Постанова

від 19.02.2014 по справі 805/14409/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року справа №805/14409/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією у складі суддів:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання: Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Чирикіна Н.В. за дов. від 20 вересня 2013 року

Байдюк О.В. за дов. від 22 жовтня 2013 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 13 січня 2014 року (повний текст складений та

підписаний 18 січня 2014 року)

по адміністративній справі № 805/14409/13-а (суддя Кошкош О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень № 0001942202 від 25 вересня 2013 року,

№ 0001952202 від 25 вересня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у зв'язку з відсутністю у податкового органу підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс» (далі товариство, позивач у справі) до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі податкова інспекція, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001942202 від 25 вересня 2013 року, №0001952202 від 25 вересня 2013 року. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0001942202 від 25 вересня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 483 410грн., №0001952202 від 25 вересня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 667 207грн. (том 6 арк. справи 190-195). Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що первинними бухгалтерськими документами документально підтверджено здійснення позивачем господарських операцій.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том 6 арк. справи 200-203).

У судове засідання з'явились представники відповідача, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягали на нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про відкладання розгляду справи з підстав перебування на лікарняному та необхідністю часу для підготовки документів.

Колегія суддів заявлене клопотання не задовольняє, оскільки до нього не надані відповідні докази перебування представника позивача на лікарняному, позивач є юридичною особою та мав можливість направити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Крім того, за приписами частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Проте позивач у заявленому клопотанні не обґрунтував, які саме він готує документи та причини ненадання їх до суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 12 квітня 2002 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 31128934, перебуває на податковому обліку в Совєтському відділенні Макіївської об'єднаній державній податковій інспекції з 22 вересня 2000 року, є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво №100335032 форми №2-ПДВ, діє на підставі статуту (том 1 арк. справи 12, 13, том 2 арк. справи 155-171).

Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані їй Податковим кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, на підставі направлення від 20 серпня 2013 року №621 та згідно наказу від 20 серпня 2013 року №387, виданих Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Вариант» (код ЄДРПОУ 24453462) за грудень 2012 року, за результатами якої складений акт № 1044/05-18-22-02/31128934 від 04 вересня 2013 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від товариства з обмеженою відповідністю «Вариант» за грудень 2012 року на загальну суму 17 444 115,91 грн., у т.ч. сума податкового кредиту - 3 666 667 грн. задекларованого у загальній декларації з податку на додану вартість, та сума 13 777 449 грн. - у декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) (том 1 арк. справи 32-54).

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001952202 від 25 вересня 2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 667 207грн. за грудень 2012 року, №0001942202 від 25 вересня 2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 483 410 грн. за грудень 2012 року (том 1 арк. справи 14, 16).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за результатами документальної позапланової виїзної перевірки.

З акту перевірки вбачається, що у даному випадку податковим органом за основу взятий до уваги акт перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант», яким встановлено відсутність документального підтвердження даних бухгалтерського обліку щодо наявності кількості свиноматок по рахунку 164 «Довгострокові біологічні активи»; фактична неможливість приплоду в кількості 329 181 голів при наявності 742 свиноматок (при середньостатистичній кількості приплоду в кількості 329 181 голів при наявності 742 свиноматок (середньостатистична кількість приплоду на одну свиноматку 11-14 поросят у рік, за даними бухгалтерського обліку - 443 голів на одну свиноматку); бухгалтерського обліку (0,05 кв.м. на 1 тварину); відсутність підтверджуючих первинних документів щодо оброблення та утилізації відходів; нереальність здійснення транспортування при реалізації тварин в кількості, що рахується з даними бухгалтерського обліку. Зазначеною перевіркою не підтверджено та підприємством не доведено факт наявності на підприємстві свиноматок та продукції власного виробництва (в кількості, що рахується за даними бухгалтерського обліку), та як слідство, їх подальша реалізація контрагентам-покупцям (том 2 арк. справи 85-151).

Підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем визначені не підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Феникс», не підтвердження факту реалізації товарів по ланцюгу постачання, а також висновки акту перевірки №3129/05-63-22-03/24453462 від 09 серпня 2013 року стосовно не доведення товариством з обмеженою відповідальністю «Феникс» факту наявності на підприємстві свиноматок та продукції власного виробництва (в кількості за даними бухгалтерського обліку), та як слідство, їх подальша реалізація контрагентами-покупцями.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2012 року між постачальником, товариством з обмеженою відповідальністю «Вариант» та покупцем, товариством з обмеженою відповідальністю «Феникс» укладено договір купівлі-продажу товарів №01-28, предметом якого є передача продавцем у власність та прийняття, оплата покупцем курей кросс «Хайсекс» білий (том 1 арк. справи 18-21).

14 листопада 2012 року між постачальником, товариством з обмеженою відповідальністю «Вариант» та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю «Феникс» укладено договір №1с\11-2012, предметом якого є поставка продавцем у власність та прийняття, оплата покупцем свиней живою вагою згідно накладних (том 1 арк. справи 25-27).

3 грудня 2012 року між постачальником, товариством з обмеженою відповідальністю «Вариант» та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю «Феникс» укладено договір №234/12, предметом якого є поставка продавцем у власність та прийняття, оплата покупцем сировини та допоміжних матеріалів, згідно накладних (том 1 арк. справи 28-31).

Водночас, із виписки з ЄДРПОУ товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант» (код ЄДРПОУ 24453462) вбачається, що товариство зареєстровано виконавчим комітетом 30 липня 1996 року, основним видом діяльності по КВЕД є розведення свійської птиці, розведення свиней, неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується довідкою статистики.

На виконання вищезазначених договорів, здійсненні поставки позивачу товару - п/туші свині, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 59-121, том 2 арк. справи 180-265, том 3, том 4 а.с.68-175, том 5, том 6 арк. справи 1-134).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелічені судом в оскаржуваній постанові видаткові накладні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Проте, колегія суддів дійшла висновку, що товарно-транспортні накладні не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з огляду на наступне.

За умовами пункту 5.2. розділу 5 договору поставки від 15 березня 2012 року №01-28 товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем відносно якості - згідно з сертифікатом якості виробника та/або іншими супровідними документами.

Аналогічні умови містяться в пункті 5.2. розділу 5 договору поставки від 14 листопада 2012 року №1с\11-2012.

У пункті 2.4 розділу 2 договору від 03 грудня 2012 року №234/12 сторони домовились, що постачальник зобов'язаний одночасно з продукцією надати покупцю наступні оригінали документів, у тому числі, ветеринарне свідоцтво, посвідчення якості та технічну документацію (паспорт) сертифікат якості.

Отже, наведеними умовами договорів сторони визначили обов'язковою умовою постачання продукції наявність ветеринарного свідоцтва, посвідчення якості та технічної документації (паспорту) сертифікату якості.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила № 363) регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів.

Відповідно до пункту 11.1. розділу 11 Правил № 363 (в редакції, яка була чинна на час здійснення господарських операцій) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, яка повинна оформлятись при здійсненні вантажних автоперевезень.

Згідно з підпунктом 19.5.2. пункту 19.5. розділу 19 Правил №363 перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі при перевезенні тварин і птиці зобов'язані дотримувати діючих ветеринарно-санітарних правил.

Для перевезення тварин і птиці Перевізники зобов'язані надавати спеціалізований рухомий склад (скотовози), а при відсутності його - автомобілі з бортовою платформою, спеціально обладнані для перевезення тварин і птиці. Перевезення тварин і птиці на автомобілях-самоскидах, а також на автомобілях з бортовою платформою після перевезення отруйних речовин і хімікатів без попередньої санітарної обробки рухомого складу забороняється (підпункт 19.5.2. пункту 19.5. розділу 19 Правил №363).

За вимогами підпункту 19.5.4. пункту 19.5. розділу 19 Правил №363 автомобілі з бортовою платформою, що призначені для перевезення тварин і птиці, обладнуються вантажовідправником або Перевізником за взаємною домовленістю дерев'яними щитами або металевими гратами і приладдям для прив'язування тварин. Довжина стійл для коней і великої рогатої худоби 2,2 - 3,0 м, ширина 0,8 - 1,2 м, висота бокових поперечних перегородок 1,2 - 1,9 м від підлоги кузова.

За приписами підпункту 19.5.5. пункту 19.5. розділу 19 Правил №363 спеціалізований рухомий склад для перевезення тварин і птиці має відповідати вимогам ветеринарно-санітарних правил.

Але, в матеріалах справи відсутні докази перевезення тварин та птиць відповідно до умов, визначених Правилами №363 та вимог ветеринарно-санітарних правил.

Також, колегія суддів вважає, що вантажовідправник товариство з обмеженою відповідальністю «Вариант» зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною на перевезення вантажів посвідчення про якість, ветеринарні сертифікати, свідоцтва тощо. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються в товарно-транспортній накладній.

Проте, з наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних вбачається, що графі «з вантажем слідують документи» міститься посилання лише на видаткові накладні, в них відсутні посилання на сертифікати якості та ветеринарні свідоцтва.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що разом з поставленим товаром за переліченими вище договорами, сертифікати якості та ветеринарні свідоцтва не надавались.

Водночас, відповідно до частини 15 статті 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1994 року №2498-ХІІ (далі Закон № 2498-ХІІ) ветеринарне свідоцтво - це разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

За приписами пунктів 1, 2 статті 15 Закону № 2498-ХІІ державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об'єктів), де вони утримувалися, здійснюється відповідними державними органами ветеринарної медицини. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини контролюють дотримання вимог щодо ідентифікації, обігу та переміщення тварин, включаючи ветеринарні документи, які вимагаються при переміщенні чи транспортуванні тварин.

За вимогами пункту 2 статті 32 Закону № 2498-ХІІ об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду супроводжуються такими ветеринарними документами: 1) міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми N 1, N 2 та N 3) - при переміщенні за межі України; 2) ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1 та N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст; 3) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району. Ветеринарні документи включають також ветеринарні картки та/або ветеринарно-санітарні паспорти на тварин.

Порядком видачі ветеринарних документів, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13 квітня 2009 року № 85, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2009 року за № 519/16535 (далі Порядок №85), регулюються питання видачі ветеринарних сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок (пункт 1.2. розділу 1 Порядку №85).

Відповідно до пункту 3.2. розділу 3 Порядку №85 при відправленні товарів чи при переміщенні тварин автомобільним транспортом ветеринарний документ передається водію (експедитору) як додаток до товарно-транспортних документів з подальшою передачею його одержувачу в пункті призначення.

Особа, яка одержала ветеринарне свідоцтво, розписується про його отримання на корінці. Ветеринарні документи підписуються державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини та завіряються печаткою державної установи ветеринарної медицини. Опис бланків ветеринарних документів затверджується наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України (пункти 3.5., 3.6. розділу 3 Порядку №85).

За вимогами пунктів 4.1., 4.2., 4.3. розділу 4 Порядку №85 при відправленні тварин у кількості до 5 голів їх перелік із зазначенням статі, віку, ідентифікаційного номера, серії і номера паспорта, номера ветеринарної картки вноситься в графу "Особливі відмітки" ветеринарного документа. При відправленні більше 5 голів тварин до ветеринарного документа додається опис тварин із зазначенням статі, віку, ідентифікаційного номера, серії і номера паспорта, номера ветеринарної картки, який завіряється печаткою установи, що видала ветеринарний документ. При перевезенні тварин обов'язково зазначається кількість голів словами. Кількість пред'явлених до відправлення тварин або продукції тваринного походження повинна відповідати кількості, зазначеній у ветеринарному документі. Ветеринарні довідки, які видані на передзабійний огляд птиці, дійсні протягом 1 доби.

Згідно з пунктом 5.2. розділу 5 Порядку №85 після видачі відповідного ветеринарного документа заявнику або уповноваженій ним особі здійснюється відповідний запис у журналах реєстрації видачі ветеринарних документів, форми яких затверджуються Головним державним інспектором ветеринарної медицини України.

В матеріалах справи (том 6 арк. справи 163-178) міститься копія журналу реєстрації виданих ветеринарних свідоцтв, яка свідчить про видачу ветеринарних свідоцтв товариству з обмеженою відповідальністю «Вариант», тобто, продавцю товару. Проте, зазначена копія не є належним та допустимим доказом у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, саме у даній справі, оскільки з цієї копії журналу не вбачається, що зазначена у журналі кількість свиней за переліченими у ньому ветеринарними свідоцтвами вивозилась саме на адресу позивача. В графі «пункт призначення, назва конкретного одержувача та його назва» зазначено лише «Макіївка».

Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні ветеринарні свідоцтва та корінці таких ветеринарних свідоцтв в підтвердження реальності здійснення перевезень такої кількості тварин та птиць, яка визначена за спірними господарськими операціями.

Таким чином, наведене свідчить про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів видачі ветеринарних свідоцтв та подальшого перевезення товару разом з вказаними свідоцтвами у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду справи апеляційним судом, у судовому засіданні було з'ясовано, що вказані документи не надавались і під час проведення податковим органом перевірок, як контрагента так і позивача, що підтверджується актами перевірки, наявними у матеріалах справи.

Згідно з вимогами пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до статті 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проте, колегією суддів встановлено, що транспортні накладні, наявні в матеріалах справи не відповідають вимогам наведених норм, оскільки не підтверджують реальність господарських операцій позивача здійснених з товариством з обмеженою відповідальністю «Вариант».

Наведеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується факт того, що зазначені вище правочини набули реального настання саме тих правових наслідків, на настання яких він і був спрямований.

Колегія суддів також не приймає у якості доказів оплати платіжні доручення №4531 від 24 грудня 2012 року із вказаною сумою розрахунку за м'ясну сировину згідно договору №234/12 від 03 грудня 2012 року - 3 400 000,00 грн., №4530 від 24 грудня 2012 року - 6 730 000,00 грн., №4535 від 24 грудня 2012 року - 4 928 000,00 грн., №4534 від 24 грудня 2012 року - 6 942 000,00 грн. (том 1 арк. справи 57-58, том 2 арк. справи 68-69), №4565 від 26 грудня 2012 року на суму 113 880,00 грн., №4246 від 5 грудня 2012 року - 116 325,00 грн., №4228 від 4 грудня 2012 року - 115 929,00 грн., №4203 від 3 грудня 2012 року - 109 372,00 грн., оскільки в цих електронних копіях неможливо дослідити справжність проведеної операції банком та на вимогу апеляційного суду оригінали цих платіжних доручень не надані позивачем, що ставлять під сумнів здійснення такої оплати.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно здійснення подальшого продажу кінцевому споживачу, а саме, товариству з обмеженою відповідальністю «Салком плюс», фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншім, оскільки зазначене не підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, що також ставить під сумнів здійснення наведених операцій.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За вимогами підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведеними первинними документами та матеріалами справи не підтверджується факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у даному випадку не відбувалось фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно відсутності у позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей здійснення господарських операцій, що підтверджується актом документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант» (код ЄДРПОУ 24453462) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 грудня 2011 року по 30 квітня 2013 року, який є належними та допустимим доказом у даній справі у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність реально вчиненої господарської операції не дозволяє формувати дані податкового обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені наявні в матеріалах справи документи та надана правова оцінка господарським відносинам, що призвело до помилкового висновку суду першої інстанції стосовно підтвердження реальності господарських операцій первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваній постанові Донецький окружний адміністративний суд зазначає, що 1 серпня 2012 року між постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Вариант» та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю «Феникс» укладено договір купівлі-продажу товарів №152/12, предметом якого є передача продавцем у власність та прийняття, оплата покупцем м'ясної сировини, допоміжних матеріалів, м'ясної продукції тощо. Проте, як за вказаним договором позивач є не покупцем, а продавцем.

Отже, судом першої інстанції невірно дана правова оцінка зазначеному договору.

За вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин у справі в порушення положень статті 11, статей 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 9, 11, 24, 160-163, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 805/14409/13-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 805/14409/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001942202 від 25 вересня 2013 року, № 0001952202 від 25 вересня 2013 року відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 лютого 2014 року. Постанова у повному обсязі складена та підписана у нарадчій кімнаті 19 лютого 2014 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко