Постанова

від 29.05.2014 по справі 913/13/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 913/13/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Флоат-Гласспром" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 у справі № 913/13/14 господарського суду Луганської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Луганську дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Флоат-Гласспром" простягнення 53 290 699,42 грн., 8 671 666,67 євро, 32 640 895, 57 доларів США за участю представників сторін:

від позивача: Ряба В.В., дов. від 01.04.2014

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Луганську звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Флоат-Гласспром" про стягнення заборгованості за кредитними договорами та відсотків за використання кредитів в розмірі 53 290 699,42 грн., 8 671 666,67 євро, 32 640 895, 57 доларів США.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, як фінансовий поручитель позичальника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", та солідарний боржник останнього, зобов'язаний відповідно до умов договору поруки № 61111Р1 від 15.02.2011 та ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України відповідати перед позивачем за неналежне виконання позичальником умов кредитних договорів в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.01.2014 (суддя: Старкова Г.М.) позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі п. п. 4, 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України . Повернуто ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганську з державного бюджету України судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 1714 від 25.12.2013 в сумі 68820,00 грн.

Ухвалу суду обґрунтовано порушенням правил об'єднання вимог, об'єднанням позивачем в одній позовній заяві вимог на підставі декількох різних договорів, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору; сплатою судового збору в розмірі, меншому ніж передбачено діючим на момент звернення з позовом законодавством.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М. - головуючий, Богатир К.В., Склярук О.І.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в місті Луганську задоволено. Ухвалу господарського суду Луганської області від 08.01.2014 скасовано. Справу №913/13/14 направлено на розгляд до господарського суду Луганської області. Повернуто публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в місті Луганську з Державного бюджету 200,00 грн. надмірно сплаченого судового збору згідно з платіжним дорученням №1393 від 16.01.2014 за подання апеляційної скарги.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що об'єднані в одній позовній заяві вимоги позивача до відповідача за договором поруки про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які були укладені в рамках Генеральної угоди № 6107N2 від 06.07.2007, є пов'язаними між собою однією підставою виникнення, підтверджуються тими самими доказами, оскільки зазначена Генеральна угода є основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникли всі послідуючі правовідносини щодо здійснення кредитування та укладення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань, а відтак, позивачем не порушено вимог ч. 1 ст. 58 ГПК України при зверненні до господарського суду із даним позовом, а сумісний розгляд вказаних позовних вимог унеможливить винесення різних рішень за однакових обставин.

Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому розміру, оскільки на час подання позовної заяви у даній справі розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 в розумінні Закону України "Про судовий збір" законодавчо визначений не був, сплата позивачем судового збору, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" на 1 січня 2013 року не є обґрунтованою підставою для повернення позовної заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а позивачем до суду апеляційної інстанції надано платіжне доручення про доплату судового збору.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Флоат-Гласспром" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись при цьому на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Пунктом 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, кожна вимога повинна випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів позовної заяви, позовними вимогами ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Луганську у даній справі є стягнення з поручителя - ТОВ "Торговий дім "Флоат-Гласспром" заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням позичальником - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" зобов'язань за кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007, та відсотків за користування кредитами в загальному розмірі 53 290 699,42 грн., 8 671 666,67 євро, 32 640 895, 57 доларів США.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначена Генеральна угода №6107N2 від 06.07.2007 була укладена між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" в м. Луганську (Банк, правонаступником якого є позивач) та закритим акціонерним товариством "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (позичальник) з метою визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї Генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів (п. 1.2. угоди).

Відповідно до ст. 2 Генеральної угоди №6107N2 від 06.07.2007 Генеральна угода означає цю генеральну угоду, включаючи будь-які додатки до неї, графіки, списки або інші доповнення до неї, які є невід'ємною частиною цієї генеральної угоди; кредитний договір означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках генеральної угоди і є її додатком.

В подальшому в рамках даної Генерального угоди №6107N2 від 06.07.2007 між її сторонами були укладені наступні кредитні договори: кредитна угода №18105К21/2109 від 30.09.2005, кредитний договір №6107К9 від 18.05.2007, кредитний договір №6107К14 від 06.07.2007, кредитний договір №6107К15 від 10.07.2007, кредитний договір №6108К1 від 15.02.2008, кредитний договір №6108К7 від 14.05.2008, кредитний договір №6109К4 від 09.02.2009, які є додатками до цієї Генеральної угоди.

На забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" за кредитною угодою, між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (позивач), ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (позичальник) та ТОВ "Торговий дім "Флоат-Гласспром" (поручитель, відповідач) укладено договір поруки №6111Р1 від 15.02.2011 (з урахуванням договорів №6111Р1-1 від 02.07.2012 та №6111Р1-2 від 28.09.2012 про зміну умов договору поруки № 6111Р1 від 15.02.2011).

Статтею 1 договору поруки визначено, що кредитною угодою є Генеральна угода №6107N2 від 06.07.2007 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов, проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 3 Договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Основним зобов'язанням, за умовами ст.1 договору поруки, є зобов'язання позичальника, передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Врахувавши викладене вище, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що Генеральна угода №6107N2 від 06.07.2007, укладена між Банком та позичальником, в рамках якої укладено вищезазначені кредитні договори, є основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникли всі послідуючі правовідносини щодо здійснення кредитування та укладення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань - договору поруки №6111Р1 від 15.02.2011.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що вимоги позивача до відповідача за договором поруки, які об'єднані в одній позовній заяві, є вимогами за Генеральною угодою, в рамках якої укладені кредитні договори, а тому вони поєднані однією підставою виникнення та підтверджуються тими самими доказами, а їх сумісний розгляд унеможливить винесення різних рішень за однакових обставин, а тому позивачем не порушено вимог ч. 1 ст. 58 ГПК України при зверненні до господарського суду із даним позовом.

Обґрунтованим є також і висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому розміру, оскільки, як вірно зазначено судом, на час подання позовної заяви у даній справі розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 в розумінні Закону України "Про судовий збір" законодавчо визначений не був, а сплата позивачем судового збору, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" на 1 січня 2013 року не є обґрунтованою підставою для повернення позовної заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надано платіжне доручення №4583 від 17.02.2014 на суму 4260,00 грн. про доплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Луганської області до ТОВ ТД "Флоат-Гласспром" по справі № 913/13/14.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно того, що ухвала місцевого господарського суду, якою позовну заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Луганську повернуто позивачу без розгляду на підставі п. п. 4, 5 ч.1 ст. 63 ГПК України, винесена з порушенням норм процесуального права, та вважає, що господарський суд апеляційної інстанції цілком правомірно, прийняв рішення про її скасування.

Доводи заявника касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому, підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Флоат-Гласспром" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 у справі № 913/13/14 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк