредитний договір означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках генеральної угоди і є її додатком.

Відповідно до положень та умов цієї генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї генеральної угоди (п. 4.1 генеральної угоди).

Кредитний договір укладається сторонами за умови позитивного рішення банку відповідно до конкретних потреб позичальника у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом та плат за кредитним договором, рахунки для обслуговування кредиту, графік надання і погашення кредиту та інші умови (п. 4.2 договору).

В подальшому до Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007р. неодноразово укладалися додаткові угоди.

Згідно з Додатком №1 до Додаткової угоди №6107№2-12 від 09.02.2009р. до Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007р. в рамках даної Генерального угоди діють і є додатками до цієї Генеральної угоди наступні кредитні договори: кредитна угода №18105К21/2109 від 30.09.2005р., кредитний договір №6107К9 від 18.05.2007р., кредитний договір №6107К14 від 06.07.2007р., кредитний договір №6107К15 від 10.07.2007р., кредитний договір №6108К1 від 15.02.2008р., кредитний договір №6108К7 від 14.05.2008р., кредитний договір №6109К4 від 09.02.2009р.

На забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» за кредитною угодою, між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (позичальник) та ТОВ «Торговий дім «Флоат - Гласспром» (поручитель) був укладений договір поруки №6111Р1 від 15.02.2011р. (з урахуванням договорів №6111Р1-1 від 02.07.2012р. та №6111Р1-2 від 28.09.2012р. про зміну умов договору поруки № 6111Р1 від 15.02.2011р.).

Як обумовлено сторонами в ст. 1 договору поруки, Кредитною угодою є Генеральна угода №6107N2 від 06.07.2007р. з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід"ємними її частинами та складають єдиний документ(генеральна угода та Додатки - далі Кредитний договір), укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов, проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 3 Договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Основним зобов"язанням, за умовами ст.1 договору поруки, є зобов"язання позичальника, передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов"язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Як зазначає позивач, внаслідок неналежного виконання ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» своїх зобов'язань за кредитною угодою №18105К21/2109 від 30.09.2005р., кредитним договором №6107К9 від 18.05.2007р., кредитним договором №6107К14 від 06.07.2007р., кредитним договором №6107К15 від 10.07.2007р., кредитним договором №6108К1 від 15.02.2008р., кредитним договором №6108К7 від 14.05.2008р., кредитним договором №6109К4 від 09.02.2009р., що діють в межах та є додатками до генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007р., станом на 10.07.2013р. утворилась заборгованість за кредитами та відсотками за користування кредитами, яка складає: 53 290 699,42 грн., 32640 895,57 доларів США, 8 671 666,67 євро.

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» м. Луганську, м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Флоат - Гласспром», м. Лисичанськ Луганської області про стягнення солідарно з відповідача заборгованості за кредитами в сумі боргу за кредитами - 52 797 945,11 грн., 32 381 765,77 доларів США та 8 600 000,00 євро, процентів за використання кредитів в сумі 492 754,31 грн., 259 129,80 дол. США та 71 666,67 євро.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.01.2014р. у справі №913/13/14 повернуто позовну заяву та додані до неї документи без розгляду на підставі п. п. 4, 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог та сплатою судового збору у розмірі, меншому ніж передбачено діючим на момент звернення з позовом законодавством.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Загальний порядок подання позову визначений розділом VIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Пленумом Вищого господарського суду України в п. 3.6. Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» наголошено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, кожна вимога повинна випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об"єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості з поручителя - ТОВ «Торговий дім «Флоат-Гласспром», який несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли у зв'язку з невиконанням позичальником, ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», зобов"язань за кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007р.

Тобто, Генеральна угода №6107N2 від 06.07.2007р., укладена між Банком та позичальником, в рамках якої укладено кредитні договори, є основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникли всі послідуючі правовідносини щодо здійснення кредитування та укладення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань.

Отже, вимоги до відповідача за договором поруки, які об'єднані в одній позовній заяві - є вимогами за Генеральною угодою, в рамках якої укладені кредитні договори, а тому вони поєднані однією підставою виникнення та підтверджуються тими самими доказами, а їх сумісний розгляд унеможливить винесення різних рішень за однакових обставин.

Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає, що вимоги позивача до відповідача пов'язані між собою підставою виникнення, а тому позивачем не порушено вимог ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до господарського суду із даним позовом.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Недодержання цієї вимоги тягне за собою наслідки, передбачені ст.63 ГПК України у вигляді повернення позовної заяви без розгляду.

В силу ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Розмір ставок судового збору встановлений ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, відповідно до ч. ч. 1, 2 вказаної норми за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Позовну заяву Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луганську № 061-02/3151 датовано 24.12.2013р., подано до господарського суду Луганської області 08.01.2014р., про що свідчить штамп господарського суду Луганської області, тобто до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. № 719-VII, статтею 8 якого визначений розмір мінімальної заробітної плати на 2014 рік.

На підтвердження сплати судового збору, Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Луганську до позовної заяви було додано платіжне доручення №1714 від 25.12.2013р. на суму 68 820,00 грн.

У зв'язку з тим, що на час подання позовної заяви розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014р., в розумінні Закону України "Про судовий збір", законодавчо визначений не був, сплата позивачем судового збору, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» на 1 січня 2013 року не може бути обґрунтованою підставою для повернення позовної заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Пленумом Вищого господарського суду України в п. 3.5. Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено про можливість стягнення судом за результатами розгляду справи не сплачених у встановленому порядку та розмірі сум судового збору.

Крім того, з листом №061-02/223-1 від 17.02.2014р. Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Луганську до суду апеляційної інстанції надано платіжне доручення №4583 від 17.02.2014р. на суму 4260,00 грн. про доплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Луганської області до ТОВ ТД "Флоат-Гласспром" по справі № 913/13/14.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неправомірність прийняття місцевим господарським судом ухвали про повернення позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м.Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Луганську, м. Луганськ без розгляду на підставі п. п. 4, 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та про повернення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Луганську з державного бюджету України судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 1714 від 25.12.2013р. в сумі 68820,00 грн.

Отже, доводи, викладені заявником апеляційної скарги, є обґрунтованими, доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, що за положеннями статті 104 ГПК України є підставою для скасування ухвали господарського суду Луганської області від 08.01.2014р. у справі №913/13/14 повністю та передання справи на розгляд до господарського суду Луганської області.

Результати апеляційного провадження у справі №913/13/14 оголошені в судовому засіданні.

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору у розмірі 200,00 грн. надмірно сплаченого згідно з платіжним дорученням №1393 від 16.01.2014р. за подання апеляційної скарги підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську, м.Луганськ з Державного бюджету.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську, м.Луганськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 08.01.2014р. у справі №913/13/14 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 08.01.2014р. у справі №913/13/14 - скасувати.

Справу №913/13/14 направити на розгляд до господарського суду Луганської області.

Повернути з Державного бюджету Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Луганську, м.Луганськ 200,00 грн. надмірно сплаченого судового збору згідно з платіжним дорученням №1393 від 16.01.2014р. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.М. Дучал

Судді: К.В. Богатир

О.І. Склярук

Надруковано 6 екз.:

2-позивачу, 1-відповідачу,

1-у справу, 1-ДАГС,1-ГСЛО