Рішення

від 18.02.2014 по справі 901/231/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.2014 Справа № 901/231/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

(вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094)

(а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49094)

до Житлово - будівельного кооперативу № 15

(вул. Санаторна, м. Саки, АР Крим, 96500)

про стягнення 16 690.93 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача : Подпльота Оксана Володимирівна, представник, довіреність № 6096-О від 20.12.2013, ПАТ Комерційний банк «Приватбанк»;

Від відповідача : Єфимович Борис Андрійович, керівник, довідка АБ№ 435318, Житлово - будівельний кооператив № 15.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Житлово - будівельного кооперативу № 15 та просить суд стягнути заборгованість за договором № б/н від 26 квітня 2011 року у розмірі 16690.93 грн., а саме 12017.80 грн. - заборгованість за кредитом; 3044.51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 973.11 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 655.51.- заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н від 26 квітня 2011 року в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів у визначені договором періоди та сплати відсотків за ним. При цьому, позивач посилався на положення статей 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково (а.с. 71).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

26 квітня 2011 року Житлово - будівельним кооперативом № 15 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 29).

Згідно з умовами заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua ., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 26 квітня 2011 року, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26007307773011 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Відповідно до пункту 3.18.1.16 умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до пункту 3.18.1.1 умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта.

Відповідно до пункту 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до пункту 3.18.1.8 умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк. або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до пункту 3.18.1.6 умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу умов 3.18.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості

При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому і поетапне сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, з якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0.1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4 умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.18.5.1 умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.18.6.1. умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах визначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Свої зобов'язання за договором позивач виконував в повному обсязі, надававши відповідачу кредитні ліміти, що підтверджується банківським витягом (а.с. 40).

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконуав, у зв'язку з чим за ним станом на 19 грудня 2013 року склалася заборгованість в сумі 16 690.93 грн., з яких 12 017.80 грн. - заборгованість за кредитом, 3 044.51 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 973.11 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 655.51 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Позивач претензією від 06 грудня 2013 року вих. № 10221SISАS02В вимагав від відповідача сплати вказаної заборгованості, однак вона була залишена останнім поза увагою (а.с. 44).

Викладене з'явилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання позичальником умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, а також порушення інших умов договору, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Предметом спору є вимоги про стягнення кредитної заборгованості в сумі 16 690.93 грн., з яких 12 017.80 грн. - заборгованість за кредитом, 3 044.51 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 973.11 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 655.51 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Як було встановлено судом, відповідач заявою від 26 квітня 2011 року приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 26 квітня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Так, згідно умов договору у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4 умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Так, з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що відповідач допускався порушення графіку погашення встановлених лімітів, що тягло виникнення прострочення кредиту згідно умов договору (а.с. 41-42).

Так, станом на 19 грудня 2013 року за позичальником залишилася непогашеною заборгованість за кредитом в сумі 12 017.80 грн..

Представник відповідача не заперечував наявність такого обов'язку щодо сплати заборгованості за договором, визнав вимоги в цій частині (а.с. 71), однак просив врахувати кошти, сплачені відповідачем у рахунок погашення кредиту за договором в сумі 1200.00 грн., на підтвердження чого надав квитанцію (а.с. 72).

Однак, судом за результатом дослідження наданого доказу було встановлено, що кошти, сплачені відповідачем 12 червня 2013 року в сумі 1200.00 грн. за квитанцією № 02PL133132, були враховані позивачем при визначенні суми заборгованості станом на час звернення із даним позовом.

Вказані обставини були підтверджені представником позивача та з такими висновками погодився представник відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу № 15 заборгованості по кредиту в сумі 12 017.80 грн..

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 3044.51 грн. процентів за користування кредитом.

Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4 умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на суму заборгованості було нараховано проценти за користування відповідачем кредитними коштами за період з 01 травня 2013 року по 19 грудня 2013 року, розмір яких, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 3044.51 грн. (а.с. 41-42).

Доказів сплати відповідачем процентів в сумі 3044.51 грн. суду не надано, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 973.11 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.18.5.1 умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 3.18.5.4 умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивачем наданий розрахунок пені, розмір якої за період з 01 червня 2013 року по 19 грудня 2013 року складає 973.11 грн. (а.с. 41-42).

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив їх обґрунтованість та правильність.

Доказів сплати відповідачем пені в сумі 973.11 грн. суду не надано, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 655.51 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Так, винагорода за своєю правовою природою є комісією за користування кредитом.

Судом був перевірений розрахунок комісії, наданий позивачем, та встановлено, що останнім за період з 01 червня 2013 року по 19 грудня 2013 року розмір комісії розраховано вірно та складає 655.51 грн. (а.с. 41-42).

Доказів зворотного відповідачем суду надано не було.

Доказів сплати відповідачем комісії в сумі 655.51 грн. суду не надано, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже зазначалося, в судовому засіданні 18 лютого 2014 року представник відповідача надав суду відзив, у якому погодився із позовними вимогами (а.с. 71).

З огляду на викладене, враховуючи, що судом був встановлений факт порушення відповідачем строків повернення кредитних коштів позивачеві, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 21 лютого 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу № 15 (вул. Санаторна, м. Саки, АР Крим, 96500, ідентифікаційний код 22293103) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) 12 017.80 грн. - заборгованості за кредитом за договором б/н від 26 квітня 2011 року, 3044.51 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 973.11 грн. - пені, 655.51 грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 1827.00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська