Ухвала

від 23.07.2014 по справі 804/390/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2014 рокусправа № 804/390/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі № 804/390/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Рома» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Рома» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, від 02 липня 2013 року №0002592206. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2013 року відповідачем зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, які призвели до винесення необґрунтованого податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки є протиправними і безпідставними, такими, що зроблені з порушенням норм законодавства, оскільки господарські правовідносини між ПП "Рома" та його контрагентами підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про наявність господарської мети та направлення на реальне настання правових наслідків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що позивачем порушено вимоги пункту 187.8 статті 187, пункту 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит по імпортним операціям за січень 2013 року на загальну суму 100 226,11 грн. Також вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентом, що укладені без мети настання реальних наслідків.

У судовому засіданні сторони, доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Приватне підприємство "Рома" зареєстроване 02.03.2004 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за №102 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. У період з 23.05.2013 року по 29.05.2013 року, на підставі наказу від 13.05.2013 року за № 838, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2013 року, на підставі якої складено акт перевірки від 07.06.2013 р. № 2996/226/32835332, яким зафіксовано порушення:

-п.187.8. ст.187, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого, занижено податок на додану вартість за січень 2013 року на суму 100 266,11 грн.;

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП "Рома" з ТОВ "Істрейт" за січень 2013 року внаслідок не дотримання пункту 201.10. статті 201 Кодексу. На підставі даного акту перевірки відповідачем винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0002592206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 282,63 грн. (за основним платежем - 100 226,1 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 056,52 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп.138.1.1. п.138.1, п.138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2., 138.11. цієї статті, пунктів 140.2.-140.5. статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Істрейд" (довіритель) та ПП "Рома" (повірений) 26.11.2012 року був укладений договір доручення за № 161-2012/2. 24.01.2013 року між ТОВ "Істрейт", від імені ПП "Рома" та "ТОВ "Арран" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна. Проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. На виконання вищезазначеного договору у ТОВ "Арран" було відчужено право власності на нерухоме майно на користь ТОВ "Істрейт". Суми за зазначеними видатковими та податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду. Позивачем до перевірки надані усі необхідні документи в підтвердження господарських операцій, а саме:

- договір доручення від 26.11.12 р. № 161-2012/2;

- додаток від 21.01.13 р. № 3 до договору доручення від 26.11.12 р. № 161-2012/2;

- податкові накладні від 24.01.13 р. № 1 та № 2, а також податкова накладна від 28.01.13 р. № 3;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 р.;

- звіт повіреного від 24.01.13 р. по договору доручення від 26.11.12 р. № 161-2012/2;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 24.01.13 р. № р-00000393 до договору доручення від 26.11.12 р. № 161-2012/2.

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.13 р., укладений між ТОВ "Арран" та ТОВ "Істрейт" (від імені якого діяло ПП "Рома");

- акт прийому-передачі від 24.01.13 р. до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.13 р.;

- додаток № 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.01.13 р. про права третіх осіб;

- витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 24.01.13 р. серія ЕАС №008066 про реєстрацію права власності;

- платіжне доручення (платник ТОВ "Істрейт") від 28.01.13 р. № 285;

- платіжне доручення (платник ПП "Рома") від 29.0113 р. № 9;

- картка рахунку 6854 ПП "Рома" "розрахунки з ТОВ "Істрейт" за січень 2013 р.

- вантажно-митні декларації від 02.03.12 р. № 206456 та 21.03.12 р. № 258886.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивачем факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати останнім сум податку контрагенту, є доведеним, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі № 804/390/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай