Постанова

від 13.02.2014 по справі 804/390/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. Справа № 804/390/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представника позивача - Тубольцевої О.В. представника відповідача - Мадалиць В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Рома» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Рома» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2013 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, які призвели до винесення необґрунтованого податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0002592206.

Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки є протиправними і безпідставними, такими, що зроблені з порушенням норм законодавства, оскільки господарські правовідносини між ПП «Рома» та його контрагентами підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про наявність господарської мети та направлення на реальне настання правових наслідків. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0002592206; стягнути з Державного бюджету України на його користь судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що згідно висновку відділу ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської обл. ДПС «Офіс підприємства ПП «Рома» (ЄДРПОУ 32835332) за податковою адресою, а саме: м.Дніпропетровськ, вул.Чекмарьова, 3 не знаходиться. 18.04.2013 року головному бухгалтером підприємства було вручено запит з метою підтвердження господарської діяльності. Директор ПП «Рома» від надання пояснення та документів відмовився. На підставі вищевикладеного, та у зв'язку із тим, що ПП «Рома» до ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської обл. ДПС не надано документи, факт здійснення господарської діяльності за січень 2013 року не підтверджується». Таким чином, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська обґрунтовано та правомірно прийнято податкове-повідомлення рішення від 02.07.2013 року №0002592206, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 125 282,63 грн. (за основним платежем - 100 226,1 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 056,52 грн.)., а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Рома» (код ЄДРПОУ 32835332) зареєстроване 02.03.2004 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за №102 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що у період з 23.05.2013 року по 29.05.2013 року, на підставі наказу від 13.05.2013 року за № 838, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Рома» (код ЄДРПОУ 32835332) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2013 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 07.06.2013 р. № 2996/226/32835332, а саме:

-п.187.8. ст.187, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого, занижено податок на додану вартість за січень 2013 року на суму 100 266,11 грн.;

-не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Рома» з ТОВ «Істрейт» за січень 2013 року внаслідок не дотримання пункту 201.10. статті 201 Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі даного акту перевірки відповідачем було винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0002592206, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 125 282,63 грн. (за основним платежем - 100 226,1 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 056,52 грн.).

Позивач, пов'язує порушення своїх прав з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2013 року № 0002232202.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп.138.1.1. п.138.1, п.138.2 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2., 138.11. цієї статті, пунктів 140.2.-140.5. статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Істрейт».

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що, між ТОВ «Істрейд» (довіритель) та ПП «Рома» (повірений) 26.11.2012 року був укладений договір доручення за № 161-2012/2.

24.01.2013 року між ТОВ «Істрейт», від імені ПП «Рома» та «ТОВ «Арран» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна

З матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На виконання вищезазначеного договору у ТОВ «Арран» було відчужено право власності на нерухоме майно на користь ТОВ «Істрейт». Суми за зазначеними видатковими та податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду.

Позивачем до перевірки надані усі необхідні документи в підтвердження господарських операцій, а саме:

- договір доручення від 26.11.12 р. № 161-2012/2;

- додаток від 21.01.13 р. № 3 до договору доручення від 26.11.12 р. № 161-2012/2;

- податкові накладні від 24.01.13 р. № 1 та № 2, а також податкова накладна від 28.01.13 р. № 3;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 р.;

- звіт повіреного від 24.01.13 р. по договору доручення від 26.11.12 р. № 161-2012/2;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 24.01.13 р. № р-00000393 до договору доручення від 26.11.12 р. № 161-2012/2.

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.13 р., укладений між ТОВ «Арран» та ТОВ «Істрейт» (від імені якого діяло ПП «Рома»);

- акт прийому-передачі від 24.01.13 р. до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.13 р.;

- додаток № 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.13 р. про права третіх осіб;

- витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 24.01.13 р. серія ЕАС №008066 про реєстрацію права власності;

- платіжне доручення (платник ТОВ «Істрейт») від 28.01.13 р. № 285;

- платіжне доручення (платник ПП «Рома») від 29.0113 р. № 9;

- картка рахунку 6854 ПП «Рома» «розрахунки з ТОВ «Істрейт» за січень 2013 р.

- вантажно-митні декларації від 02.03.12 р. № 206456 та 21.03.12 р. № 258886.

Таким чином, позивачем факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати останнім сум податку контрагенту, є доведеним, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом із цим суд зауважує, що згідно договору доручення ПП «Рома» надавало платні послуги з пошуку та придбання нерухомого майна ТОВ «Істрейт», де чітко вбачається мета отримання прибутку.

Нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.2013 року придбавалося ПП «Рома» без ПДВ, оскільки ТОВ «Арран» не мало статусу платника ПДВ, а при передачі цього майна власнику - ТОВ «Істрейт», як платник ПДВ позивач був зобов'язаний виписати податкову накладну, а отже порушення порядку справляння ПДВ відсутні.

Господарські операції ПП «Рома» з ТОВ «Істрейт» підтверджується первинними документами - відповідними договорами, специфікаціями, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, а суб'єкти господарювання не ліквідовані та станом на момент звернення до суду зареєстровані в ЄДР.

Зазначеними первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується факт здійснення господарських операцій позивача з ПП «Асторг-М», отриманням відповідної оплати від контрагента, з чого вбачається фактичних рух активів та зміна у власному капіталі та зобов'язаннях позивача, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Щодо твердження ДПІ щодо порушення порядку сплати ПДВ при здійсненні імпорту товару через митну територію України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 07.12.10 р. між ПП «Рома» та ТОВ «АТБ-Маркет» було укладено договір комісії № 07/12-10. Згідно з яким ПП «Рома» (комісіонер) за дорученням та за рахунок та в інтересах ТОВ «АТБ-Маркет» (комітента) мав укласти зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товарів, договори доручення з підприємствами-декларантами, договори зберігання комісійного товару з власниками ліцензійних митних складів.

Усі господарські операції, які відбувалися за вищевказаним договором підтверджується митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, звітами повіреного.

Підставою для формування податкового кредиту по імпортним операціям були ВМД від 02.03.12 р. № 206456 та 21.03.12 р. № 258886, які було надано до перевірки.

До перевірки були надані документи, а саме:

- договір комісії від 07.10.10 р. № 07/12-10, укладений між ПП «Рома» (комісіонер) та ТОВ «АТБ-Маркет» (комітент);

- акти прийому-передачі товару, якими було підтверджено факт передачі імпортованих товарів комітенту (ТОВ «АТБ-маркет»), про те, що власником товарів є ТОВ «АТБ-Маркет» зазначено в вантажно-митних деклараціях (графа 9 ВМД);

- ВМД, в яких (графа 18) вказано інформацію про транспортний засіб (транспортні засоби), на якому безпосередньо перебувають товари при проходженні митних процедур, у графі 21 вказано інформацію про транспортний засіб, який здійснював транспортування через митний кордон товарів;

- міжнародні товарно-транспортні накладні, в яких крім іншого, зазначалася інформація про транспортні засоби.

Таким чином, у позивача були наявні всі необхідні документи які підтверджують здійснення господарських операцій ПП «Рома» в рамках договору комісії.

Разом із цим, суд звертає увагу, що позивач є лише комісіонером і товар йому не належить, власником товару є ТОВ «АТБ-Маркет» (комітент), тому питання подальшої реалізація товару та його транспортування іншим покупцям покладається на ТОВ «АТБ-Маркет».

Відтак, кожна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих.

Суд вважає за необхідне зазначити й те, що формування позивачем податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення від 02.07.13 р. № 0002592206 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 р. № 0002592206, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Рома» витрати по сплаті судового збору у розмірі 250,57 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 18 лютого 2014 року.

Суддя Кучма К.С.